Рівно десять років тому росія почала агресивне й планомірне заволодіння українськими землями. У лютому 2014 року на територію Криму зайшли перші «зелені чоловічки» – російські військові без розпізнавальних знаків. Після цього була анексія півострова та окупація частини Донбасу, бойові дії на сході, а потім і повномасштабне вторгнення росії в Україну. «Слово і діло» пропонує згадати ключові військові та дипломатичні події 2014 року та проаналізувати, як розмірено та планомірно росіяни здійснювали свій задум.
20 лютого 2014 року. Початок
Офіційною датою початку російської агресії вважається 20 лютого 2014 року. Цей день увійшов до історії як найкривавіший день Революції Гідності: подій на Майдані Незалежності у Києві. 48 учасників протесту, а також четверо силовиків були вбиті. Державне бюро розслідувань звинувачує в організації вбивств державне керівництво того часу, зокрема Віктора Януковича, який згодом втік із країни, залишивши пост. Розслідування щодо них завершено, справи передані до суду.
Згідно з версією, озвученою Офісом генпрокурора 19 лютого 2024 року, російські снайпери безпосередньо не брали участі у розстрілі учасників Революції. Водночас саме ця дата значиться на медалях російського Міністерства оборони, виданих на честь окупації кримського півострова. Поки на столичному Майдані розгорталися криваві події, на півострові почали з'являтися окупанти без розпізнавальних знаків.
Рішення про самоусунення Януковича, Турчинов – в.о. президента
22 лютого 2014 року на ранковому засіданні Верховної ради було оголошено, що президент Янукович напередодні увечері залишив Київ.
Була субота. Для участі у пленарному засіданні реєструвалися 248 народних депутатів. Його відкрив заступник голови ВРУ Руслан Кошулінський. Він оголосив про вихід зі складу фракції Партії регіонів десяти нардепів і повідомив, що спікер Ради Володимир Рибак написав заяву про складання повноважень у зв'язку із хворобою та лікуванням.
Олександр Турчинов, який того дня став в.о. президента, повідомив, що більшість членів Кабінету Міністрів залишили свої робочі місця, а місце перебування президента невідоме, тому єдиним легітимним органом є Верховна Рада.
Арсеній Яценюк, який на той момент керував фракцією «Батьківщина», заявив, що Янукович так і не підписав, обіцяні законопроекти, що означає його негайну відставку. Верховна рада ухвалила постанову «Про самоусунення президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів президента України». Віталій Кличко, який на той момент керував парламентською фракцією «УДАР», закликав призначити дострокові президентські вибори не пізніше 25 травня 2014 року.
За даними СБУ, які були оприлюднені у 2016 році, у день, коли ухвалювали постанову про самоусунення президента-втікача, він ще перебував в Україні. Янукович залишив країну через Крим чотирма днями пізніше, вдень 26 лютого 2014 року. Згодом стало відомо, що він перебуває у російському Ростові-на-Дону.
Анексія Криму
На тлі подій у Києві у Севастополі відбулися багатотисячні мітинги сепаратистів. На в'їзді до українського міста з'явилися блокпости та російські військові. Вночі 27 лютого аеропорти «Бельбек» та «Сімферополь», а також парламент та уряд Криму були захоплені російськими спецназівцями.
28 лютого 2014 року Рада національної безпеки та оборони України провела секретне засідання. В.о. президента Турчинов пропонував, зокрема, запровадити воєнний стан, провести мобілізацію та почати перекидати війська із Центру та Заходу на Схід та Південь України. Однак ніхто з присутніх на засіданні РНБО цю пропозицію не підтримав. Мирний підхід, згідно зі стенограмою, пропонували голова СБУ Наливайченко та голова МВС Аваков. Яценюк та Тенюх констатували, що у військовому протистоянні Україна безсила. Тодішній міністр оборони пропонував у разі вторгнення використовувати штурмову та бомбардувальну авіацію, але говорив, що в Криму слід запобігти бойовому зіткненню.
Також із невідомої причини на засіданні РНБО була присутня Юлія Тимошенко. «Ніякого воєнного стану та активізації наших військ! Ми маємо стати наймирнішою нацією на планеті, просто поводитися, як голуби миру», – такою була позиція лідера партії «Батьківщина».
Росіяни ж розіграли карту за участю Януковича-втікача дуже стрімко. Називаючи себе єдиним легітимним президентом України, він звернувся до путіна з проханням сприяти у «забезпеченні миру та спокою» на території Криму. Далі було введення російських військ і захоплення території півострова. 16 березня у Криму було проведено псевдореферендум про приєднання до росії, а 18 березня путін підписав «договір про приєднання республіки».
Проголошення проросійських терористичних ДНР (7 квітня), ЛНР (27 квітня)
Наступний етап російсько-української війни – березень -початок травня 2014 року. У східних та південних областях України пройшла серія проросійських мітингів, найбільші були в Донецьку, Луганську, Харкові, Одесі та Дніпрі.
У квітні проросійські терористичні угруповання проголосили створення Донецької та Луганської народних республік. Під їхній контроль перейшли Донецьк, Луганськ, Лисичанськ, Горлівка, Краматорськ, Слов'янськ, Маріуполь та інші населені пункти. «Республіки» були визнані росією, Сирією та КНДР.
