Уже вкотре найбільша фракція монобільшості «Слуга народу» обговорюватиме питання партійної дисципліни й можливого виключення зі своїх лав незгодних із позицією пропрезидентської сили. Цього разу питання стоїть навіть гостріше – йдеться про можливість позбавлення депутатського мандата вже колишнього спікера Верховної ради Дмитра Разумкова, якого нещодавно відкликали з посади.
Ба більше: позбавити депутатських мандатів можуть й тих, хто не проголосував чи проголосував «проти» відкликання ексголови ВРУ, який, до слова, очолював список партії «Слуга народу» на дострокових парламентських виборах у 2019-му році.
В українській політиці вже були прецеденти, коли після виходу з фракції депутатів позбавляли мандатів. Утім, як і тоді, так і зараз дане питання викликає особливий резонанс – адже рішення про позбавлення мандата ухвалюють більшістю голосів на партійному з’їзді, тоді як за народних депутатів – не важливо, чи вийшли вони з фракції, чи їх намагаються виключити саме з політичних мотивів, – віддали свої голоси виборці.
У будь-якому разі, історія із відкликанням ексспікера парламенту Дмитра Разумкова може отримати ще один поштовх до загострення політичної кризи саме у випадку рішення про позбавлення його депутатського мандата. Чи наважаться на цей крок депутати монобільшості – стане відомо вже 18 жовтня після засідання фракції «Слуга народу», а реальні рішення можуть бути ухвалені вже під час партійного з’їзду, який очікується у листопаді.
Партійний диктат
Про сім головних підстав, за якими можуть бути достроково припинені повноваження народного депутата, йдеться у статті 81 Конституції України. Зокрема, у пункті 6 статті написано, що «невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції» вважається достатньою підставою, аби позбавити народного обранця депутатського статусу.
Які зміни до Конституції України пропонували внести президентиКожен президент України пропонував свої зміни до Конституції. Найбільше їх у Петра Порошенка й Володимира Зеленського.
У 2016-му році подібним чином вирішили покарати народних депутатів Єгора Фірсова та Миколу Томенка, які вийшли з фракції БПП через незгоду із позицією більшості депутатів щодо голосування за норми Державного бюджету на 2016 рік. На закритому партійному з’їзді ухвалили одностайне рішення припинити повноваження цих двох нардепів. Вже через 3 дні ЦВК повідомила про позбавлення мандатів, а наступного дня спікер парламенту оголосив про те, що Фірсов та Томенко – більше не народні депутати.
При цьому експерти, зокрема і у Венеціанській комісії, зауважували на тому, що відкликання народних представників політичними партіями є неприйнятним у демократичній державі.
Ще на початку каденції Верховної ради 9-го скликання групою народних депутатів було внесено законопроєкт №1038 «Про внесення змін до Закону України «Про статус народного депутата України» (щодо приведення Закону України «Про статус народного депутата України» у відповідність із Конституцією України)», яким вводився у дію механізм позбавлення депутатського мандата у випадку виходу нардепа зі складу фракції. Документ не відкликаний і досі лежить у комітетах. Однак проти його ухвалення одразу ж виступили численні мажоритарники від «Слуги народу», яких чисельно навіть більше, аніж «списочників». Річ у тім, що даний законопроєкт, у разі ухвалення, давав можливість позбавити мандата не лише тих народних депутатів, які обиралися за списками партій, але й тих, хто висувався від партії та переміг по одномандатному виборчому округу.
Цікавим є й те, що вже у нинішньому скликанні, попри численні скандали та рішення про виключення з фракції монобільшості, поки що в жодного із нардепів не забрали мандат. І якщо щодо деяких із народних обранців цю процедуру складно запустити, бо вони перемогли на виборах на мажоритарних округах, то, наприклад, після скандалу із виключенням народного депутата Гео Лероса (№23 у виборчому списку «Слуги народу»), так і не було ухвалене рішення про позбавлення його депутатського мандата. Отже, кожне окреме подібне рішення – випливає більше із політичної доцільності, аніж має реальні законні підстави.
Поглиблення політичної кризи
У випадку із відкликанням ексспікера Дмитра Разумкова, ситуація із позбавленням мандата дещо складніша. Адже, відповідно до норм регламенту, голова Верховної ради, перший заступник та заступник голови Верховної ради не входять до складу депутатської фракції. Достеменно не відомо, чи писав ексспікер відповідну заяву про вихід із фракції «Слуга народу», чи дана норма спрацювала автоматично.
Позбавлення мандату та штрафи: як усунути «кнопкодавство» без жорстких заходівУ партії «Слуга народу» мають намір карати депутатів за кнопкодавство, зокрема, позбавляти мандатів.
Таким чином, як саме будуть оцінені фракцією та з’їздом партії «Слуга народу» можливості щодо позбавлення депутатських мандатів народних обранців зі списку цієї політсили, досі не зрозуміло. Невідомо, якою в цьому питанні може бути роль ЦВК – хоча саме на сценарій, схожий до прецеденту 2016-го року, натякають у керівництві фракції монобільшості.
Своєю чергою Дмитро Разумков пообіцяв, що у разі позбавлення його депутатського мандата – звертатиметься до суду. Вочевидь, маючи на це достатні юридичні підстави.
Усі ці процеси означають, що у разі будь-якого із варіантів розвитку подій – поглиблення політичної парламентської кризи не уникнути. Якщо пропрезидентська партія таки вирішить позбавити мандатів незгодних із її позицією народних обранців, то ще більше поставить під сумнів якість ухвалених рішень у парламенті нинішнього скликання. Та й навряд чи це стане стимулом для дотримання партійної дисципліни тими депутатами, які бодай якось будують плани на подальшу політичну кар’єру. Якщо ж не позбавить – це може поглибити додаткові відцентрові тенденції всередині фракції.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»