Президент РФ Володимир Путін написав аналітичну статтю, в якій спробував обґрунтувати історичну єдність українського і російського народів. Побіжний аналіз цього тексту дозволяє зробити висновок про те, що стаття Путіна є нічим іншим, як теоретичним обґрунтуванням територіальних претензій до України.
Аналітичну статтю про українсько-російські відносини президент РФ Володимир Путін обіцяв написати ще 30 червня, під час прямої лінії з громадянами Росії. Своєї обіцянки російський лідер дотримав – стаття побачила світ 12 липня. Вона була опублікована на офіційному сайті Кремля під назвою «Про історичну єдність росіян і українців».
Хто є справжнім автором цієї статті – сам Путін або спеціально навчені люди – складно сказати, але вона більше нагадує реферат, ніж серйозне історичне дослідження. На самому початку Володимир Путін твердо заявляє, що росіяни та українці, на його переконання, є єдиним народом, а все, що відбувається між Росією і Україною зараз – це наслідок як власних помилок, так і «цілеспрямованої роботи тих сил, які завжди прагнули до підриву нашої єдності».
У тому, що нинішні відносини між Росією і Україною є, м'яко кажучи, складними, Володимир Путін звинувачує кого завгодно, тільки не самого себе. Немає сумнівів, що саме накази президента РФ, як верховного головнокомандувача російських сил привели до військової операції з відторгнення Криму і до вторгнення на Донбас. Замість цього Володимир Путін щосили намагається обґрунтувати єдність двох народів, підганяючи під цю тезу історичні факти від Стародавньої Русі до наших днів.
При цьому пан Путін не соромиться маніпулювати цими фактами. Зокрема, він звертає увагу на те, що більшовики «шматували країну», відторгаючи від Росії її «історичні території». «Більшовики ставилися до російського народу як невичерпного матеріалу для соціальних експериментів ... Тому довільно нарізали кордони, роздавали щедрі територіальні «подарунки»... Очевидно одне: Росія фактично була пограбована», – пише Путін.
Путін написав статтю про «історичну єдність росіян і українців»: головні тезиВолодимир Путін написав статтю про історичну єдність росіян і українців. Ми виділили головні тези.
Посилаючись на думку свого політичного наставника, ексмера Санкт-Петербурга Анатолія Собчака, Володимир Путін закликав республіки колишнього СРСР (включаючи, насамперед, Україну) «піти з чим прийшли». Тобто, фактично, повернути Росії ті території, які нібито були приєднані до цих республік, після утворення СРСР, 30 грудня 1922 року. «... Довільне перекроювання кордонів більшовики, як вже зазначав, почали ще до створення Союзу, і всі маніпуляції з територіями проводили волюнтаристськи, ігноруючи думку людей», – ще раз наголосив Путін.
У тому, що ця логіка є, щонайменше, дивною, можна переконатися, хоча б побіжно прочитавши відкриті джерела (а в своєму матеріалі Путін посилається саме на них). Відомо, що в листопаді 1917 року, в рамках III Універсалу, Центральна Рада проголосила формування Української Народної Республіки (УНР) в межах дев'яти губерній Російської Імперії, де переважало українське населення: Київської, Волинської, Подільської, Херсонської, Чернігівської, Полтавської, Харківської, Катеринославської губерній і повітів Північної Таврії (без Криму). У цих межах, в 1918 році, Українська держава була визнана РРФСР.
У 1920 році, до складу України був переданий Таганрог з прилеглими районами, а також деякі території Війська Донського, в рамках утворення Донецької губернії.
У цьому виді УРСР і увійшла до складу СРСР наприкінці 1922 року, причому кордони нової радянської республіки при цьому не переглядалися. Виходить, що, всупереч версії Путіна, більшовики не тільки не намагалися «шматувати країну» за власним розумінням, а саме врахували волю людей, включивши до складу УРСР території з переважним українським населенням, визнаних ними ж ще в складі УНР. При цьому, якщо слідувати логіці Путіна, то офіційний Київ, цілком може претендувати на частину Ростовської області РФ, разом з Таганрогом, які перебували в складі України станом на 30 грудня 1922 року.
Надалі адміністративні кордони між УРСР і РРФСР змінювалися, однак це була вулиця з двостороннім рухом: якісь території віддавалися Україні, але якісь переходили до складу Росії. Ця обставина підмиває наступну тезу Путіна про те, що «Росію пограбували». До слова, Ростовська область разом з Таганрогом були повернуті Росії в 1925 році.
Істотне розширення території України було спрямоване саме в західному напрямку, зокрема, за рахунок силового приєднання сталінськими військами Галичини, Північної Буковини, Закарпаття. Однак з усіх цих територій Путін згадує тільки про населену русинами так звану Підкарпатську Русь. З 1920 по 1946 рік ці землі входили до складу Чехословаччини, а зараз є частиною Закарпатської області України.
Особлива увага президента РФ до підкарпатських русинів пояснюється дуже просто. На початку 2014 року так званий «прем'єр-міністр» віртуальної «республіки Підкарпатська Русь» Петро Гецко через соціальну мережу Livejournal звернувся від імені русинів Закарпаття до Володимира Путіна з проханням «здійснити миротворчу операцію, відновити і визнати державність «республіки Підкарпатська Русь». При цьому Гецко навіть розробив конкретні плани щодо збройного захоплення Закарпаття. За ці діяння в 2019 році «прем'єр-міністр» був заочно засуджений Мукачівським міськрайонним судом.
Подібні маніпуляції загальновідомими історичними фактами складно пояснити просто невіглаством. Це обґрунтування територіальних претензій путінської Росії щодо України, причому не на якісь окремі області, а на всю її територію. Інакше навіщо настільки незграбно обґрунтовувати «єдність двох народів».
Денис Попович, спеціально для «Слово і діло»
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»