Щоразу перед виборами і одразу після них нова влада говорить про важливість пенсійної реформи та потребу запровадження накопичувальної пенсійної системи в Україні. Однак дата запуску постійно відкладається – Рада досі не ухвалила необхідних законодавчих змін. У чому суть накопичувальної системи, чому її важливо впроваджувати та які труднощі виникають, читайте у матеріалі «Слово і діло».
Що таке накопичувальна пенсійна система та для чого вона потрібна
У світі існує кілька видів пенсійної системи: солідарна, накопичувальна та змішана.
У солідарній системі громадяни, які працюють утримують пенсіонерів за рахунок пенсійних внесків. У класифікації Світового банку така система називається І рівнем.
Накопичувальна система, або ІІ рівень – це наявність пенсійних фондів, де накопичені кошти є власністю пенсіонерів. Тобто внески туди сплачують самі громадяни (або їхні роботодавці).
ІІІ рівень – це добровільні внески, які громадяни сплачують самостійно і можуть самі визначати відсоток.
Як і в багатьох країнах, в Україні працює змішана пенсійна система, але все-таки домінує саме солідарна.
Однак проблема солідарної системи у тому, що в Україні стає менше тих, хто працює (принаймні тих, хто робить це офіційно), відповідно коштів, які можна направити на пенсії, також меншає.
До того ж, роботодавці іноді вдаються до зменшення рівня офіційної заробітної плати – щоби платити менше податків.
В інтерв'ю «Слово і діло» міністр соціальної політики Марина Лазебна пояснювала, що солідарна система залежить від демографії.
«Солідарна система – це що? Це залежність від демографії. Країна, де стає дедалі менше працездатного населення, де, зокрема, є тіньова економіка, солідарна система вже не може забезпечити те, про що ми з вами тільки що говорили. І надалі буде важче. Тому її треба обов'язково збалансувати. Як можна її збалансувати? Тільки накопичувальним рівнем. Тобто, ввести додатково до солідарної накопичувальний рівень», – наголошувала вона.
Також Лазебна зазначала, що перевагою накопичувальної системи є саме те, що люди зможуть самостійно розпоряджатися своїм рахунком та контролювати його.
«Внески маю платити я, як працівник, на свій рахунок, і за мене додатково має платити роботодавець. Так, є дискусії, у рівній пропорції чи ні. Хтось каже, хай працівник платить більше, а роботодавець менше. Я – прихильник пропорційного складу, щоб працівник і роботодавець сплачували порівну», – додала міністр.
Які моделі накопичувальної системи пропонують запровадити
Нині у Верховній раді зареєстрований законопроєкт про загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення, на який спирається уряд. За словами Лазебної, його планують ухвалити у першому читанні восени цього року.
Загалом, законопроєкт передбачає, що 1% зі сплачених людиною податків йтимуть на її особистий рахунок, ще 2% – будуть від Єдиного соціального внеску, який сплачує за працівника роботодавець.
Передбачається, що людина зможе сама обирати пенсійний фонд, а під час виходу на пенсію обирати, як саме отримувати накопичені кошти – забрати все чи отримувати рівними частинами.
Накопичити без держави: коли завершиться пенсійна реформа в УкраїніДискусії з приводу запуску накопичувальної пенсійної системи вже за нової влади тривають останні 2 роки. Які шанси запустити пенсійну реформу у наступному році – аналізував політолог Олександр Радчук.
Також пропонується, що кошти з пенсійних фондів можна передавати у спадок, як це передбачено Цивільним кодексом.
Марина Лазебна раніше зазначала, що в Україні є 60 недержавних пенсійних фондів і пропонувала створювати для людей своєрідний їхній рейтинг.
«Можна виставити їм правила, авторизувати їх, вибрати топ-10, топ-15 і сказати людям: ось твій накопичувальний рахунок, він обов'язковий, але ти можеш вибрати з тих 10-15 фондів за дохідністю, активах, бекграунду, по історії, бо вони вже по 15 років існують в країні – обирай і керуй своїми активами», – розповіла вона.
