Останнє інтерв'ю президента і реакція на нього зайвий раз підтвердили той факт, що в Україні якось дуже багато Зеленського. І ця надмірність зовсім не пояснюється його президентським статусом, хоча те, що він цим статусом володіє, має до пояснення найбезпосередніший стосунок.
Зеленський зробив те, Зеленський зробив це, заявив, підкреслив, прилетів, підписав, пообіцяв. Є ще недавно винайдена напівграмотними журналістами формула «у Зеленського», яка, немов масляна пляма на папері, в рази розширює межі власне Зеленського. «У Зеленського» теж постійно щось заявляють, планують або спростовують.
Крім того, все, що робить Зеленський або пляма «у Зеленського», інтенсивно і дуже емоційно обговорюється політизованою тусовкою, часом надуваючи дрібницю до події вселенського масштабу або створюючи новини буквально з повітря. Адже до площини реальних подій на смерть приварена площина очікувань від Зеленського, і за рахунок неї він приростає просто нескінченністю, множачись в паралельних всесвітах, де всіх продає, все прос..рає, самодурствує і ще тисяча дієслів третьої особи однини в теперішньому часі найбільш різних оціночних відтінків. Додайте майбутній час – і Зеленський заповнить собою всю перспективу до горизонту. Як ми і жили-то без нього, чим серце заспокоювали, чим доводили до інфаркту?
Президентські рейтинги: хто лідирує у соцопитуваннях останній рікХто з політиків входив до п'ятірки лідерів президентських рейтингів за останній рік – на інфографіці.
Те, що він президент, причому який де-факто і парламент, і Кабмін, і СБУ з Генпрокуратурою, всіляко сприяє всеприсутності Зеленського і загостреній увазі до нього, але головне в тому, що президент – він. Ця обставина і два роки потому після обрання залишається казусом, у нас на очах виповнюється вкрай незвичайний номер: хлопець зі сторони очолив країну, і це серйозніше виду ведмедя на велосипеді. За цим неможливо не спостерігати з деяким хвилюванням. Когось це жахає, хтось роздратований, є і захоплені. Тільки найбільш черстві можуть залишатися байдужими. Зрештою просто цікаво, куди ж і як він вирулить.
Зеленський зараз заявляє, що у нього немає конкурентів, і ця обставина, що регулярно підтверджується результатами опитувань, має сумну сторону, крім того, що вона просто прикра для тих, хто таких конкурентів намагається розгледіти в нинішньому наборі прізвищ в опитувальних листах. Зрозуміло, що це небезпечно для самого президента, який залишається сам на сам зі своїми чортами, позбавлений необхідності реагувати на опозицію, якою легко знехтувати. Але, головне, Зеленського, ось такого, як він є, ну зовсім не брили людської і не титану духу, чомусь виявляється надто багато, у великій диспропорції до його реального внутрішнього масштабу. Інші тільки і можуть заявити про себе, намагаючись штовхнути «цю нікчему» і замалюватися на його тлі, виявляючи власну більшу нікчемність.
Країна, якій більше немає про кого і ні про що поговорити, крім як про Зеленського, який аж ніяк не безмежний як предмет такої розмови, здається, намагається уникнути тим самим серйозної розмови про серйозні речі. Ну, приблизно так, як Росія весь час емоційно говорить про Україну, тільки б не обговорювати справжні – свої – біди і проблеми, не замислитися про них. Чи є взагалі життя крім Зеленського? Які власні страхи і надії ми проєктуємо і від чого намагаємося захиститися, безперервно кажучи про нього?
Зеленський в суспільній свідомості українців значно більше самого себе. А Україна чомусь сильно менше. Треба б щось поправити.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»