На початку червня президент України Володимир Зеленський опублікував відкритого листа володимиру путіну. Він запропонував зустрічатися «у будь‑якій країні, де можуть ухвалюватися реальні рішення», наголосивши, що більшість росіян втомилися від війни і що Київ готовий до повного режиму припинення вогню на час переговорів. Зеленський закликав призначити чітку дату зустрічі і залучити до процесу США та Європу. Водночас він попередив, що Україна продовжить воювати, якщо Кремль цього не зробить.
Навколо можливої зустрічі Зеленського і путіна триває своєрідне публічне дипломатичне перетягування канату. Кремль через свого речника Дмитра Пєскова заявляє, що путіна нібито ніхто нікуди не запрошував, а якщо Зеленський хоче переговорів – він може приїхати до Москви. У відповідь президент України сьогодні чітко наголосив: він не збирається грати в такі політичні ігри та готовий зустрічатися з путіним у нейтральній країні – у Туреччині, Швейцарії або на Близькому Сході. Проблема, за словами Зеленського, полягає не в місці зустрічі, а в тому, що російський лідер досі не демонструє готовності припинити війну.
Пропозиція українського президента прозвучала на тлі зростання кількості глибинних ударів по економіці та воєнній промисловості рф, і, водночас, зниження західної уваги через конфлікт у Ірані. Для багатьох українців і західних партнерів виникає запитання: навіщо Київ знову наполягає на особистій зустрічі із Путіним та що може дати така розмова? Чи це дипломатична пастка для Кремля, чи шанс на прорив? І чи стане зустріч початком реального миру, чи виявиться черговою тактичною паузою?
Париж-2019: коли Зеленський і путін ще говорили
Єдиний раз президент України і керманич росії бачилися наживо у грудні 2019 року на зустрічі лідерів «Нормандського формату» у Парижі. Зустріч організували Франція та Німеччина, щоб відновити виконання Мінських угод і зупинити бої на Донбасі. Тоді сторони домовилися про запровадження всеосяжного припинення вогню та реалізацію «усіх необхідних заходів підтримки перемир’я» до кінця року. Учасники закликали Тристоронню контактну групу провести обмін усіх заручників за принципом «всіх на всіх» та вирішити правові питання спеціального статусу ОРДЛО.
Неприйнятні для України та ризикові для путіна країни для потенційних переговорівЗустріч Зеленського і путіна і ордер МКС. Які країни пропонувалися для перемовин і які з них прийнятні для України – на інфографіці.
Попри обережні сподівання, навіть ці обмежені обіцянки зірвалися. Перемир’я, як і багато перед ним, було швидко порушено, а подальші переговори зайшли у глухий кут. У 2020–2021 роках росія послідовно відмовлялася від нових зустрічей і продовжувала ескалацію. З повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року будь‑які контакти між Зеленським і путіним обірвалися.
Особливої інтриги цій історії додає ще одна обставина. Чимало західних і українських аналітиків вважають, що саме після особистого знайомства із Зеленським та серії контактів у 2019–2021 роках путін остаточно обрав шлях підпорядкувати Україну не політичним, а військовим шляхом. Існує версія, що саме з останньої зустрічі двох президентів в Кремлі почав визрівати остаточний сценарій великої війни. Парадокс полягає в тому, що зустріч, яка колись мала стати кроком до миру, могла стати одним із епізодів, після яких путін остаточно обрав шлях вторгнення.
У 2024–2026 роках Київ неодноразово пропонував відновити прямий діалог на найвищому рівні. Після серії невдалих посередницьких форматів Зеленський намагається поставити росію перед вибором: або сісти за стіл переговорів, або остаточно показати світові свою відсутність інтересу до миру. Очевидно, що підготовлений лист від Зеленського був адресований не лише путіну, а й його оточенню, російським елітам та пересічним громадянам, які втомилися від війни. Власне послання мало стати публічною демонстрацією, що саме Україна проявляє ініціативу, а Кремль її блокує.
Зеленський пропонує зустрітися у нейтральній країні під час саміту G7 або навіть у США, де, на його думку, путіну буде складніше відмовитися, особливо за присутності західних лідерів. Президент зазначив, що США і Франція підтримали ідею запрошення путіна, але Москва знову не дала відповіді.
Для Києва це більше, ніж просто переговори
Для української влади прямий діалог із путіним – це політичний інструмент. За словами урядових джерел, він спрямований на те, щоб переконати російські еліти у неминучості миру і показати світовим столицям, що саме Кремль блокує переговори. Послання Зеленського також сигналізує, що Київ втомився від пасивності США, які зосередилися на інших конфліктах, і готовий брати ініціативу у свої руки.
«Вихід із бункера»: в які країни за час великої війни виїжджав путін і кого з лідерів приймав у себеСвій перший міжнародний візит після вторгнення в Україну путін здійснив тільки у червні. Географія його поїздок зараз звузилася практично лише до країн СНД. А зі світових лідерів до нього найчастіше приїжджав Лукашенко.
Існує і внутрішньополітичний вимір. Демонструючи готовність до діалогу, Зеленський зміцнює підтримку міжнародних партнерів і нейтралізує можливі звинувачення у небажанні до компромісів. Це також спосіб показати українському суспільству, що влада шукає усі можливі шляхи до миру, не капітулюючи перед вимогами Кремля.
Реакція Кремля вказує, що прямий діалог наразі непривабливий для російського керівництва. путін на міжнародному економічному форумі назвав лист Зеленського «грубим» і заявив, що не бачить сенсу зустрічатися, оскільки Україна нібито повинна зупинити наступ російських військ і підготувати угоди, які б закріпили результати війни на роки. Він заявив, що робота експертів має передувати будь‑яким переговорам.
Позиція Кремля пояснюється кількома факторами. По‑перше, особиста зустріч руйнує пропагандистську тезу, що Зеленський – «маріонетка» Заходу і не має легітимності. По‑друге, путіну довелося б публічно визнати провал планів швидкої «спецоперації» та відсутність значних територіальних завоювань. Нарешті, йому доведеться пояснювати власному електорату, чому він йде на переговори після років радикальної риторики.
Що може дати зустріч Україні: ризики пастки чи шанс?
Навіть без підписання великої мирної угоди переговори на найвищому рівні можуть принести результати. Історія війн свідчить, що ворогуючі сторони часто домовляються про часткові кроки: обміни полоненими, гуманітарні коридори, повернення депортованих дітей, обмеження обстрілів.
Зустріч також зміцнила б дипломатичний фронт України. Продемонструвавши готовність до діалогу, Київ закріплює підтримку США, Франції та інших партнерів. Навіть сам факт запрошення показує країнам глобального Півдня, що Україна прагне миру, а росія уникає переговорів. Це допомагає боротися з наративами Кремля про «непоступливий Київ» і «мир, який блокує Захід».
Від півтора місяця до року: прогнози щодо тривалості війни у 2026 роціКоли завершиться війна в Україні. Закінчення війни прогнозують у лютому, у середині року чи наприкінці 2026-го. Детальніше – на інфографіці.
Однак у такій ініціативі багато ризиків. Головний – використання зустрічі Кремлем у пропагандистських цілях. Москва може представити будь‑які переговори як свою «миротворчу ініціативу» та тиснути на Київ, вимагаючи фактичного визнання окупованих територій. Навіть якщо путін погодиться на формальну зустріч, він може висунути неприйнятні умови: проведення виборів під контролем росії, відмову від членства у НАТО чи визнання анексії.
Другий ризик – завищені очікування суспільства. Після багатьох років війни українці можуть сприймати сам факт зустрічі як крок до миру. Якщо ж переговори не приведуть до швидких результатів, це може викликати розчарування та політичну турбуленцію в суспільстві.
Третій ризик – можливе послаблення санкційного та військового тиску на росію. Деякі західні лідери можуть сприйняти будь‑які переговори як привід до «перезавантаження» відносин. Україна має пильнувати, щоб дипломатичний процес не став прикриттям для замороження конфлікту на вигідних для Кремля умовах.
Одна зустріч не завершить війну
Навіть якщо зустріч Зеленський‑путін колись відбудеться, сподіватися на швидке завершення війни не варто. Як нагадує досвід 2019 року, домовленості про припинення вогню та обмін полоненими не завжди виконуються. Реальний мир вимагає багаторівневих переговорів, компромісів по складних питаннях (статус Донбасу, контроль над кордоном, гарантії безпеки) та готовності обох сторін відступити від максималістських позицій.
Заява путіна про те, що перемир’я можливе лише після погоджених «довгострокових угод», вказує: Кремль, ймовірно, вимагатиме юридичних гарантій визнання окупованих територій та обмеження українського суверенітету. Для Києва такі умови неприйнятні. Тому ймовірний шлях до миру виглядатиме як комбінація дипломатичного тиску, військової оборони та зміни позиції російських еліт, що можлива лише під тиском санкцій і поразок на фронті.
Підтримка влади в росії падає: Зеленський розкрив кремлівські звітиЗеленський показав документи з Кремля, які свідчать про прогнозоване зростання невдоволення путіним у росії до парламентських виборів.
Незважаючи на ризики, Україна продовжує пропонувати переговори, бо це важлива складова дипломатичної стратегії.
По‑перше, вона показує партнерам і нейтральним країнам, що Київ не є «партією війни», а прагне миру, залишаючись твердо на позиціях суверенітету й територіальної цілісності. По‑друге, ініціативи Зеленського створюють політичний тиск на Кремль зсередини: російська економіка і еліти втомлюються від війни, а відсутність пропозицій із боку путіна підриває його образ «збирача земель».
Нарешті, така стратегія дозволяє Києву зберігати моральну перевагу та залучати нових союзників у світі.
У підсумку основна інтрига полягає не в тому, чи погодиться путін на зустріч сьогодні чи завтра. Важливіше, що відбудеться у той момент, коли уникнути діалогу стане неможливо. Коли російське керівництво усвідомить, що війна виснажує ресурси і не приносить бажаних результатів, зустріч із Зеленським може стати точкою входу до справжніх переговорів. А наразі Київ продовжує публічно простягати руку і водночас готуватися до тривалої боротьби – на фронті, зміцнюючи економіку та посилюючи дипломатичний трек.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»