Ще одне відкрите питання – як уникнути або мінімізувати навантаження на фонд оплати праці. Лазебна також пропонувала свій варіант.
«От скільки сьогодні людина сплачує? 19,5% ПДФО плюс військовий збір. От у цих межах, щоб вона заплатила внесок на свій власний рахунок. Тобто, державний чи місцеві бюджети десь втратять в надходженнях від ПДФО. І друге: коли роботодавець платить 22% ЄСВ, ми теж пропонували відрахування на накопичувальні рахунки працівників, щоб роботодавці робили в цих межах, без збільшення навантаження», – наголошувала міністр.
Президент інвестиційної групи «Універ» Тарас Козак у коментарі «Слово і діло» розповів, що натепер також є поки що не зареєстрований у Раді законопроєкт, який передбачає, що 50% накопичень до пенсійного фонду будуть від ЄСВ, а 50% – братимуть із бюджету.
«Щоб не було спротиву, є пропозиція забрати (на накопичення – ред.) трохи від ЄСВ – 1 або 0,5%, і стільки ж додасть бюджет – тобто буде забрано з інших податків. Тож питання в тому, щоб не підвищувати додаткове податкове навантаження на громадян – хоч це і не є податком, адже це відрахування на особистий рахунок громадянина, який є його власністю», – зауважив він.
Чому виникає проблема із запровадженням накопичувальної системи
На переконання Тараса Козака, одна з ключових проблем, чому в Україні не можуть запровадити накопичувальну пенсійну систему – значна недовіра до держави.
«У населення є в принципі недовіра до держави. З громадянами потрібно працювати по всіх законах, зокрема і по цьому. Роз’яснювати, у чому суть певного законопроєкту, для чого він важливий, чому потрібен», – зазначив він.
За його словами, люди не розуміють, що це за система. Козак наголосив, що громадяни працездатного віку повинні відраховувати частину доходів, тому їм потрібно пояснювати, наскільки це важливо.
«Звісно, з людьми треба комунікувати і роз’яснювати, чому так треба, чому в цілому світі є така практика, чому солідарна система не справляється, чому з солідарною системою неможливо досягнути великих розмірів пенсії у сьогоднішніх демографічних та економічних умовах України. Про це треба постійно писати і говорити. Уряду, експертам, ЗМІ», – вважає президент інвестиційної групи.
Експерт пояснив, що нині не йдеться про те, що через 5-10 років солідарна система зникне. Вона працюватиме і надалі.
«Тобто, роботодавці громадян, які наближаються до пенсійного віку, так само, як і всі інші, будуть перераховувати частину доходів у цю систему. Коли у громадян буде право на пенсію, вони отримуватимуть її з декількох джерел – і з І рівня, і додатково з ІІ рівня», – зазначив він.
За словами Козака, якщо громадяни встигли накопичити небагато коштів, тоді, можливо, буде одноразова виплата, адже немає сенсу розтягувати її на кілька років.
Марина Лазебна раніше також наголошувала, що утримувати тих пенсіонерів, які вже є, буде солідарна система.
За словами Тараса Козака, запуск накопичувальної пенсійної системи планується з 1 січня 2023 року – коли перші відрахування почнуть потрапляти на накопичувальні рахунки громадян.
Тобто, якщо громадянин виходить на пенсію у лютому 2023 року, він матиме право отримувати накопичені кошті у вигляді пенсії. Перші пенсії з ІІ рівня, за словами фахівця, мають бути уже через місяць після запровадження системи.
Нагадаємо, наприкінці вересня Лазебна озвучила три етапи впровадження накопичувальних пенсій.
Раніше ми писали, як Зеленський виконує президентську програму щодо переходу на накопичувальну пенсійну систему.
Анастасія Дячкіна, спеціально для« Слово і діло».
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»