Росія та її союзниця Білорусь, оголошуючи війну Україні, будуть застосовувати не лише війська для знищення економічного потенціалу нашої держави. Є й інші важелі впливу – передусім, йдеться про енергетичний.
Україна поступово вибудовує власну енергетичну незалежність, першим кроком на цьому шляху ще у 2015-му була відмова від прямих постачань газу з Росії. Відтепер вітчизняний ринок газу працює за європейськими правилами, а РФ втратила один із найбільших в Європі ринків постачання та збуту своїх енергоресурсів. Кремль планував здійснити «хід конем» та підсадити на дешеву для європейців газову голку всі найбільші держави ЄС через запуск «Північного потоку-2», проте геополітичні апетити виявилися занадто згубними для Росії – через визнання так званих «Л/ДНР» Німеччина припинила сертифікацію нового газопроводу.
Подібні сценарії та кроки очікують Україну ще по двох напрямках – зменшення впливу у постачаннях нафтопродуктів саме з території Білорусі, а також більш глобальний крок – відмова від спільної енергосистеми з країнами-агресорками, яка залишилась у спадок від Радянського Союзу.
Чи готова до такого кроку Україна, та які наслідки для споживачів матиме цей крок?
Ближче до Європи
Насправді, російсько-білоруська агресія може лише пришвидшити вихід України зі спільної енергосистеми між колишніми радянськими республіками. Ба, більше: саме Москва може отримати несприятливі наслідки такого кроку з боку України.
За підрахунками експертів, українська енергосистема має залежність від російсько-білоруського ринку електроенергії приблизно на рівні 20%. Це справді відчутний показник, проте не критичний. За радянських часів система була побудована за принципом сполучених посудин, а значить, якщо на теренах Росії чи Білорусі також не вистачало електроенергії – вони могли запросити її з України. Саме на території нашої держави розміщено чи не найбільше атомних електростанцій, і саме атомна енергетика є як найбільшою перевагою, так і викликом для вітчизняного ринку електроенергії. Адже постачання ядерного палива здійснювалися з території РФ, так само як і утилізація відпрацьованого палива не могла відбутися без північного сусіда.
Проте Україна робила системні кроки до автономної роботи й наближення до ринку електроенергії ЄС ще з 2011 року, ставши частиною Енергетичного співтовариства. 24 листопада 2016 року в Брюсселі Україна і Європейський Союз спільно з Європейським співтовариством з атомної енергії підписали Меморандум про взаєморозуміння зі стратегічного енергетичного партнерства, метою якого є повна інтеграція енергетичного ринку України із ЄС.
Активніше у цьому напрямку наша держава почала рухатися весною 2021-го – саме в цей час і з’явилися перші серйозні загрози з боку Росії щодо можливого повномасштабного вторгнення. У липні минулого року був підписаний меморандум про взаєморозуміння щодо стратегічного партнерства у сфері критичної сировини і батарей.
У вересні 2021-го прем’єр-міністр Денис Шмигаль анонсував плани України відпрацювати в зимовий період 2021-2022 року окремо від енергосистем Білорусі та Росії. «Наша мета – це відключення від енергосистем Білорусі та Росії та синхронізація з європейською енергетичною мережею в 2023 році», – заявив Шмигаль.
Проте військова загроза пришвидшує дії урядовців – вже цими днями в «Укренерго» повідомили про перший етап випробування енергосистеми України в ізольованому від енергосистем РФ та Білорусі режимі.
У стані енергетичної війни
Вже 24-26-го лютого поточного року українська енергетична система проведе випробування в межах підготовки до синхронізації об’єднаної енергосистеми (ОЕС) України з енергосистемою континентальної Європи ENTSO-E. Цікаво, що ці випробовування й заходи із синхронізації енергосистеми України з енергосистемою Європи будуть здійснюватися в єдиному блоці регулювання з енергосистемою Молдови.
У разі можливих перебоїв з електроенергією – Україна може збалансувати постачання із Польщі та Словаччини. Втім зараз, за даними енергетиків, Україна максимально посилила свої потужності із вироблення електроенергії й, швидше за все, випробовування пройдуть вдало. На заваді цим планам можуть стати хіба що активізація військових дій з боку Росії та Білорусі.
Ситуація із «розлученням» українською енергомережі із енергетичною системою Росії та Білорусі – не унікальна. Цей самий шлях проходять і країни Балтії. Зокрема, Литва. Перехід балтійських країн в єдину енергосистему континентальної Європи фінансується ЄС та коштуватиме щонайменше 1,5 мільярди євро.
Ціна енергетичної незалежності
Звісно, перехід на європейський ринок позначиться на ціні електроенергії. З одного боку Україна може стати одним із великих постачальників дешевої електроенергії до Європи. Проте у випадку дефіциту – нашій державі доведеться купувати електроенергію за значно вищими цінами, які будуть продиктовані внутрішнім європейським ринком.
Чи зростуть ціни для пересічного користувача? За прогнозами експертів, тариф і справді згодом зростатиме – але перш за все, для підприємств та бізнесу. Зрештою – все ж таки заплатить споживач. Тоді як тарифи для населення контролюватиме уряд, проте вже зараз зрозуміло те, що рівень у 1,68 гривень за кіловат електроенергії – не зможе триматися довго. У Польщі та Словаччині тарифи для населення втричі вищі за українські. Ймовірно, ціни зростатимуть не одразу, проте подорожчання не уникнути.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»