Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський оприлюднив розгорнуту позицію щодо конфлікту між ним та ексміністром оборони Михайлом Федоровим. Зокрема, він наголосив, що фокусується на стратегії ведення війни й не має політичних амбіцій. Крім того, Головком спростував інформацію про конфлікти та саботаж інновацій. Паралельно президент Володимир Зеленський проводить тривалі консультації з відомими командирами різних рівнів, які багато хто сприймає як своєрідний «кастинг» на нового Головнокомандувача ЗСУ.
За останні п'ять днів конфлікт між Головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським та ексміністром оборони Михайлом Федоровим, який розпочався після звільнення останнього з посади міністра, суттєво загострився. Про наявність конфлікту між ним та Сирським заявив сам Михайло Федоров.
Починаючи з четверга, 16 липня, на вулиці багатьох українських міст, у тому числі Києва, вийшли люди з вимогами повернути Федорова на посаду міністра оборони, а також звільнити Олександра Сирського з посади Головнокомандувача ЗСУ.
Ці вимоги були написані на шматках картону. Учасники протестів критикували Сирського за небажання змінювати армію, «радянський підхід» до ведення війни, намагання заборонити військовослужбовцям вільно висловлювати власну думку, а також байдужість до життя солдатів. На Олександра Сирського також покладали відповідальність за скандали довкола штурмових підрозділів, а також за ситуацію із командуванням 155-ї бригади, яке, за даними слідства, може бути причетним до жорстокого розстрілу братів Мосейчуків, двох цивільних жителів села Калинівка на Київщині.
Тріщина в оборонній вертикалі: чим загрожує протистояння Сирського та ФедороваМихайло Федоров та Олександр Сирський не знайшли між собою спільної мови, що призвело до кризової ситуації.
Водночас деякі написи на цих «картонках» були відверто образливими та, на думку багатьох, несправедливими щодо Олександра Сирського. Попри всі можливі недоліки, величезний внесок Олександра Сирського в оборону Києва у 2022 році, проведення Харківського контрнаступу у вересні того ж року, а також в організацію всієї стратегічної оборонної операції ЗСУ вже після того, як він обійняв посаду Головнокомандувача у лютому 2024 року, є беззаперечним. Роль Олександра Сирського в обороні країни також визнав Михайло Федоров перед тим, як 16 липня публічно розповів про свій конфлікт із Сирським.
На підтримку Олександра Сирського також висловилася низка командирів. Зокрема, це були Олексій Неїжпапа – віцеадмірал, командувач Військово-морських сил ЗСУ, Олег Апостол – генерал-майор, командувач Десантно-штурмових військ ЗСУ, Ігор Плахута – генерал-майор, командувач Сил територіальної оборони ЗСУ, а також Андрій Маліновський – генерал-майор, Командувач ракетних військ і артилерії Збройних Сил України. Цей перелік не є вичерпним.
До речі, Олег Апостол брав участь у переговорах із президентом Володимиром Зеленським, які багато хто розцінює як своєрідний «кастинг» нового Головнокомандувача. У цих переговорах, окрім Олега Апостола, брали участь Михайло Драпатий – командувач Об'єднаних сил ЗСУ, Володимир Горбатюк – заступник начальника Генерального штабу ЗСУ, Андрій Білецький – командир 3-го окремого штурмового корпусу, Ігор Оболєнський – командир 2-го корпусу Національної гвардії України «Хартія», а також Денис Прокопенко («Редіс») – командир 1-го корпусу НГУ «Азов».
Із цими та іншими командирами Володимир Зеленський активно спілкувався протягом останніх п'яти днів. Президент пообіцяв ухвалити рішення найближчим часом. Однак станом на вівторок такого рішення ще не було.
Лідером симпатій вважається Михайло Драпатий. Саме його учасники мітингів найчастіше називають бажаним кандидатом на посаду нового Головнокомандувача ЗСУ. Водночас Михайло Драпатий ще на початку цих подій публічно висловив підтримку Михайлу Федорову.
На тлі цих протестів та дискусій Олександр Сирський 20 липня опублікував авторську колонку на порталі «Мілітарний» під назвою «Моя робота – війна», у якій доволі виважено пояснив свою позицію. Це був перший розлогий публічний виступ Головнокомандувача за весь період конфлікту, якщо не брати до уваги короткий коментар 16 липня, у якому він подякував Михайлу Федорову за роботу на посаді міністра оборони України.
У цій колонці Олександр Сирський зазначив, що для нього стало несподіванкою дізнатися про свій конфлікт із Михайлом Федоровим. Водночас він вибачився перед своїм візаві за можливу «жорсткість».
