Напередодні, 22 вересня, під Києвом обстріляли автомобіль, в якому перебував перший помічник президента Володимира Зеленського Сергій Шефір. У машину випустили близько 18 куль, проте сам Шефір, проти якого, ймовірно, і був спрямований цей замах, уцілів. Поранення отримав тільки водій. Безсумнівно, тепер цей інцидент використають для «закручування гайок» у нашій країні, причому в різних напрямках.
Обстріл автомобіля Audi, в якому пересувався перший помічник і найближчий друг президента Зеленського, Сергій Шефір, стався в районі села Лісники під Києвом. У машину випустили близько 18 куль з автомата «Калашникова». Внаслідок обстрілу трьома кулями був поранений водій Шефіра, сам же помічник не постраждав. Реакція правоохоронців була досить швидкою (оголосили план «Сирена»), але поки що безрезультатною – станом на ранок 23 вересня стрільця не упіймали.
Практика показує, що довше в таких випадках правоохоронці не можуть напасти на слід виконавця, то менше шансів на успішне розкриття злочину. І тут напрошуються два висновки. Перший: якщо навіть перший помічник і найближчий друг президента не може розраховувати на швидку реакцію поліції, то в нашій країні геть усе погано. І другий – це все інсценування. Хоча хто в здоровому глузді і в здоровій пам'яті погодився би взяти участь у такій виставі. Адже ніхто не може передбачити, куди влучать кулі під час стрільбі по закритій автівці, що рухається.
Хоча саме про виставу в суспільстві і заговорили, коли пристрасті трохи вщухли. Багато хто ще пам'ятає інсценування вбивства блогера Аркадія Бабченка, коли жертва воскресла, а те, що трапилося виявилося спецоперацією спецслужб.
Хто б не стояв за замахом на Сергія Шефіра, але влада непогано скористалася ситуацією, що склалася. У перші ж години після інциденту в Офісі президента була висунута головна версія його причин – «опір активній політиці президента, спрямованої на зниження рівня впливу тіньових олігархів». Того ж дня, 22 вересня, першим же питанням пленарного засідання Верховної ради, яке відбудеться в четвер, було винесено законопроєкт про деолігархізацію. Цей документ спричинив багато суперечок навіть всередині президентської фракції «Слуга народу».
Але тепер усім суперечкам кінець. Незалежно від результатів розгляду законопроєкту про боротьбу з олігархами, будь-який опір депутатів будь-яким законодавчим ініціативам глави держави може бути оголошено роботою на олігархів або інших ворогів. Далі можуть йти санкції, щонайменше, на дисциплінарному рівні.
Взагалі, замах на Шефіра відкриває широке поле для закручування гайок у нашій країні. Від 23 вересня країна знову входить до «жовтої» карантинної зони. А це означає ймовірність нових локдаунів і сплеску безробіття. Втомлене від карантинів суспільство цілком може відреагувати на це акціями протесту. Ситуація довкола замаху на Шефіра може стати додатковим приводом для того, щоб посилити поліцейський контроль і припинити ці акції в зародку.
Другий «кейс» – це можливі «тарифні майдани» і акції протесту серед приватних підприємців. Їх теж можна купірувати під виглядом «терористичної загрози».
І, нарешті, саме по собі ухвалення закону про деолігархізацію – є чудовою демонстрацією суспільству того, що влада виконує взяті на себе передвиборчі обіцянки. І зовсім неважливо, якою ціною.
Денис Попович, спеціально для «Слово і діло».
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»