Вже написано тисячі слів про те, як так вийшло, що у всіх на очах із непоказного підполковника КДБ виріс ненаситний упир, а розуміння того, що сталося, прийшло з великим запізненням.
Через півроку після відходу з влади Ангела Меркель дала перше велике інтерв'ю, в якому, зрозуміло, не могла не відгукнутися про велику війну, розв'язану Росією проти України. Вона передбачувано її засудила, назвавши «жорстоким нападом, що нехтує міжнародним правом, якому немає виправдання». Оцінюючи свої зусилля, які мали не допустити війни в Європі, ексглава уряду Німеччини визнала, що з Путіним треба було ще в 2014 році діяти жорсткіше: «Військове стримування – це єдина мова, яку він розуміє». Ні, Меркель відмовляється вважати помилкою свої дипломатичні зусилля, але при цьому зізнається: «Нам не вдалося створити архітектуру безпеки, яка могла б запобігти цій війні в Україні».
Епоха правління Меркель: як канцлер вибудовувала відносини з УкраїноюАнгела Меркель була при владі 16 років. Які ініціативи висувала Меркель у контексті відносин з Україною, дивіться на інфографіці Слово і діло.
У нас фрау Меркель не люблять, всіляко обзивають і звинувачують у бідах України. Треба сказати, німці не поділяють такого відношення до своєї нещодавньої керівниці. За всі роки правління з 2005 року підтримка її міжнародної політики не падала нижче 68%, а в пам'ятному 2014 році склала 81% (дані Pew Research Center). На момент звільнення Меркель користувалася підтримкою 71% співвітчизників (дані Gallup). Їм із нею було добре. Чи означає це, що вона була в усьому прекрасна? Ну, ні, звісно. І те, що Ангела Меркель не змогла знайти управу на Путіна, безумовно, одна з її найбільших невдач.
Саме на неї, як спеціалістку з «радянських», покладалися надії, що вона розкусить російського президента, який попрацював у молодості у НДР. Ангела загалом і розкусила, про що повідомила в березні 2014 року Обамі: мовляв, Путін втратив зв'язок із реальністю. Але що з цим відкриттям робити, не зрозуміли на Заході ні тоді, ні пізніше, як не змогли правильно оцінити і ризики, що з нього випливають. Та сама «архітектура безпеки» залишилася не вибудуваною, і лише з початком великої війни, відверто злякавшись, що Росія, яка з глузду з’їхала, може зайти як завгодно далеко, західні лідери стали створювати систему стримування, в центрі якої за логікою моменту опинилася Україна, яка вигрібає зараз усі наслідки чужих помилок в оцінці та запізнілих реакціях.
Ангела Меркель не впоралася з лідерською роллю «старшої в кімнаті», і в цьому сенсі претензії до неї абсолютно справедливі. Коли Росія провалюється у своїх експертних оцінках України та реакцій того ж Заходу на війну, це зрозуміло, там давно та стійко працює механізм негативного відбору у владу. Але від провідних демократій очікується глибоке і професійне опрацювання загроз та їх джерел, щоб профілактично усувати небажані наслідки. Не сама Меркель, німецькі, ширше – європейські, ще ширше – західні інститути не впоралися із цим завданням. Як вона сказала в інтерв'ю: «Тут є над чим подумати».
Одне гаряче побажання прозрілим західним партнерам: думаючи, не переставайте діяти.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»