У ніч з 11 на 12 квітня група одіозного російського терориста Ігоря Гіркіна (Стрєлкова), який зараз відбуває покарання в росії, захопила адмінбудинки в Слов'янську. Росіяни, котрі орудували на Донбасі, називали себе прихильниками «Донецької Народної Республіки.
До речі, за місяць до цього, під час анексії Криму у 2014 році, той самий Гіркін керував так званим загоном самооборони Криму. За його словами, загін, що включав росіян, блокував і спільно з російськими військовими без розпізнавальних знаків захоплював об'єкти і частини Збройних сил України.
14 квітня 2014 року, початок АТО
Як відповідь на дії росіян на сході України 14 квітня 2014 року було розпочато антитерористичну операцію за участю ЗСУ, щоб зупинити захоплення східного регіону.
У зв'язку з тим, що в країні все ще планувалося проведення дострокових президентських та парламентських виборів, запроваджувати воєнний стан не ризикнули. В.о. президента України Олександр Турчинов підписав Указ про виконання ухваленого на засіданні РНБО рішення «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності».
Формат саме антитерористичної операції передбачав залучення Збройних сил України. Також в операції брали участь сформовані напередодні підрозділи Національної гвардії та добровольчі батальйони.
АТО тривало понад чотири роки – до кінця квітня 2018 року. Згодом її змінила Операція об'єднаних сил.
6 червня 2014 року, перша зустріч нормандської четвірки, Бенувіль
Перша зустріч у форматі керівників чотирьох держав відбулася 6 червня 2014 року. Тоді зустрілися Петро Порошенко (новообраний, але ще не інавгурований президент України), володимир путін, Франсуа Олланд та Ангела Меркель. Формат отримав назву від регіону Нормандія, де розташоване місто Бенувіль, де проходила ця зустріч.
Господар майданчика Франсуа Олланд згадував у мемуарах, що він запропонував провести зустріч за участю канцлера Німеччини, російського та українського президентів.
Зустріч тривала близько 15 хвилин, деталі не розголошувалися. Проте було заявлено, що Порошенко з путіним домовилися розпочати переговори щодо врегулювання конфлікту та навіть припинення вогню.
Також від росії очікували визнання президентських виборів в Україні та скасування рішення Держдуми, що дозволило путіну використовувати війська. При цьому росія наполягала на тому, що сторонами врегулювання повинні бути «прихильники федералізації». Перемир'я було декларативним. Нормандські зустрічі проходили згодом у різних складах та у різних містах. Остання спроба домовитися у такому форматі відбулася у грудні 2019 року за участю нинішнього президента Володимира Зеленського.
Липень-серпень 2014 року, повернення 2/3 окупованих східних територій, перші обстріли з території росії
Поступово українським бійцям вдавалося звільняти захоплені міста та села Донбасу. Вже у липні значна частина території Донецької та Луганської областей повернулася під контроль сил АТО, розпочалася операція з розблокування Луганського аеропорту, захопленого бойовиками, та оточення самого міста. Але 11 липня у війну вступила регулярна російська армія, завдавши зі своєї території ракетного удару по українським формуванням під Зеленопіллям. З того часу обстріли з території росії стають регулярними.
Іловайська трагедія
Переломним моментом став кінець серпня 2014 року, коли росія ввела регулярні війська, зупинивши наступ на Донецьк. Під Іловайськом сили АТО потрапили в оточення. Росіяни практично впритул розстрілювали українські колони.
За даними, які оприлюднив Генштаб ЗСУ у 2019 році, у боях під Іловайськом у серпні 2014 року: 220 людей загинули, 44 поранені, 40 зникли безвісти, 13 утримувалися у заручниках. Були також уточнені втрати безпосередньо при виході «зеленим» коридором 29 серпня 2014 року: 129 людей загинули, поранені — 18, зникли безвісти — 22 особи. Озвучені дані не включали втрати військовослужбовців добровольчих підрозділів МВС, які також брали участь у боях за Іловайськ.
5 вересня 2014 року, перші Мінські угоди
Події під Іловайськом призвели до підписання неможливих для реалізації Мінських угод. 5 вересня перший договір було підписано у рамках так званої Тристоронньої контактної групи за участю бойовиків. Війна на Донбасі перейшла в режим позиційного протистояння, хоча воєнні дії тривали.
Перші Мінські угоди із 12 пунктів передбачали припинення вогню, виведення іноземних військ, звільнення всіх заручників, проведення дострокових парламентських виборів на Донбасі. Також Україна розписалася в тому, що ухвалить закон про тимчасовий порядок самоврядування у Донецькій та Луганській областях та забезпечити амністію бойовикам.
Алгоритм формально не містив жодних зобов'язань для росії: у тексті згадувалися лише Україна та ОРДЛО. Фактично, угоди не були міжнародним договором – їх не ратифікував ні український, ні російський парламенти. Згодом, щоб вивести їх на рівень міжнародних через кілька днів після підписання «другого Мінська», росія винесла цей документ на обговорення Ради безпеки ООН і провела через нього резолюцію на підтримку угод. Вже 2022 року екс-канцлер Німеччини Ангела Меркель заявила, що угоди, які передбачали стратегію повернення Донбасу під контроль України, із серйозними поступками росії, були спробою виграти час.
До речі, за кілька днів до того, як росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Москва про всяк випадок оголосила, що виходить із Мінських угод, про «невиконання» яких усі ці роки журилася.
Катерина Наталуха, Віктор Гаврилюк, для «Слово і діло»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»