Новий головнокомандувач російськими окупаційними військами в Україні, генерал Сергій Суровікін, на тлі успішного контрнаступу Збройних сил України на Херсон, змушений був визнати, що через ситуацію на фронті можливі «непрості рішення». В українському інформаційному просторі це розцінили, як ознаку швидкого звільнення міста, тоді як в російському інфопросторі запанувала зневіра.
Спробуємо розібратися, що означають заяви Суровікіна і чи можна вважати їх передвісником чергового «жесту доброї волі» у виконанні російських окупантів.
Ситуація під Херсоном
ЗСУ активно тіснить окупантів біля Херсона – єдиного обласного центру України, який вдалося захопити росіянам з початку війни. Навіть грізні заяви путіна в кінці вересня, а також проведений з помпою псевдореферендум з «приєднання» Херсонської області до рф не змінили ситуацію – просування ЗСУ тільки прискорилося.
На тлі можливої швидкої втечі окупанти почали в Херсоні масові грабежі. У середині жовтня окупаційні гауляйтери Херсонщини – зрадники Батьківщини Володимир Сальдо та Кирило Стремоусов – почали настійно «рекомендувати» місцевим жителям покинути місто та виїхати в росію. А вже з 19 жовтня окупанти почали «евакуацію» (читай – примусове викрадення населення) з правого берега Дніпра. Місцеві жителі з ранку отримують СМС з вимогою «евакуюватися» на лівий берег – нібито очікуються обстріли ЗСУ. Окупанти вже заявили про плани примусово викрасти не менше 50 тисяч осіб. Одночасно з цим масово тікають колабораційні «органи влади» окупованого міста.
Отже, що може означати заява Суровікіна та спішна «евакуація» населення з Херсона?
«Драп-марш» або «жест доброї волі»
Окупанти насправді готуються відступати на лівобережжя Дніпра. Фактично, це означає залишення Херсона. Це логічне рішення, яке, в теорії, дозволяє зберегти сили армії – на правому березі Дніпра зараз тримають оборону мало не найкращі підрозділи, які залишилися у російської армії – виключає можливість їхнього оточення та подальшого розгрому в найближчому майбутньому.
Проте в інформаційному, психологічному і політичному плані це рішення стане жахливим ударом по росії: губляться усі перспективи наступу на Одесу і Миколаїв, про що не раз заявляли російські чиновники, плюс відхід з Херсона після його «приєднання» викличе таке моральне падіння серед російського населення і військ, якого не було навіть при відступі з Харківської області.
До речі, у військовому плані здача Херсона ставить хрест на будь-якій спробі рф приєднати до себе окуповані території України та дозволяє ЗСУ вийти до Криму, перерізавши стратегічно важливі комунікації окупаційних військ. Враховуючи кульгаву на обидві ноги російську логістику, після падіння Херсона чергові «жести доброї волі» в Запорізькій та Донецькій областях стануть справою часу – в першому випадку, швидше за все, справою декількох тижнів.
Ну і ще один момент – правильно відступати теж треба вміти, навіть технічно вивести великі сили на інший берег під постійними обстрілами ЗСУ дуже складно; українська армія не забариться влаштувати окупантам прощальний салют з усіх стволів. Хіба що окупанти в процесі відступу спробують прикритися живим щитом з «евакуйованих» - на що цілком можна очікувати.
Пастка
Заява Суровікіна – дезінформація та гра на публіку. Його слова покликані створити помилкове враження для Києва, про те, що росіяни слабкі та планують покинути правобережжя Дніпра. На користь цієї версії може зіграти занадто мала кількість людей, яких збираються «евакуювати» – не більше 60 тисяч осіб.
Правда, особливо поки що не зрозуміло, навіщо росіянам такий дезінформаційний хід – чи то заради того, щоб спонукати ЗСУ пригальмувати наступ, давши час зміцнитися російській армії; чи то навпаки, щоб змусити українські війська щосили штурмувати російські позиції, вимотавши їх. Але якщо в Москві вирішено боротися за Херсон щосили, новини про що іноді просочуються в публічний простір, то всі заяви про «евакуацію» і «непрості рішення» можуть бути просто пилом в очі.
