Ось що в українських людей не відняти, так це те, що ми трошки радянські люди. Я зараз не в традиційному образливому сенсі, мовляв «совки» замшілі, а в тому, що нам би чогось великого, грандіозного, в планетарному масштабі. Дрібні цілі не пропонувати, деталями голову не морочити. Ми тут вже майже вступили в НАТО, чому все-таки не вступили – нудні деталі, а про деталі дивіться попереднє речення.
За силовою грою в чорноморській акваторії стежать і бабусі, що годяться у внучки Єлизаветі II, і їхні власні онуки, які малюють ймовірний курс британського есмінця «Дефендер» в пісочниці. Імена Байдена, Меркель і Макрона миготять в розмовах у курилці частіше, ніж прізвище місцевого депутата, яке, власне, ніхто й не знає, і знати не хоче, а він цьому тільки й радий.
Оскільки погляд нашої людини спрямований сильно поверх того, що відбувається на нашій грішній землі, на ній діється все те, що змушує ту ж людину морщитися, прикро об неї спотикаючись. Зокрема, на грішній харківській землі йде підготовка до позачергових виборів мера. Причому, дивлячись на все, що відбувається і буде ще відбуватися до дня голосування 31 жовтня, складається враження, що тут знову-таки обирають дорогого Геннадія Адольфовича Кернеса, якого обрали роком раніше практично по дорозі на той світ. Виконувач обов'язків міського голови Ігор Терехов веде за собою Блок Кернеса, а емоційно виконуючий роль давнього друга Кернеса Михайло Добкін обіцяє продовжити розпочате – знову-таки Кернесом і при Кернесі.
Зараз багато розмов про те, що у Терехова, за яким справді стоїть непроста людина і ще один давній друг Кернеса Павло Фукс, справи зовсім кепські, оскільки Фукс під санкціями. Але щоб вам було так добре, як погано Фуксу під санкціями, хоча, напевно, йому не так добре, як було до. І до і після Фукс підтримує Терехова, якого підтримує ще один давній, але колишній друг Кернеса, непроста людина Арсен Аваков. Авакову теж, кажуть, вже не так добре і ось-ось знімуть прямо разом з усім урядом України. Але навіть якщо Авакова таки знімуть з усім урядом України, а Фукс залишиться під санкціями, все одно Ігорю Терехову буде значно більш добре, ніж Михайлу Добкіну без Фукса й Авакова.
Але світ клином не зійшовся на Терехові і Добкіні, скажете ви. Так як вам сказати, почуєте у відповідь. Від достатку інших кандидатів очі зовсім не розбігаються. ОПЗЖ вирішила взяти участь в особі Олександра Фельдмана, який звично асоціюється у харків'ян з третім зайвим. Олександр Борисович пройшов тернистий шлях українського політика з регіоналів до Юлії Володимирівни і назад в біло-блакитні, але врятувати свій Барабашовський ринок так і не зумів. Навряд чи цією історією можна розбити серце харків'янина і витіснити звідти світлий образ Геннадія Адольфовича.
У Харкові є і своя Юлія – Юлія Олександрівна Світлична, колишній губернатор за Петра Олексійовича під час перебування Ігоря Львовича Райніна головною президентської адміністрації. Нині Ігор Львович, чудеса долі, як би партійний керівник в Олександра Борисовича Фельдмана по обласній організації, але й Юлії Олександрівні він людина не чужа, так що тут теж не без ОПЗЖ. А ще в списки кандидатів поки неформально вносять і ще одного знатного ексрегіонала – Євгенія Мураєва, людини з телевізора, чия вага нині зросла через те, що у декого телевізор відібрали. Загалом, спектр кандидатів густо-синій.
Ясна річ, ближче до справи список претендентів у Кернеса розростеться, але чогось такого, що могло б різко поламати розклад, чекати нізвідки і немає від кого. Поки ми нахрапом вступаємо в НАТО, куди нас не беруть, владу на місцях спокійно беруть все ті ж і все так же, не відчуваючи при цьому ні найменшого опору з боку якихось ідеологічних опонентів, ведених високими принципами та ідеалами. Україна небесна і Україна земна і раніше відрізняються настільки, наскільки відрізняються небо і земля. Конкурентів у Кернеса так і не з'явилося.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»