Піврічний строк післявиборчого «медового місяця» відносно мирного співжиття парламентських фракцій Верховної Ради 8-го скликання в найширшому форматі коаліційної більшості – минає. З високою ймовірністю можна констатувати неминучість осіннього переформатування коаліції.
Коли саме це відбудеться - лише питання часу, а от політичних та економічних причин для цього більш ніж достатньо. Градус протистояння серед партнерів по парламентській більшості щоразу зростає. Особливо гостро останнім часом із критикою своїх партнерів почали висловлюватися лідери так званих «менших» фракцій – «Радикальної партії Олега Ляшка», «Самопомочі», «Батьківщини». Гучні демарші, звинувачення у тиску та домовленостях стали звичними темами виступів депутатів в сесійній залі під час обговорення того чи іншого важливого законопроекту.
Серед суто політичних можна виділити одразу 3 причини, які вже восени призведуть до виникнення протиріч серед фракцій коаліції. По-перше, це необхідність 300 голосів для голосування за зміни до Конституції щодо децентралізації - якщо, звісно, Конституційний суд до того часу прийме рішення щодо їх відповідності нормам Основного закону. Без голосів навіть найменших партнерів по коаліції такі зміни не прийняти. По-друге, дуже серйозний вплив матимуть результати місцевих виборів, які відбудуться 25 жовтня. По-третє, в листопаді спливає рік з підписання коаліційної угоди, яка фактично закріплювала низку завдань з реформування країни для чинного Кабміну. Перегляд результатів проведених реформ може стати приводом для відставки уряду, а значить – і переформатування коаліції.
Є одна дуже цікава деталь, яку варто пам’ятати усім учасникам парламентської більшості: підписана коаліційна угода передбачає, що вихід однієї/кількох фракції не призведе до розпаду коаліції, якщо вона при цьому нараховує більше 226 парламентарів. Враховуючи розміри парламентських фракцій, до розпаду коаліції може призвести або демарш БПП, або одразу 4 фракцій – «Народного фронту», «Батьківщини», «Радикальної партії», «Самопомочі». Наразі такі діаметрально протилежні сценарії виглядають як політична фантастика. Окрім перелічених політичних маркерів, існують ще й інші причини зовнішніх впливів на ситуацію із розстановкою сил в Верховній Раді. Перш за все – це динаміка рейтингів політичних сил, фракції яких представлені в коаліційній більшості. Наприклад, поведінка «Народного фронту», який на минулих парламентських виборах здобув найкращий результат, зараз сильно залежатиме від рейтингів цієї політичної сили: за останніми соцопитуваннями, «фронтовики» набирають заледве 3% підтримки респондентів. По-друге, це можливі гучні кадрові перестановки із високою ймовірністю чергового скандального шлейфу. Кожен новий публічний скандал на кшталт нещодавньої відставки з посади очільника голови СБУ Валентина Наливайченка, буде сильно впливати на єдність коаліції.
При цьому, де-юре коаліція може продовжувати своє формальне існування. Але де-факто – відсутність 226 голосів для результативних голосувань призведе до чергової парламентської кризи, яку краще за все вирішити, сівши за стіл переговорів. Ще один варіант – розпуск Верховної ради та дострокові парламентські вибори.
З огляду на високі політичні ризики, діючим політичним гравцям такий розвиток подій навряд чи сподобається. Цікаво, що ще в червні про неможливість переформатування коаліції заявив саме Президент Петро Порошенко. «Я вважаю це не просто небажаним, а неможливим. Це є відповідальність політичних сил, які отримали мандат виборців, декларуючи свою проєвропейськість і чіткі завдання щодо імплементації Угоди про Асоціацію. Всі ми йшли на вибори, і саме оцінка щодо імплементації Угоди про Асоціацію має бути визначальною в долі того чи іншого міністра», - заявив Президент, соратники якого в парламенті мають найчисельнішу фракцію у коаліції.
Однак наприкінці липня ситуація кардинально змінилася. Про підготовку до можливого переформатування свідчать багатозначні заяви Президента. Так, під час засідання Національної ради реформ він звинуватив частину коаліції в неприкритому популізмі. «Політична кон'юнктура, особливо зараз, перед місцевими виборами, дається взнаки. Наближення цих виборів спонукає певних політиків до солодких обіцянок, нездійснених мрій, відвертого популізму. Такі ідеї не мають мати місця в нашій коаліції. Ми повинні діяти відповідно до положень нашої Коаліційної угоди», - зазначив Президент. Цікаво й те, що заява Порошенка майже слово в слово перекликається із подібною заявою голови фракції БПП Юрія Луценка, який нещодавно зазначив, що «грецька хвороба популізму все гостріше позначається в роботі коаліції».
Слова Петра Порошенка спрямовані проти головного електорального ворога, який за останні місяці стрімко почав набирати прихильність виборців – йдеться про партію «Батьківщина» та її лідерку Юлію Тимошенко. І ключове питання полягає в тому, що восени БПП робитиме все, аби не допустити дострокових виборів до парламенту, а саме переформатувати коаліцію. У пропрезидентській політичній силі розуміють: у разі проведення виборів «Батьківщина» та інші партії можуть отримати ще більше відсотків прихильності виборців, а це неминуче означатиме втрату впливу Президента та його команди на порядок денний нової Верховної Ради.
Участь «Народного фронту» на місцевих виборах разом із БПП може стати запорукою того, що Кабмін і надалі очолюватиме Арсеній Яценюк, а переформатування торкнеться тільки окремих очільників міністерств. Експерти прогнозують, що формальне існування коаліції може тривати досить довго, проте про результативні голосування щодо змін до Конституції – можна буде забути. «Сьогодні Верховна Рада вже демонструє лінію на розкол коаліції. Очевидно, що парламентська більшість якийсь час ще протягне, але цей склад парламенту вже не відповідає запитом суспільства. У той же час, враховуючи, що сьогодні не набирається і 226 голосів, з 300 голосами може бути проблема», - вважає керівник аналітичного центру «Третій сектор», політтехнолог Андрій Золотарьов.
Втім, у разі демаршу решти учасників коаліційної більшості, «підставити плече» у голосуванні за зміни до Конституції двом найбільшим фракціям можуть депутатські групи «Відродження» і «Воля народу», а також низка позафракційних народних депутатів. Щоправда, в такому разі процес домовленостей може затягнутися, адже для пошуку необхідної кількості голосів доведеться витратити чимало зусиль.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла».