З початком російського вторгнення в Україну у свідомості людей звалилася велика кількість ретельно культивованих роками легенд. Одна з них - це легенда про міць російської армії.
Автор цих рядків після початку бойових дій спілкувався як з людьми, які можуть назвати себе експертами у військовій сфері, так і зі звичайними українцями, деякі з яких встигли послужити ще в тій, «непереможній і легендарній» Радянській Армії. Думка у них в одному збігається - навіть та постафганська, що розклалася і розпропагандована Радянська Армія кінця 80-х років була на два порядки боєздатнішою, ніж орда, яка 24 лютого вдерлася в Україну.
Українські військові з подивом, а потім з жахом спостерігали за тим, як величезна російська армія, то тикається в усі навколишні ліси і яри, немов сліпе кошеня, то із завзятістю дятла довбається головою об оборону ЗСУ, то взагалі кидає техніку, зброю, і розбігається в різні боки. Схоже, що генерали не знають, що роблять їхні офіцери, офіцери не розуміють, як керувати солдатами, а солдати взагалі нічого не хочуть і не вміють. Принаймні, саме така картина засіла в голові дуже багатьох українців за підсумками перших тижнів боїв. Окремі частини зс рф, які демонструють певний професіоналізм, не змінюють картини.
Рф втратила в Україні військову техніку на 10 млрд доларів – МіноборониРосія після вторгнення в Україну внаслідок бойових дій втратила багато екземплярів дорогої військової техніки.
Міністр реінтеграції Ірина Верещук з цього приводу визнала, що російська армія наганяє жах саме тим, що у неї «тирса в голові». А Україна - і слідом за нею весь світ - поступово розуміє, що суворий звір під назвою «російська армія» виявився чимось на зразок чихуахуа: виглядає, звичайно, моторошно, але на ділі абсолютно не небезпечно і, в цілому, практично марно.
Російське воїнство на шостому тижні війни перетворилося на натовп мародерів, ґвалтівників і військових злочинців. «Флер» «визволителів» злетів остаточно, а кожне звірство на адресу мирного населення, обстріл мирного будинку, лікарні, школи - жирний розпис російської армії у своїй повній некомпетентності та непідготовленості.
Як вийшло так, що культивований майже два десятки років міф про нищівну силу російської армії лопнув, немов мильна бульбашка, при першому ж зіткненні з реальністю?
Дуті перемоги та культ «спадкоємиці РА»
Образ російської армії, як сильної та потужної, спадкоємиці тієї самої РА часів 1945 року, переможців і найсильнішої армії Європи (а може, і всього світу), почав вирощуватися путіним і його генералами з моменту офіційного закінчення Другої війни в Чечні, де російська армія ціною великих зусиль, каральної тактики та за допомогою тісної співпраці з місцевими колаборантами на кшталт Кадирова змогла здобути перемогу (при цьому боротьба за контроль над Чечнею йшла до 2009 року). Перша війна в Чечні (1994-1996), що перетворилася на криваве побоїще на тлі шапкозакидательских гасел генералів і політиків в Москві (нічого не нагадує?), була сором'язливо засунута убік і віддана забуттю.
У російській армії посилено насаджувався культ того, що саме вона - спадкоємиця тієї самої великої, оспіваної в книгах, фільмах і піснях РА, яка тримала в жаху всю Європу та Америку. Доходило до смішного - в якийсь момент реально обговорювалася можливість ввести комісарів у війська, щоправда, обмежилися тим, що трохи реформували інститут замполітів. Червона зірка, яка залишилася в спадок росії від СРСР, ліпилася куди попало і як попало, аби було. На щит підняли імена радянських маршалів, генералів і офіцерів, героїв Великої Вітчизняної. Армію накачували з ранку до вечора, ідеологічно обробляли, одночасно старанно замовчуючи всі проблеми та більш-менш оперативно блокуючи прориви у ЗМІ про те, що за лакованими видами збройних сил Росії ховається люта гниль і розкладання.
Монеток в скарбничку образу «сильної російської армії» додали перемоги в Грузії та військова операція росії на території Сирії. Але, як зараз пишуть у багатьох мемах про росію, «є нюанс».
У Грузії масштаби сил воюючих сторін були просто непорівнянні. Крихітна країна розміром з половину середньостатистичного українського регіону зіткнулася з усією міццю військової машини росії. По суті, Грузію просто розчавили. І то, без накладок не обійшлося. Блукаючі російські військові колони, безглуздо бігаючий з однієї гори на іншу спецназ, «дружній вогонь» по своїх же літаках; апофеозом стала засідка, в яку потрапив командувач 58-ю армією генерал Хрульов. Проте з Грузією російська армія зуміла впоратися, а всі ляпи та прорахунки були ретельно замазані загальним фоном переможних реляцій.
