Ще недавно він бив рідну сестру і намагався відібрати будинок у племінника на Черкащині, бігав з партії в партію, народжував один за одним драконівські закони, а тепер він – «рятівник» України! Знайомтеся: колишній ідейний функціонер КПРС, шофер, а потім суддя, двічі депутат (від полярних політсил) Володимир Олійник – «кандидат у президенти України» від «Комітету порятунку України» в складі 4-х осіб.
Старі бурчать – тільки тішаться
«Рятувальники» України в особі Миколи Азарова, Володимира Олійника та ще двох, що не заслуговують на згадку, дуже «креативно» вирішили зібратися в московському готелі «Україна» (одна з 7 сталінських «сестер-висоток»). До речі, з номера цього готелю в жовтні 1993 року ВВС вело пряму трансляцію спроби Бориса Єльцина врятувати Росію – розстрілу «Білого дому», де засідав тоді парламент РФ. У наших «рятувальників» масштаб дрібніший – пан Олійник всього лише намагався парламентаризм в Україні скомпрометувати, організувавши липове голосування 16 січня 2014 року за антидемократичні закони.
«Це все схоже на бурчання старих і спробу нагадати про себе, щоб включитися знову до політичного процесу. Жодного впливу ані Азаров, ані Олійник як колишній спікер «регіоналів» у парламенті, мати не можуть апріорі. Все, що було найсильнішим в їхній структурі, пішло до «Опозиційного блоку», – заявив у коментарі «Слову і Ділу» експерт Інституту політичної освіти Олександр Солонтай. У пріснопам'ятній історії «канівської четвірки» політолог відвів Олійнику роль троля: «Виявилося, що він один з тих кандидатів, які фактично спрацювали на Кучму, і коли реально справа дійшла до того, що потрібно об'єднуватися, було зрозуміло – він був з тих, хто дискредитував ідею об'єднання опозиційних сил».
Пішака не шкода?
«Вибір «регіоналів» на користь Олійника і те, що просувають саме його – це найпростіший варіант для виконання завдань. Що б не трапилося – кримінал чи ні – його не шкода. Олійника просто використовують. Сам по собі ж бо він нічого не представляє, тому на ньому й зупинилися», – сказав в інтерв'ю «Слову і Ділу» політолог В'ячеслав Дехтієвський. На його думку, вся ця ідея з «комітетом порятунку» абсолютно нічого вже не дасть. От якщо хоча б минулої весни це затіяли – може, і був би якийсь сенс, вважає політолог. І він також висловився про роль Олійника в попередній – «канівській четвірці» (все ж таки це найбільше «досягнення» горе-політика): «Його використовувала команда Кучми і розкрутила цей процес, підставивши і Мороза, і Марчука. Сьогодні його використовують в Кремлі».
До речі, в Кремлі, як і слід було очікувати, від планів «КСУ» відхрестилися також несамовито, як і від «весільного годинника» Пєскова. Все той же прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков заявив, що російський лідер ні сном ні духом не знає про витівки українських політбіженців і ніякий це не проект Кремля. Просто-таки країна перемігшої демократії: будь хто, скориставшись політичним притулком в Росії, може будувати і озвучувати які завгодно політичні плани щодо своєї батьківщини, не погоджуючи це з новими політичними патронами. Щось не пригадуються, наприклад, прес-конференції президента-втікача Киргизстану Аскара Акаєва або американського перебіжчика Едварда Сноудена, де вони б озвучували будь-що, не вигідне Кремлю.
Мишача метушня або...
І все ж «оперетковий ДКНС», напевно, має якийсь сенс. Навряд чи Микола Янович настільки засумував від неробства на першій батьківщині, що вирішив розважитися піклуванням про долю батьківщини другої – України. Дивно було з вуст Азарова – вічної тіні Януковича – почути, що «КСУ» не співпрацюватиме з екс-президентом України Віктором Януковичем: «Ми прийняли рішення, що до складу комітету не повинні входити ті, хто був близько пов'язаний з попереднім президентом України. На цьому етапі питання вирішене і закрите». А чим тоді, вибачте, вимірюється близькість з Януковичем, якщо не вірністю служіння йому протягом багатьох років на найвідповідальніших позиціях? Спочатку втікачі на чолі з Януковичем відмовилися від своєї країни, а тепер відмовляються від Януковича на користь України? А як же «одного разу зрадивши...»?
У цих розборках експерти вбачають не що інше, як війну в діаспорі за владу. Директор Центру політичних досліджень та аналітики Віктор Таран вважає: «Для того, щоб заявити про себе як про справжню опозицію і робляться подібні кроки колишніх «регіоналів». Зараз усі розуміють, що їм потрібна нова людина, новий політичний гравець. Для них таким гравцем став Володимир Олійник, який у їхньому розумінні – компромісна фігура для українського медіаринку в боротьбі за електорат «Партії регіонів» і опозиції».
Але з яким прицілом робляться ці кроки зараз, коли до президентських виборів ще 4 роки? Дуже скидається на шантаж Петра Порошенка, а саме – «примус до виконання» таємної частини Мінських домовленостей якраз в момент чергових переговорів у білоруській столиці. Мовляв, або «Мінськ-2» в повному обсязі, або розгойдування ситуації в Україні з повною силою, щоб довести кипіння в суспільстві до потреби в позачергових президентських виборах. А тут вже і готовий «компромісний» варіант у вигляді Олійника: і українець він «щирий» (не Януковичу з Азаровим чота), і мир на сході країни гарантує остаточний. Ну а що – обрала ж країна Віктора Януковича після Віктора Ющенка.
Борис Бобров, Марина Шевченко, спеціально для «Слово і Діло»