Трудова книжка ніколи не мала юридичного підтвердження реального трудового стажу, що має працівник.
Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповів голова Громадської ради Фонду соціального страхування України Сергій Павленко, аналізуючи інформацію про те, що Мінекономрозвитку ініціює скасування трудової книжки.
«Будь-яка структура – як комерційна, так і державна – може вести власний електронний реєстр. Особливо виходячи з того, що даний документ насправді є спадщиною минулого періоду і жодним чином ніде не був прописаний як основоположний. Якщо ж говорити про його надання в різних органах, то це було за замовчуванням для підтвердження стажу. Але сама книжка насправді не має функції підтвердження трудового стажу юридично. Це формальність. Тому що те, що написано в книжці, легко підмінити. Печатку будь-якої фірми, коли є бажання, можна зробити, не звертаючись до МВС, і поки ми не побачимо персоніфіковані дані ПФ, немає жодних гарантій», – розповідає фахівець.
На його думку, щодо реєстру, то потрібно, щоб електронний реєстр був єдиним в Україні, як і перепис населення, за яким нас 45 млн, але в реальності – близько 38 млн. Всі реєстраційні документи мають бути в єдиному реєстрі.
«Трудова книжка не має функціонального навантаження і не дає фактичного подання про працевлаштування людини. А Пенсійний фонд – це закритий клуб за інтересами, де дізнатись інформацію вкрай важко. Якщо реєстр зможуть налагодити на базі персоніфікованих даних ПФ, то ми будемо бачити реальну картину, але тоді відразу виникне питання з переписом населення і кількістю трудящих», – пояснює експерт.
За кордоном є державні, приватні та страхові фонди з різними програмами з соціальних навантажень. Трудову книжку в Європі заміняє одна соціальна картка, в якій зосереджені всі соціальні навантаження. Вона і пенсійна, і соцстрахування, має всі персоніфіковані дані людини. Ми теж просуваємось у цьому напрямку.
Нагадаємо, Міністерство економічного розвитку і торгівлі ініціює збільшення розміру заробітної плати керівникам державних компаній.
За словами Абромавичуса, низький рівень зарплати керівників держкомпаній перешкоджає призначенню на посади кваліфікованих фахівців.