Доки в Україні два роки обговорюють ідею запровадження економічного паспорта (щоб на рахунку дитини накопичувалася частина коштів від реалізації державою природних благ), деякі країни вже успішно діляться зі своїми громадянами часткою від продажу національних багатств. Світовий досвід у цьому питанні – на інфографіці «Слово і діло».
На Алясці (США) з 1976 року існує державний «Перманентний фонд», який керує доходами від видобування нафти в штаті. До Фонду надходить 25% прибутку від обігу нафти, половина доходів через дивіденди розподіляється серед жителів Аляски. Кожен отримує однакову суму, яку може використовувати на свій розсуд. Наприклад, в 2019-му річна виплата становила 1,6 тисячі доларів, в 2020-му – близько 990 доларів.
Отримати виплати можуть громадяни, які живуть на Алясці щонайменше рік і планують надалі мешкати на території штату. Важлива умова – відсутність судимості.
У деяких країнах існують так звані «дитячі депозити». В ОАЕ на новонароджених відкривають депозитні рахунки, на які держава кладе гроші (від доходів від нафти та газу). Після досягнення повноліття громадянин отримує солідну суму, яку може використовувати на власний розсуд.
У Кувейті також відкривають банківський рахунок на новонародженого громадянина. Держава нараховує туди близько 3 тисяч доларів, завдяки відсоткам сума зростає. У країні також є «Фонд майбутніх поколінь», куди перераховується 10% доходів держави. Аналогічний фонд є в Норвегії – Державний нафтовий фонд. У нього для «майбутніх поколінь» йдуть надлишкові доходи нафтового сектору.
У Росії за рахунок доходів бюджету від нафтогазового комплексу формується Фонд національного добробуту. Він є частиною механізму пенсійного забезпечення росіян.
Нагадаємо, «Слово і діло» проаналізувало, як президент Володимир Зеленський виконує програмну обіцянку ввести економічний паспорт українця.
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»