На початку травня окупаційна влада Запорізької області оголосила про «евакуацію» жителів 18 населених пунктів. Запоріжжя називають одним із можливих напрямів українського контрнаступу, і вивіз населення може передувати «жесту доброї волі», як це раніше було у Харківській та Херсонській областях. Втім, окупанти можуть мати й інші мотиви. «Слово і діло» проаналізувало, на яких окупованих територіях України росіяни оголошували «евакуацію» і що відбувалося після цього.
За тиждень до повномасштабного вторгнення росії глави самопроголошених Донецької та Луганської народних республік оголосили про масову «евакуацію» мирного населення до рф нібито через загрозу нападу з боку України.
Українські спецслужби назвали «евакуацію» інструментом дестабілізації та кроком для ескалації конфлікту. Власне, це було одним із способів нагнітання ситуації перед повномасштабною війною: володимир путін почав своє вторгнення, пояснивши його необхідністю «захистити населення Донбасу».
У вересні в період контрнаступу Збройних сил України в Харківській області окупанти оголосили «евакуацію» з Ізюму, Куп'янська та Великого Бурлука. Вивозити мирних жителів збиралися до росії та на окуповану територію Луганської області.
Буквально за кілька днів ці міста було звільнено від росіян – частина колаборантів встигли втекти.
У середині жовтня, коли Сергій Суровікін уже говорив про «непросту ситуацію під Херсоном» та про можливе «ухвалення непростих рішень», окупаційна влада оголосила масову «евакуацію» мешканців з правобережної частини Херсонської області – через «обстріли цивільної інфраструктури та небезпеку руйнування дамби Каховській ГЕС».
28 жовтня окупанти заявили, що вивіз населення завершено, а 11 листопада ЗСУ зайшли до Херсона.
Наприкінці лютого колаборанти почали виїжджати з населених пунктів Олешки та Скадовськ Херсонської області, а окупаційна влада оголосила про «евакуацію» для всіх охочих.
5 травня представник окупаційної влади Запорізької області Євген Балицький оголосив про «евакуацію» жителів 18 населених пунктів, розташованих біля лінії фронту: Тимошівки, Смирнового, Тарасівки, Орлянського, Молочанська, Куйбишева, Пришиба, Токмака, Малої Білозерки, Василівки, Великої Білозерки, Дніпрорудного, Михайлівки, Кам’янки-Дніпровської, Пологів, Кінських Роздор, Розівки.
В українській розвідці кажуть, що виведення російських військ ні із Запорізької, ні із Херсонської областей не фіксують. «Евакуація» потрібна окупантам з кількох причин, одна з них – вивіз колаборантів та награбованих цінностей.
Крім того, окупанти можуть вивозити мирних жителів із територій, на яких очікують бойові дії. «Вони, по-перше, не хочуть, щоб населення могло спостерігати за їхньою підготовкою до боїв – це певні контррозвідувальні заходи. Це також і фільтраційні заходи, оскільки насамперед відбувається вивезення проукраїнського населення. І по-третє, росіяни бояться проведення на цих територіях якогось партизанського руху та внутрішнього спротиву», – пояснив представник ГУР Андрій Юсов.
Нагадаємо, раніше ми писали, які події та заяви свідчать про невідворотність контрнаступу України.
З інфографіки «Слово і діло» можна дізнатися, про «взяття» яких населених пунктів росіяни повідомляли кілька разів.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»