Людей, чиє минуле обтяжене радянськими спогадами, словосполучення «двадцять п'ятий з'їзд» та візуальний вигляд із римськими цифрами «XXV» вводять у ступор. Перед очима спливає картина величезної зали, заповненої передовими робітниками та доярками, а в президії – Леонід Ілліч Брежнєв, ще цілком живчик, таки 1976 рік на дворі. Втім, язик слухався генерального секретаря вже не дуже.
Віталій Володимирович Кличко шлях до XXV з'їзду своєї партії пройшов швидко, навіть не віриться, що в «Удару» вже стільки позаду. Ніщо не підкреслює дуже давню включеність київського мера до української політики так, як ця солідна цифра. А його ораторські здібності, як відомо, анітрохи не гірші, ніж у пізнього Брежнєва. Але лідер «Удару» давно вийшов на той рівень політичної зрілості, коли говорити – зайве. Досить пройтися-проїхатися Києвом, і масштаб цього державного діяча розгорнеться перед вами в усій оздобі.
Але, треба віддати належне, Кличко-старший не сумує і продовжує поводитися так, ніби перед ним безмежне політичне майбутнє, і навіть затягує у свої ігри Кличка-молодшого, який усіляко відбрикується. На з'їзді було заявлено, що на парламентські вибори партія вирушить сама, без ансамблю, мабуть, нинішній непрохідний рейтинг, розповіли Віталіку, є можливість якимось чудовим чином наростити. А він обманюватись радий.
Вибори до Ради: які партії мають найбільшу підтримку виборцівДослідження проведено Центром Разумкова з 28 по 31 січня 2022 року серед 1206 респондентів у всій Україні, за винятком окупованих територій.
Коли політикам немає про що говорити, вони говорять про те, що всіх переможемо, якщо разом, і що треба об'єднуватися, спічрайтери таке роблять, не приходячи до тями. Звичайно, Кличку вписали відповідний текст у промову: «Будемо єдиними та сильними всередині країни – будемо сильні ззовні! Тож партія УДАР пропонує скликати Національний форум єдності України. Цей форум має стати платформою єднання держави. Його мета – продемонструвати і суспільству, і всьому світу консолідацію всіх здорових політичних сил довкола захисту країни. Є проблеми українців, які треба вирішувати разом. Сьогодні свій заклик до консолідації адресую всім, від кого залежить доля країни. Пропоную скликати Національний форум єдності України та погодити першочергові кроки, які посилять державу, зроблять економіку стійкішою, а українців більш захищеними. Боротися треба не одне проти одного, а за Україну».
Забавним чином пропозиція про об'єднання збіглася з такою самою пропозицією, яка нещодавно пролунала на заході під керівництвом Порошенка, куди Віталій Кличко не дістався. Натомість Порошенко тепер дістався заходу Кличка. Тимошенко не дісталася обох, і, хоча на з'їзді «Удару» чекали на її відеозвернення, вона відбулася тим, що надіслала Сергія Соболєва. Поки що вперто осторонь усіх тримається Гройсман. Всі ці танці навколо ідеї об'єднання і того, хто здобуде славу об'єднувача, дуже кумедні.
Неважко помітити, що більшості гравців відверто неприємно або, як мінімум, некомфортно сидіти поруч з іншими. За винятком хіба що Кіри Рудик, якій тільки дай посидіти поруч із Петром Порошенком. Але замість того, щоб зафіксувати ситуацію взаємної нелюбові, всі намагаються вичавити із себе привітність і готовність до спільної роботи, яких не існує й близько. Набридлі виборцям і одне одному, вони все одно продовжують імітувати глибоке задоволення, відчуваючи при цьому глибоке невдоволення, приховати яке не вдається.
Ризикну висловити гіпотезу, що виборці чекають від політиків, навпаки, демонстрації підвищеної етичної гігієни, принципового небажання тиснути руку всім підряд, десь із бридливості, а десь із гидливості. Час розкидати каміння триває, збирати все ще нічого і немає кого.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»