Буквально кілька днів тому новообраний президент Республіки Польща підняв давнішню тему, яка хвилювала не одне покоління слов'ян. Анджей Дуда напередодні своєї інавгурації виступив за створення блоку держав Центрально-Східної Європи. «Я обмірковую ідею створення партнерського блоку держав від Балтійського до Чорного й Адріатичного морів», – заявив у розмові для Polska Agencja Prasowa глава польської держави 7 серпня. «Держава сильна тоді, коли її оточують союзники – це також елемент збільшення сили», – переконаний Дуда.
Річ Посполита 2.0
Така ідея не нова. Проект «Міжмор'я», він же Балто-Чорноморський блок, був розроблений ще після Першої світової війни. По суті, це проект конфедеративної держави. До складу Балто-Чорноморського блоку мали увійти Польща, Україна, Білорусь, країни Прибалтики, Молдова, Угорщина, Румунія, Словаччина, Чехія та країни колишньої Югославії.
Таким чином, союз простягався б від Балтійського до Чорного й Адріатичного морів і створив би нову Річ Посполиту, але більше, сильніше і вагоміше. Мета створення «Міжмор'я» була одна: уникнути домінування Німеччини або Росії. Але реального результату справа не мала. У Європі та Росії ідея була жорстко розкритикована. І через деякий час майже половина республік, які мали увійти до «Міжмор'я», увійшли до Радянського Союзу.
Але на цьому спроби створити співдружність «від моря до моря» не закінчилися. В 30-40 рр. тема знову піднялася урядом Польщі у вигнанні під керівництвом Владислава Сікорського. У 1942 році почалися переговори між грецьким, югославським, чехословацьким і польським урядами. Вони припускали створення Польсько-Чехословацької Конфедерації та Греко-Югославської Конфедерації. Справа також закінчилося нічим.
Але після розпаду СРСР тему знову почали мусувати в політичних і громадських колах. Особливо активно виступали за створення «Міжмор'я» та «реінкарнацію» Речі Посполитої в Україні та Білорусі праві партії: «Свобода» та «Народний фронт» відповідно. На початку 2010 року в Білорусі виник багатомовний проект Нова Річ Посполита, присвячений відродженню Речі Посполитої у складі Білорусі, Латвії, Литви, Польщі та України, але активістів знову чекала критика і негативна реакція.
Щоб «насолити» Росії
Проект створення Балто-Чорноморської співдружності затих ще на 5 років. Поки тему не відродив новий президент Польщі Анджей Дуда. Виникає питання: навіщо йому це?
Дуда – лідер партії «Право і справедливість» – націонал-консервативної політичної партії, першим головою якої став у 2001 році Лех Качинський, пізніше обраний президентом Польщі. Риторика партії завжди була антиросійською, висловлював досить жорстку антиросійську позицію і духовний наставник Анджея Дуди – Ярослав Качинський. А після трагедії під Смоленськом у 2010 році, коли борт №1 розбився разом з 96 членами екіпажу, більшість з яких були представниками уряду, ставлення «ПіС» до Російської Федерації стало ще більш критичним. І хоча президентська політсила завжди виступала за створення «Четвертої Речі Посполитої», після авіакатастрофи потреба в відгороджуванні від Росії стала ще більш значущою.
Але тоді, на президентських виборах 2010 року, відразу після смерті Леха Качинського, найочевидніший кандидат від «ПіСу» – брат-близнюк Ярослав Качинський програв Броніславу Коморовському з різницею в 6,02% голосів виборців. Та й через рік, під час парламентських виборів, партія взяла другий результат – 29,88% голосів (157 місць) в Сеймі і 31 місце зі 100 в Сенаті, що було істотно нижче попереднього результату. Загалом, «Право і справедливість» почала втрачати популярність, а разом з нею й можливість проводити антиросійську політику.
Попередні п'ять років вектор зовнішньої політики Польщі був абсолютно нейтральним. Броніслав Коморовський намагався догодити «і нашим і вашим», за що і поплатився президентським кріслом. І ось тепер на посаду глави держави нарешті знову зійшов представник «ПіСу». Не дивно, що і риторика Польщі різко повернулася до думки про Річ Посполиту.
Провальна ідея
Створення Балто-Чорноморського блоку – це ще одна спроба переділу впливу в Європі. За допомогою такої «стіни» в Польщі сподіваються стати третім основним гравцем в Європі і втиснутися між ЄС (читати: Німеччиною) та Росією.
Все б нічого, але сама ідея побудови «Міжмор'я» вже зараз виглядає складною для реалізації і навіть популістською. І цьому теж є кілька причин.
Причина №1. Реакція інших держав. За майже сто років існування ідеї створення подібної співдружності реального втілення «Міжмор'я» так і не змогло знайти здебільшого через значну критику з боку інших держав. Таке об'єднання може розцінюватися не тільки як «буферна зона», що відгороджує Європу від агресивної Росії, але і як самостійний суб'єкт агресії проти як Росії, так і ЄС. Варто нагадати, що рішення України об'єднуватися з єврозоною призвело в результаті до військової агресії РФ на Донбасі. Наслідки створення співдружності проти Росії – передбачувані.
Причина №2. Економічне підґрунтя. Жоден союз не має сенсу, якщо в ньому немає фінансової вигоди. Економічна ситуація деяких країн-потенційних учасників блоку залишає бажати кращого. Де-факто, розвинуті Прибалтика і Польща не витягнуть на собі Україну, Молдову, Білорусь – промислові потужності вимагають тут істотних інвестицій. І це вже не кажучи про зовнішні борги та газове питання.
Причина №3. Юридичне підґрунтя. Багато країн, які можуть створювати цей Балто-Чорноморський блок, входять до Європейського Союзу. Поляки, прибалти, угорці та чехи не матимуть можливості перебувати у двох союзах одночасно, тож доведеться обирати. І дуже сумнівно, що члени єврозони покинуть ЄС заради нового об'єднання без гарантій істотної фінансової вигоди та безпеки. Ще один момент – тісний зв'язок Росії з Білоруссю, оскільки вони і так вже є конфедерацією.
Звичайно, створення «Міжмор'я» цілком можливе і здійсненне за умови фінансового потенціалу та достатньої кількості часу. Але потрібно розуміти, що за 5 років президентської каденції Анджея Дуди створити конфедеративного надмонстра, який практично пішов у минуле як явище, неможливо. Тому заява Дуди про перспективу створення Балто-Чорноморського блоку – своєрідний спосіб підтримки пропрезидентських рейтингів, гра на націоналістичних струнах поляків і українців, які всіляко хочуть позбутися російсько-радянського минулого.
Анастасія Оратовська, спеціально для «Слово і Діло»