«(де)Марш рівності», або як «Правий сектор» почав гру у велику політику

Наприкінці минулого тижня столицю сколихнули чергові протистояння між двома таборами протестувальників. ЛГБТ-спільнота, відстоюючи свої громадянські права, анонсувала проведення гучного Маршу рівності на Оболонській набережній під назвою «КиївПрайд-2015».

Активісти політичної партії «Правий сектор» заявили, що не допустять проведення будь-яких подібних акцій в Україні і усіляко намагалися завадити представникам ЛГБТ-спільноти. «Окрім фронту на Сході, ми («Правий сектор» – Ред.) маємо фронт всередині країни. На цьому фронті ми боремося як проти московської агентури, так і проти низки суспільно шкідливих явищ – наркоторгівлі, нелегального грального бізнесу, корупції. Не є винятком і пропаганда статевих збочень, які необхідно лікувати, а не популяризувати», – йдеться у заяві «Правого сектору», яку вони поширили напередодні Маршу рівності. Результатом його проведення стали численні постраждалі з обох сторін протистояння, а також серед правоохоронців, які намагалися забезпечувати громадський спокій під час акції представників ЛГБТ.

Раніше під час прес-конференції Президент Петро Порошенко заявив, що право на проведення Маршу рівності є конституційним правом кожного громадянина України, і висловив впевненість, що в разі проведення такої акції, правоохоронці зможуть гарантувати безпеку її учасникам. Таку заяву Президента привітав посол США в Україні Джеффрі Пайєтт. В свою чергу, мер Києва Віталій Кличко закликав організаторів акції утриматися від проведення заходу, а інші політичні сили і громадські організації не створювати чергового протистояння навколо Маршу рівності.

Втім, сталося все навпаки. ЛГБТ-спільнота таки вийшла на Марш рівності, а «Правий сектор» акцію зірвав. Особливо небезпечною тенденцією в даному контексті слід вважати те, що правоохоронні органи не зуміли забезпечити правопорядок під час проведення події – і самі потрапили під гарячу руку активістів «Правого сектору». Представники праворадикальної політичної сили вважають, що відповідальність за заворушення лежить на організаторах заходу. «Уся відповідальність за те, що сталося сьогодні, за все це побоїще, яке було на Оболонській набережній та біля станції метро Оболонь, лежить, безумовно, на організаторах цієї ЛГБТ-ходи, бо ми попереджали що таке буде, що там буде не тільки «Правий сектор», що туди прийдуть люди з фронту, туди прийдуть різні громадські організації, туди прийдуть націоналісти, футбольні фанати і хтось з них явно не витримає, у когось з них зіграють нерви», - зазначив прес-секретар «Правого сектору» Артем Скоропадський.

На захист ЛГБТ-спільноти виступили у міжнародній організації Amnesty International. «Сотні активістів та представників ЛГБТ-спільноти можуть бути позбавлені свого права на свободу мирних зборів та ризикують постраждати від насильства під час Київського Маршу Рівності, запланованого на 6 червня, доки правоохоронці не демонструють готовності захистити учасників маршу», - попередили в організації, закликаючи правоохоронні органи належно відреагувати на загрози проведенню Маршу рівності.

Втім, загрози більш ніж очевидні. На думку експертів, «Правий сектор» діяв аж занадто провокативно, аби гучно продемонструвати свою незгоду із позицією нинішньої влади, яка взяла курс на євроінтеграцію і зближення із цінностями Заходу – передусім, йдеться про рівні права для кожної людини. Крім того, події довкола акції ЛГБТ-спільноти принесе додатковий негативний відтінок в медійному просторі Європи та США, де подібні теми викликають особливу реакцію та є приводом для подальшого занепокоєння діями чинної влади. А ще, безумовно, накладе свій відбиток на загальне враження щодо спроможності українського суспільства сприймати західні цінності.

