Останні кілька тижнів кордони Європейського Союзу в буквальному сенсі «штурмують» мігранти з країн Близького Сходу та Азії. За різними підрахунками – йдеться про 8-15 тисяч осіб. Відбуваються події за безпосереднього «кураторства» влади невизнаного президента Білорусі Олександра Лукашенка та більш ніж очевидно – під патронатом Кремля.
Головна мета такої «гібридної міграції» – фактично, спроба дестабілізувати ситуацію на кордонах із ЄС, спровокувати конфлікт, привернути увагу НАТО та загалом показати можливі розбіжності між країнами-учасницями Європейського Союзу.
Є ще кілька цілей, які опосередковано переслідує Кремль разом із своїм сателітом – режимом Олександра Лукашенка.
По-перше, це ще більша інкорпорація Білорусі під вплив Росії. По-друге, це можливість ще більше мілітаризувати білоруські території російськими військовими базами – за останній місяць таких з’явилося щонайменше дві. По-третє, Росія та Білорусь у такий спосіб переслідують свої цілі в тиску на Європу – пришвидшення сертифікації газогону «Північний потік-2», а також зменшення санкційного тиску на Лукашенка. І наостанок – міграційна криза потенційно загрожує і Україні, адже наша держава має більше 1000 кілометрів кордону із Білоруссю.
Коли очікувати завершення нинішньої міграційної кризи і до яких наслідків вона призведе?
Три сценарії
Для Європи міграційна тема є надчутливою. В цьому контексті варто згадати міграційну кризу 2014-2015 років, а ще те, як у 2020-му році Туреччина використала тему біженців, аби посилити свої переговорні позиції із ЄС.
«Тінь Кремля»: хто керує мігрантами на кордоні з ПольщеюЧому Польща має намір захищати кордон від мігрантів з Близького Сходу, які виїжджають із Білорусі.
Незважаючи це, поки що Росії та Білорусі не вдалося досягти свої цілей – Євросоюз навпаки має намір ще більше посилити санкції щодо Мінська, а Німеччина тимчасово зупинила процес сертифікації компанії Nord Stream 2 AG як оператора російського газопроводу «Північний потік-2».
Крім того, реагуючи на запит Польщі та країн Балтії, НАТО готове проводити консультації за статтею 4 Вашингтонського договору у зв’язку із ситуацією, що склалася на кордонах цих держав із Білоруссю.
У часових рамках нинішня криза, швидше за все, триватиме до погіршення погодних умов – адже із настанням холодів мігрантів потрібно буде якимось чином утримувати на кордонах з ЄС для нових штурмів та провокацій. Ймовірно, організовувати такий процес ані в Мінську, ані в Кремлі не збираються. Натомість жодних запобіжників тому, що нова хвиля мігрантів не повернеться на кордони навесні чи влітку наступного року – немає.
Тим не менше, те, що біженці залишатимуться ще тривалий час на кордоні між Білоруссю та країнами ЄС – один із базових сценаріїв, яким й надалі намагатимуться тиснути на Польщу та Литву.
Другий сценарій передбачає те, що Білорусь таки змусять депортувати біженців – при цьому, не виключено, що режим Лукашенка відмовиться від організації даного процесу і пустить все напризволяще. А значить, не виключено, що частина біженців можуть потрапити і до України.
Третій сценарій передбачає, що Білорусь і Росія таки досягнуть свого і біженців почнуть приймати на території ЄС. Насправді цей сценарій – міна сповільненої дії. До того ж, серед європейських політиків вже лунали ідеї з приводу того, щоб попередньо розміщувати біженців на території України перед тим, як ухвалювати рішення про допуск на територію ЄС.
Україна не готова?
Яка роль України у цій кризі? Насправді, хоча «гібридна міграція» – елемент тиску Кремля на ЄС, саме наша держава, хоч і протистоїть гібридній агресії РФ на Донбасі, виявилася не готовою до подібних мігрантських навал саме з боку кордону з Білоруссю.
У Білорусі є 10 тисяч мігрантів для «гібридної атаки» на Європу – прем'єр ПольщіБілорусь впустила з Близького Сходу щонайменше 10 тисяч мігрантів для гібридної атаки на європейські країни.
З іншого боку, Україна може використати цю кризу собі на користь – запропонувати варіант із розміщенням частини біженців на своїй території в обмін на певні умови.
Проте нинішня ситуація ще далека від компромісів. Більше того, для України небезпечна ще й тим, що може спровокувати конфлікт на нових ділянках кордону – цього разу з боку Білорусі. Ілюзій того, яка саме держава стоїть за подібним сценарієм в українців немає.
Так чи інакше, поки існуватиме проблема нелегальної міграції та біженців – доти вона буде болючою темою і для країн Європи і для країн-транзитерів. І в найближчому майбутньому саме такі країни як Росія, Білорусь і Туреччина використовуватимуть міграційну тему для розгойдування ситуації біля кордонів з ЄС – задля досягнення своїх інтересів.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»