З Сирією все виходить ще цікавіше. Проблема в тому, що ця війна для росії звелася переважно до авіаційної та ракетної підтримки військ сирійського диктатора Башара Асада. Російські літаки успішно перемішували з землею позиції, бази та бліндажі ІДІЛу та опозиційних Асаду сирійських військових угруповань, ППО яких становило, що називається, «півтора кулемета». По цілях, які чинили більш серйозний опір, запускалися ракети. Водночас на землі операції зс рф обмежувалися діями т. зв. «військової поліції», роботою окремих груп спецназу, а також відправкою в місця бойових дій найманців ПВК «Вагнера». У зіткненнях на землі загинув мінімум один російський генерал, А єдина спроба «вагнерівців» і сирійських «проксі» росії спробувати поставити на місце США, сили яких здійснювали охорону нафтових промислів, за допомогою наземної атаки, провалилася і призвела до тотального розгрому атакуючої групи бойовиків (росія визнала втрату 80 осіб, але насправді вбитих «вагнерівців» - тільки їх - може бути понад 200).
Росія недооцінює українську армію: яка техніка знаходиться на озброєнні ЗСУЧи в змозі українська армія дати відсіч агресору? Розбиралися в тому, що мають Збройні Сили України для організації протидії ймовірному супротивнику
Приблизно з тієї ж опери-протистояння на Донбасі. За винятком 2014 року, росія не відправляла на Донбас великі групи своїх військових. Пряме військове зіткнення не входило в плани кремля. На Донбасі проти ЗСУ діяли місцеві терористи, найманці ПВК, а також «відряджені» російські військові - снайпера, танкісти, оператори РЕБ і ППО, одним словом, невеликі групи військових фахівців.
Таким чином, до 2022 року російська армія підійшла з досвідом невеликих локальних воєн, «контртерористичних операцій» (тобто каральних), повітряно-ракетних воєн, але без досвіду будь-яких масштабних бойових дій на землі. По суті, вигодувана пропагандою і дутими перемогами армія на ділі була не готова воювати взагалі.
Тотальна корупція
Друга причина, по якій міф російської армії розсипався в пил ще в перші дні війни - тотальна корупція в армії росії.
Можна довго писати та наводити приклади кричущої корупції, яка буйно розцвіла в російській армії. Варто згадати сухпайки з вичерпаним терміном придатності, стару техніку, фарбовану зовні та гнилу всередині, спорядження «другої армії світу», в порівнянні з яким український військовий реально виглядає, як космодесантник, який взяв у полон стадо чумних бомжів.
А командир танкового полку, який застрелився після того, як побачив, що прислали йому з бази зберігання?
Показово, що на фронті немає жодного достатньо нового зразка військової техніки. «Армати», «Термінатори» та інші «Курганці», які російське керівництво з такою завзятістю тягало на кожен більш-менш важливий військовий парад в москві, ніби корова язиком злизнула. Російські військові чини на питання «А де?» обережно кажуть, що ці машини занадто дорогі, щоб дати їм брати участь у бойових діях на території України.
Перекладаючи з політичної мови на людську, їхні заяви означають, що «ці машини небоєздатні»!
Таким чином, російська армія 2022 року за рівнем свого оснащення опинилася на рівні ЗСУ зразка весни 2014 року.
Отже, російська армія, роз'їдена пропагандою («нацисти», «звільнення», «зустрічатимуть з квітами», «найсильніша армія світу»), вигризена зсередини короїдами корупції, виявилася до війни не готова.
Чим відрізняється російська армія на поточний момент? Низкою, м'яко кажучи, факапів. Оснащення немає. Розуміння ситуації немає. Бажання воювати практично відсутнє. Логістика - про неї можна висловлюватися тільки в нецензурному ключі. Зате присутня повна деморалізація, мародерство, безприкладна жорстокість до мирного населення, а дуже часто, так і взагалі бажання кинути все (включаючи своїх поранених і хворих солдатів) і втекти.
За місяць війни з гаком в Україні виявилася перемолота найкраща частина російської армії. Більш-менш досвідчені офіцери або гниють в землі, або лежать в госпіталях. Дивізії, які роками успішно надували щоки на парадах, розбиті. Генерали, які ними командували, або мертві, або під судом. Пілоти російської авіації - особливо любителі, за сирійським зразком, політати низько над землею і вибірково побомбити цілі - або збиті, потрапили в полон, загинули, або так налякані, що літають на дуже великих висотах, не ціляться, і взагалі намагаються відхреститися від польотів на бойові завдання.
США готові сприяти в передачі Україні танків для ЗСУ – NYTПередаватися Україні будуть танки радянського виробництва - українські Збройні сили мають досвід поводження з такими бойовими машинами
Чи варто розслабитися на тлі цих новин?
Ні.
Навіть безприкладна тупість російського командування, високі втрати, деморалізація військ росії не є підставою святкувати перемогу. Радянські склади, склади «самої мирної країни на землі», левова частка яких дісталася росії, як і раніше бездонні, нехай багато продано, розкрадено, або втрачено в боях. Ідіотів, які будуть готові йти вбивати «нацистів» заради великого путіна, в росії поки ще достатньо. І, на жаль, на низовому рівні російські військові швидко навчаються - принаймні, ті, хто вижив.
Тому воювати нам доведеться ще довго. Але варто пам'ятати, що російська армія навіть близько не валялася поруч з радянською, вона цілком переможена, і єдині легенди, які будуть про неї складати - це легенди про неконтрольоване мародерство і боягузтво російських військових, дегенеративних командувачів зс рф, про її звірячу жорстокость та військові злочини.
Антон Корж, спеціально для «Слово і діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»