Виправдання
Заява Суровікіна не означає нічого, окрім спроби нового командувача окупаційними військами виправдатися – подивіться, мовляв, з якою «огидною спадщиною» доводиться працювати.
Якщо це так, то ані про яку здачу Херсона мови не йде і росіяни реально збираються битися за місто. Інше питання, що в поточних умовах це загрожує для окупантів великою військовою поразкою та втратою безлічі боєздатних частин. Тому не виключається варіант, що Херсонський напрямок спробують максимально підсилити «мобіками» – гарматним м'ясом, яке буде брати на себе удари ЗСУ, зберігаючи реально боєздатні, досвідчені та підготовлені російські частини.
У логіку цього плану «евакуація», оголошена окупантами, також вкладається. Переміщення великого числа цивільних, по-перше, дозволить розвантажити транспортні комунікації, які вкрай мізерні через удари ВСУ по переправах, мостах, поромах; ну а по-друге, під прикриттям «евакуації» цивільних російські війська зможуть переміщати вантажі та війська, використовуючи «евакуйованих» у якості живого щита. До того ж при такій кількості цивільних, які вивозяться, цілком можна очікувати на спроби окупантів влаштувати чергову провокацію із загибеллю мирних жителів нібито «від обстрілів ЗСУ». Наприклад, під час обстрілів правого берега міста з лівого – про що, до речі, попереджає глава Миколаївської ОВВА Віталій Кім.
Ядерний удар
«Непрості рішення», про які заявляє генерал Суровікін, можуть означати під собою ще один моторошний, але цілком, на жаль, реальний варіант – завдання ядерного удару по Херсону в той момент, коли місто буде зайняте українськими військами.
Мала кількість евакуйованих (в такому випадку евакуація – це насправді евакуація) пояснюється тим, що вивозять тільки «своїх» – російських фахівців і чиновників, колаборантів та поплічників окупантів. Решту мешканців, як «проукраїнських» чи «нейтральних», окупанти залишають у місті.
ІДІЛ з ядерною зброєю: чи можна вважати росію повноцінною терористичною організацієюПро те, які існують критерії приналежності до терористів і наскільки їм відповідає росія – в матеріалі Слово і діло
Як тільки місто буде зайняте ЗСУ, боєздатні частини російських військ будуть відведені від лівого берега, на позиціях залишаться тільки «мобіки», яких не шкода і які не становлять жодної військової цінності для російської армії; «мобіки» створять видимість утримання позицій, щоб ЗСУ на плечах відступаючих не увірвалося на лівобережжя. А після цього по місту буде завдано ядерного удару, швидше за все – тактичного. Удар буде супроводжуватися величезними жертвами як з боку цивільного населення і ЗСУ, так і з боку мобілізованих російських солдатів, яких, природно, ніхто ні про що попереджати не буде, і відводити – теж.
Щоправда, поки складно прогнозувати, наскільки цей варіант реальний – швидше за все, після цього у війну вступлять західні країни й російська армія буде швидко знищена, як і вся росія згодом. Але після подій, що сталися починаючи з 24 лютого, складно покладатися на наявність якогось раціоналізму в діях путіна, або на наявність якогось інстинкту самозбереження в кремлі.
Таким чином, загалом поки що не особливо зрозуміло, яку тактику оберуть росіяни – чи то спробують чіплятися за свої позиції до останнього російського солдата, чи то почнуть відступ на правий берег – який з рівнем морального духу російської армії ризикує перетворитися на неконтрольовану втечу, як під Харковом.
Але в будь-якому з цих варіантів Херсон буде звільнений від російських окупантів, тому що Херсон – це Україна.
Антон Корж, спеціально для «Слово і Діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»