Реакція серед українських політиків і громадських діячів стосовно Маршу рівності наразі також викликала неоднозначну реакцію. Так, журналіст та історик Вахтанг Кіпіані вважає, що подібні події в Україні свідчать про відсутність поваги до будь-яких прав людини, що неодмінно викличе серйозні занепокоєння з боку нинішніх західних партнерів. «Порушення прав одних громадян, які не є злочинцями, неодмінно призведе до порушення прав інших. Право людей об'єднуватись, відстоювати свої права є фундаментальним. Якщо комусь здається, що ця акція «не на часі», «ганебна», «є пропагандою» - можна легко врятуватись від її страшного впливу. Просто не зауважити її. Як хтось інший не зауважить вашу ініціативу, яка теж комусь здаватиметься невчасною чи непотрібною. Це по-європейськи», - вважає пан Кіпіані.

В свою чергу, лідер «Правого сектору» Дмитро Ярош на своїй сторінці в Facebook заявив про те, що рух ЛГБТ-спільноти підсилюється з боку Заходу в той час, коли на порядку денному в Україні зовсім інші проблеми. «Значною мірою пропаганда гомосексуалізму та гендерної ідеологія підсилюється збоку Заходу, його урядових та неурядових чинників. І це дуже знаково! Окрім фінансування відповідних організацій та програм, Захід здійснює серйозний тиск на нинішню київську владу, аби змусити її активніше впроваджувати ідеологію «ЛГБТ». Тепер подумаймо, чи потрібна Україні така євроінтеграція, коли хтось нав’язує нам свою волю? Ми боремося проти московського імперіалізму не для того, щоб нами керував хтось інший – ми боремося за свою свободу! А деякі сили на Заході нав’язують нам не лише збочену ідеологію. Достатньо згадати, що одними з головних ініціаторів нинішнього «перемир’я», під час якого ми продовжуємо втрачати території, є Франція і стратегічний партнер Росії Німеччина – за ширмою анекдотичних «стурбованостей» відбувається підла підтримка нашого ворога!», - вважає Ярош. Таким чином, лідер «Правого сектору» явно перевертає усе в політичну площину, даючи зрозуміти, що керована ним організація бореться не тільки проти представників ЛГБТ-спільноти, але й загалом проти позиції нинішньої влади.

Кому може бути вигідна така позиція «внутрішнього фронту» однієї з радикальних політичних сил? Безумовно, більш впливовим гравцям у великій українській політиці. В ЗМІ неодноразово порушувалося питання політичної близькості Яроша із поглядами оточення екс-губернатора Дніпропетровщини та бізнесмена Ігоря Коломойського. Диму без вогню не буває: особливо непереконливо виглядають заяви представників «ПС» з приводу заставної суми для кандидата у Президенти України Дмитра Яроша напередодні минулорічних виборів очільника держави. Окрім цього, Ярош виграв мажоритарні вибори в одномандатному окрузі №39 (Дніпропетровська область) саме в той час, коли вплив пана Коломойського на область був найбільшим, а сам він очолював ОДА.

Вочевидь, рух ультраправих та сам «Правий сектор», як інструмент політичної гри у досвідчених руках більш впливових гравців, стануть чи не найбільшою політичною проблемою на шляху до реформування країни, яку нинішній владі потрібно буде вирішувати у найкоротші терміни. Вирішення її лежить у двох площинах: спроможності влади у найкоротші терміни закінчити реформування армії і таким чином нейтралізувати підґрунтя для поширення добровольчими батальйонами, серед яких також є і військові формування «Правого сектору», ідей щодо своєї визначальної, значущої ролі у військовому протистоянні на Донбасі. Інший шлях – поступово або радикальними методами боротися із самими «спонсорами» таких політичних маргіналів. Адже, як би там не було, у нинішньому вигляді політичні погляди партії «Правий сектор» без значної медійної підтримки, в перспективі не матимуть серйозної підтримки серед населення.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло».

АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО