Напередодні місцевих виборів-2015 Верховна Рада спільно із Президентом має вирішити ще одне важливе питання – нарешті оновити склад Центральної виборчої комісії. Адже у 12 з 15 членів ЦВК ще у червні 2014 року сплив 7-річний строк повноважень.
Минулого року Верховна Рада внесла зміни до деяких законів, в тому числі і до закону «Про Центральну виборчу комісію». У старій редакції закону було чітко вказано, що строк повноважень членів ЦВК припиняється через 7 років (12 членів комісії були призначені напередодні позачергових парламентських виборів, а саме 1 червня 2007 року), а от у новій редакції ВР фактично дозволила їм допрацювати до призначення нового складу Центрвиборчкому. Ідея полягала у тому, аби не зривати виборчий процес минулорічних позачергових президентських перегонів, адже із відставкою 12 членів ЦВК у червні 2014 року українці б ризикували не дізнатися ім’я Президента у разі проведення другого туру виборів. Крім того, це гарантувало певну безпеку з юридичної точки зору у разі, якщо хтось захотів би оскаржити результат виборів.
Така пересторога на користь політичної доцільності була зрозуміла, проте гра затягнулася. «Старий» склад ЦВК працював під час дочасних виборів парламенту в жовтні 2014 року і, схоже на те, що готується до роботи на місцевих виборах. Втім, спікер парламенту Володимир Гройсман нещодавно заявив, що робота над оновленням складу ЦВК триває. «Ця робота ведеться, і не тільки (щодо) ЦВК, але і щодо Антимонопольного комітету та Рахункової палати. Є багато питань, які опрацьовуються, і будуть внесені до парламенту, коли буде узгоджене рішення», – зазначив пан Гройсман.
За законом, вносити кандидатури членів ЦВК має Президент за погодженням із фракціями та депутатськими групами парламенту. Саме у такому недосконалому підході, на думку експертів, й криється майже річна затримка із призначенням нових членів Центральної виборчої комісії. Ще будучи одним з лідерів опозиції під час Революції Гідності, Петро Порошенко в лютому 2014 року заявив, що для того, щоб президентські вибори в 2015 році могли бути визнаними, необхідно кардинально змінити склад Центральної виборчої комісії. «Зараз потрібно все зробити, щоб кардинально змінити склад ЦВК. Цей склад повинен бути таким, якому би довіряла вся країна, без цього – тільки поглиблення кризи. Жодних виборів з таким судом і з таким ЦВК не буде взагалі» , – заявив Порошенко в ефірі одного з телеканалів. Втім, більш відповідальним за свої слова на той час виявився виконувач обов’язки Президента, спікер парламенту Олександр Турчинов. Саме за його поданням Верховна Рада у квітні 2014 року змінила двох членів ЦВК за квотами КПУ та Партії регіонів – Юрія Донченка та Олександра Копиленка на представників партії «УДАР» та ВО «Свобода» – Олега Діденка та Катерину Березюк. Аби внести зрозумілість для читачів, зазначимо, що ще один член ЦВК – Олександр Осадчук – був призначений парламентом в лютому 2010 року за квотою тодішньої парламентської фракції Блоку Литвина замість звільненого члена ЦВК Анатолія Писаренка через досягнення ним граничного віку для перебування на держслужбі. Ще одна важлива ремарка – 6 членів ЦВК (Андрій Магера, Михайло Охендовській, Броніслав Райковський, Жанна Усенко-Чорна, Олександр Чупахін, Валерій Шелудько) були повторно призначені у 2007-му році з попереднього складу Центрвиборчкому. Тобто, перебувають на цій посаді вже 15 років!
Президент Порошенко здійснив кволі спроби змінити нинішній склад комісії восени 2014 року. У вересні він вніс до Верховної Ради подання, в якому пропонував призначити новим членом ЦВК свого уповноваженого представника на президентських виборах в 2014 році Світлану Кустову замість сестри одіозної «регіоналки» Тетяни Лукаш. Втім, проект подання було відкликано у листопаді 2014 року, так і не будучи розглянутим народними депутатами 7-го скликання.
У новій Верховній Раді, навіть маючи більшість, Президент не поспішає з внесенням кандидатур для оновлення складу Центрвиборчкому. За традицією, перед внесенням кандидатур, Президент має врахувати пропозиції усіх фракцій парламенту. Втім, такі дії Глави держави не є законодавчо закріпленими – по факту, він може вносити власні кандидатури без узгодження. Проте в такому випадку народні депутати можуть не підтримати ту чи іншу кадрову пропозицію Президента. Нардепи з «Блоку Петра Порошенка» вже декілька разів натякали, що зміни в складі ЦВК можуть відбутися після внесення змін до Конституції в питанні децентралізації влади на місцях. Мовляв, такий системний підхід сприятиме загальному духу реформування країни. Подейкують, що напередодні місцевих виборів в команді Президента не хочуть, аби декілька місць в складі ЦВК дісталося представникам опозиції з «Опозиційного блоку». Маючи в своєму арсеналі таку потужну зброю, як повноваження члена комісії, представник від опозиції може суттєво вплинути на результати виборів в прифронтових східних та у проросійськи налаштованих деяких південних регіонах України. При цьому представники нинішньої влади часто згадують недавню історію з парламентськими виборами 2012 року, коли саме представниця від Партії регіонів в ЦВК Тетяна Лукаш була відповідальною за одномандатні округи у Київській та Черкаській областях, в п’яти з яких не вдалося встановити результат. Тодішні представники опозиції в парламенті – фракції «Батьківщини», «УДАРу» і «Свободи» – наполягали на тому, що в їхніх висуванців просто вкрали перемогу.
Існує велика проблема з загальним підходом до питання про призначення членів ЦВК, про яку воліють не говорити ані нардепи, ані Президент. Це питання квотування або політико-партійного представництва в Центральній виборчій комісії. Експерти вже багато років говорять про те, що до самого закону «Про Центральну виборчу комісію» потрібно внести зміни, які унеможливлять політичне квотування при формуванні складу ЦВК. Аби досягти справді нового підходу до питання формування ЦВК, а отже й до проведення виборів, варто раз і назавжди відмовитися від партійних та політичних квот у складі комісії.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»