Також Олександр Сирський розповів про розмежування повноважень між міністром оборони та Головнокомандувачем. Він нагадав, що до обов'язків Головнокомандувача входять визначення стратегії війни, планування операцій та керівництво діями військ. Водночас будь-які вимоги публічно презентувати стратегію означали б фактично ознайомити з нею ворога.
Олександр Сирський заперечив звинувачення в тому, що він «не хоче воювати дронами». Він нагадав, що саме ініціював створення Сил безпілотних систем, а також призначення на посаду командувача СБС майора Роберта «Мадяра» Бровді, який, за словами Сирського, «виріс від солдата до офіцера, створив унікальний підрозділ та має бачення». «Результат ми всі бачимо щодня», – написав Сирський.
Також він відкинув звинувачення у просуванні «лояльних», нагадавши про свою підтримку Олега Апостола, Андрія Білецького, Роберта «Мадяра» Бровді, Дениса Прокопенка («Редіса») та інших командирів, які зросли до посад, які нині обіймають. Сирський також наголосив, що очікує на реформу мобілізації та готовий до відповідних змін.
Криза, яка розпочалася внаслідок спроб переформатувати уряд і зачепила вище військове керівництво держави, поки що розвивається за двома паралельними сценаріями – на вулицях українських міст і в кабінеті Володимира Зеленського, де тривають консультації, не виключено і щодо можливих кадрових рішень. Головні фігуранти цих подій – Михайло Федоров та Олександр Сирський – публічно висловилися лише по одному разу: Федоров – на брифінгу 16 липня, а Сирський – у колонці «Моя робота – війна». Обидва виступи викликали значний резонанс і широко цитувалися.
Від «Старлінків» до бронювання: як Михайло Федоров виконував обіцянки на посаді міністра оборониМихайло Федоров, за підрахунками аналітиків «Слово і діло», дав 32 обіцянки на посаді міністра оборони, за виконання яких він може відповідати на даний момент. З них він виконав 16, провалив 10. Статус 6 ще визначається. Детальніше – на інфографіці.
На сьогодні вже можна майже напевно сказати, що перша вимога протестувальників – повернути Михайла Федорова на посаду міністра оборони – задоволена не буде. Виконувачем обов'язків міністра оборони офіційно призначено Євгена Хмару. Саме його Володимир Зеленський планує запропонувати Верховній Раді для призначення на посаду міністра оборони.
Михайло Федоров, як повідомляється, отримав низку пропозицій щодо продовження роботи в інтересах оборони держави, однак конкретної відповіді поки що не дав.
Щодо Олександра Сирського, то він продовжує обіймати посаду Головнокомандувача ЗСУ та нині перебуває на фронті. Питання щодо його можливого наступника, якщо воно справді обговорюється, станом на вівторок, 21 липня, залишається відкритим. Обрати нового Головнокомандувача в нинішніх умовах непросто, і можна зрозуміти, чому нема поспіху з остаточним рішенням, якщо відповідні пропозиції справді були зроблені.
По-перше, новий Головнокомандувач може бути призначений в умовах потужного суспільного тиску, а громадські настрої здатні швидко змінюватися – від підтримки до різкої критики.
По-друге, і це головне, йдеться про величезну відповідальність за долю країни, яка ляже на плечі нового Головнокомандувача. Олександр Сирський очолив ЗСУ у лютому 2024 року в надзвичайно складній ситуації. Уже невдовзі довелося ухвалювати рішення про відхід із Авдіївки. На той момент російська армія мала значну перевагу в артилерійських боєприпасах, готувала наступ на Харківщину та розраховувала вже у 2024 році повністю захопити Донецьку область. У тому ж році було втрачено Вугледар, що відкрило для ворога додаткові можливості для наступу на півдні України.
За таких обставин постійно існувала загроза прориву українського фронту та перетворення організованого відходу на безладну втечу. Проте цього не сталося. ЗСУ під командуванням Сирського провели Курську наступальну операцію, а під час відходу з окремих напрямків зберегли керованість військ. Українські сили поступово виснажували противника, а нині успішно контратакують, насамперед на південному напрямку. За оцінкою самого Сирського, а також багатьох військових оглядачів, нинішні позиції ЗСУ є найкращими з 2023 року.
Це заслуга великої кількості людей, зокрема й Михайла Федорова, бійців та командирів Сил оборони, українських виробників зброї, волонтерів. Водночас не варто забувати, що стратегічне керівництво Збройними силами України в цей період здійснював і продовжує здійснювати саме Олександр Сирський.
У такій ситуації всім надзвичайно важливо не припуститися помилки. Її ціною може стати військова поразка.
Денис Попович, військовий оглядач, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»