У новому політичному сезоні-2022 очікується чимало змін у роботі ключових політичних гравців. І пропрезидентська партія «Слуга народу», яка формує монобільшість у Верховній раді та є основою для формування уряду, – не стане винятком.
Причин декілька. По-перше, у 2022-му очікується чимало кризових подій, які вплинуть на рейтинги всіх без винятку політичних сил. Цей рік – своєрідний Рубікон, після якого з великою долею ймовірності стане зрозумілим, чи вдасться Володимиру Зеленському успішно пройти наступну президентську виборчу кампанію. І одним із ключових елементів цього процесу – готовність, склад та ефективність команди, з якою на наступні вибори буде балотуватися нинішній глава держави.
По-друге, рейтинги політичної партії «Слуги народу» та особистий рейтинг президента Володимира Зеленського – пов’язані, а останні 2 роки показали, що вони можуть впливати один на одного як у позитивний, так і негативний бік.
По-третє, на третій рік приходу до влади нової команди, з’являється все більше конкурентів та охочих позмагатися за електоральний вплив – як на суто технологічному, так і ідеологічному рівні. Питання конкуренції цілком природне у демократичному суспільстві, і часто свідчить як про недоліки у роботі чинної влади, так і про нові можливості для її посилення. До того ж, завжди актуальним є людський фактор – хтось пішов з команди президента за власними політичними амбіціями, з кимось свідомо розійшлися погляди. Так чи інакше – процес здобуття, утримання та передачі влади – завжди пов’язаний із політичною конкуренцією.
Чи готовий до нового політичного сезону найбільший нині політичний гравець, та як може розвиватися подальша ситуація із рейтингами «Слуги народу»?
Феномен токсичності
Одна із суто іміджевих ідей, яка останнім часом лунає на просторах соціальних мереж та Телеграм-каналів – можливий ребрендинг партії «Слуга народу» та пошук нового «технократичного» лідера для цієї політичної сили. В прес-службі спростовують цю інформацію, проте сама ідея, вочевидь, могла бути предметом дискусій та розмов між членами політичної партії.
Президентські рейтинги: хто лідирує у соцопитуваннях останній рікХто з політиків входив до п'ятірки лідерів президентських рейтингів за останній рік – на інфографіці.
Ключова проблема пропрезидентської партії – в силі її суб’єктності, яка з 2019-го року напряму залежала від рейтингу Володимира Зеленського. Зрештою, цю основну проблему в своїх нещодавніх інтерв’ю визнала нова очільниця партії Олена Шуляк. За її словами, партія налічує 6407 місцевих депутатів, 225 голів громад і 242 народних депутати у монобільшості, проте членами партії «Слуга народу» за 2,5 роки захотіли стати лише 1000 осіб. Тому із суто брендового проєкту, з нового року партія розпочне системну розбудову – перш за все, візьмуться за комунікацію із партійними осередками та аудит діяльності місцевих депутатів. Після «пряника» у вигляді здобуття мандата під патронатом бренду пропрезидентської партії у 2020-му, навесні у керівництва «Слуги народу» з’явиться «батіг» під назвою «імперативний мандат», який можуть на практиці застосувати до депутатів місцевих рад.
Чи підуть такі кроки на користь, чи ні – дізнаємося вже у першій половині року. Ще одна значна проблема для партії – питання постійних медійних «зашкварів», в які потрапляють її представники на різних рівнях. Для попередження і оперативного реагування – в пропрезидентській політичній силі планують створити дисциплінарну комісію.
Саме медійні скандали партійців – стали найбільшою проблемою і для рейтингу самого президента. Якщо спочатку бренд Володимира Зеленського успішно працював на зміцнення та становлення партії «Слуга народу», то з часом зниження рейтингів партії через численні скандали почало поступово відображатися і на рейтингах глави держави. Особливо це помітно під час 2021-го року, коли після певного зниження рейтингів президента і активізацією роботи РНБО – рейтинг Володимира Зеленського почав відновлюватися. А вже восени 2021-го, коли медійний ефект від скандалів із представниками «Слуги народу» почав накопичуватися – почали й поступово знижуватися й рейтинги Зеленського. Ймовірно, саме з метою розірвати цю фатальну як для глави держави, так і партії «зв’язку» й могла виникнути ідея із ребрендингом політичної сили.
Розділити рейтинги
Історія із рейтинговими «зв’язками» між політиком та створеною чи очолюваною ним партією – не унікальна для українських політичних реалій. Усі попередники-президенти Володимира Зеленського, моделюючи свою участь у виборах на другий термін – заздалегідь намагалися реформувати чи навпаки – відхреститися від рейтингів своєї пропрезидентської політичної партії.
Як змінювався рівень довіри та підтримки Зеленського та його попередників (оновлено)Як змінювався рівень довіри та підтримки президента Володимира Зеленського та його п'яти попередників – на інфографіці.
Винятком був лише Леонід Кучма, який вдруге здобув свою президентську посаду завдяки іншій стратегії – спочатку відкрито пішовши у політичне протистояння з парламентом, а потім – вдався до комунікації із представниками фінансово-промислових груп (з яких згодом і виникло таке явище, як олігархи), і зрештою сформувавши образ єдиної реальної альтернативи «старим» комуністичним елітам, яких на виборах уособлював Петро Симоненко.
Саме зараз Володимир Зеленський намагається протиставити себе олігархам, тож підтримку та опору йому слід було б шукати серед представників власної політичної команди. Ще цікавішою була ситуація із президентством Віктора Януковича, який також намагався не просто створити із представників своєї родини ще одну потужну «олігархічну» гілку, але й приборкати тоді структуровану, проте занадто незалежну від стовідсоткового впливу президента «Партію регіонів».
Ситуація із президентством Віктора Ющенка і Петра Порошенка докорінно відрізнялися. Петро Порошенко, якому властиво менеджерувати всі процеси, не зміг делегувати керівництво пропрезидентською партією новому політику. Саме тому на ребрендинг «БПП» пішов лише після ганебної поразки у 2019-му, ставши «Європейською солідарністю».
Віктор Ющенко навпаки – надто довірливо віддав владу системному Віктору Балозі, проте не наважився очолити новий політичний проєкт, який той йому запропонував. Згадаймо: політична партія «Наша Україна», блоки «НСНУ» та «НУНС» в усіх його форматах були конгломератом розрізнених команд, які спершу об’єдналися, аби спільними зусиллями потрапити до Верховної ради, а потім стали джерелом постійних політичних внутрішньопартійних змагань та різноманітних негараздів для Віктора Ющенка. Саме колишній голова Секретаріату президента Віктор Балога намагався створити технократичну пропрезидентську політичну партію «Єдиний центр», проте Віктор Ющенко так і не зміг покинути своє «дітище» «Нашу Україну».
У 2022 році можна побачити деякі ознаки тих політичних процесів, які раніше відбувалися із попередниками Володимира Зеленського. Однозначно сказати, чи допоможе оновлення політичної сили чи загалом ребрендинг «Слуги народу» – посилити рейтинги провладної команди, складно. Проте очевидно одне: і президенту, і партії бракує фахового кадрового ресурсу та системної роботи із формування тієї самої мережі осередків, на які опиратиметься політична сила, ухвалюючи закони та делегуючи своїх представників у виконавчу владу. І що ближче вибори, то менше у пропрезидентської команди стає ще одного ресурсу – часу на реформування та приведення до бойової готовності своєї партії.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»