Житомир – унікальне місто, оскільки влада, провівши минулого року позачергові президентські й парламентські вибори, так і залишила житомирян із в. о. міського голови. Вчорашні й сьогоднішні можновладці від області у владних кабінетах банально побоялися проводити вибори, розраховуючи, що ситуація «розсмокчеться» сама собою. І це при тому, що дострокові вибори міських голів пройшли в Києві, Сумах, Миколаєві, Чернівцях, навіть на тій же Житомирщині (у Малині, наприклад). Тепер же ситуація з обранням міського голови просто перезріла, тож градус передвиборчої боротьби вже цілком можна порівняти з аномальними температурами цього літа.
Як відомо, офіційно виборча компанія ще не розпочалась, але реклама на вулицях вже свідчить про політичні амбіції місцевих кандидатів. Публічно і не зовсім, претендентами на цю посаду вважається низка осіб – як мінімум десятки зо два, а от фактично за головний приз сезону 2015 зможуть поборотися лише 3-5 осіб.
Серед офіційних претендентів на посаду міського голови майже стовідсотково буде Любов Цимбалюк, Сергій Сухомлин, Олександр Чубатенко, Наталія Чиж, Володимир Кропивницький, Сидір Кізін, Наталія Циганчук, Роман Давиденко та низка представників політичних сил, які підуть на вибори до органів місцевого самоврядування. Ці вибори обіцяють чималу інтригу, адже майже з цылковитою впевненістю можна сказати, що пройдуть вони у два тури, а отже, боротьба буде жорсткою, а інколи – жорстокою та брудною.
Відверто кажучи, потрібно визнати, що Житомиру весь час «щастило» з мерами за всі роки Незалежності, адже жоден з очільників міста за період своєї каденції не зробив для містян нічого суттєвого (якщо не брат до уваги вирішення поточних питань). Ніхто з них не збудував жодного важливого інфраструктурного об’єкта, не реконструював вулицю Михайлівську, не створив додаткових робочих місць, не залучив значних інвестицій, тощо. За цей час у житомирців сформувалась справжня апатія, якщо хочете – зневіра до більшості тих, хто буде балотуватися, обіцяти молочні ріки з кисельними берегами, рясно «засіваючи» гречкою довірливий електорат.
Як би там не було, а боротьба кандидатів у другому турі залежатиме від їхньої здатності до максимальної мобілізації всіх організаційних та фінансових ресурсів протягом двох тижнів після 25 жовтня. Система двотуровості є не тільки новою та незвичною для виборця й виборчих штабів кандидатів, але й доволі складною. Проте вона дає хороший шанс акумулювати голоси виборців, чого не було раніше.
Шанси ж виграти головний приз є у того, хто має чітку прив’язку до рейтингу партії, може особисто перевершити її рейтинг, має потужний та авторитетний медійний ресурс, більшість у територіальних виборчих комісіях та дільницях, а також дієві адміністративні важелі впливу, креативну команду і, звичайно ж, фінансові резерви. Не секрет, що саме ЗМІ будуть формувати думку більшості, але для багатьох кандидатів мати потужній медійний ресурс – проблематично, бо всі потужні медіаресурси, як правило, вже працюють на певних кандидатів. У таких претендентів на мерське крісло є один шлях – іти до виборців і спілкуватися з ними наживо, випускати та поширювати свої газети, максимально використовувати можливості зовнішньої реклами, бути креативним та оригінальним.
Оскільки лунають заяви про децентралізацію влади, передання повноважень на місця, багато авторитетних експертів осінні місцеві вибори називають перехідними. А після утворення нових територіальних громад відбудуться дострокові вибори. Власне, майбутні місцеві вибори стануть майданчиком для багатьох активістів, справжніх бійців, щоб заявити про себе, створити нове середовище.
Чимало громадських активістів заявляють про свій намір балотуватись, але зазвичай вони не належать до великих партій, не мають медійного ресурсу і фінансів для проведення кампанії. Їм буде складно, але це багатокрокова гра з фіналом на наступних виборах. Тож ці вибори відрізнятимуться від минулих боротьбою політтехнологів і політтехнологій, великим викидом «темників», компромату, інсинуацій, маніпуляцій та елементів прямого підкупу виборців. Експерти зазначають, що політична ситуація у Києві проектуватиметься й на регіони, тож столиця та центральні ЗМІ нав’язуватимуть периферії формат перегонів – змагання політичних партій, брендів, команд.
Що ближче до дня голосування, то більше провідних політичних лідерів загальноукраїнського масштабу буватимуть у Житомирі, влаштовуватимуть фотосесії зі своїми кандидатами та знову обіцятимуть золоті гори. А ще головною темою для кандидатів, які не асоціюються з сьогоднішньою владою, стануть комунальні тарифи, розмови про загальне зубожіння, низькі пенсії, власні рецепти завершення війни на Донбасі та розвиток країни. Зрозуміло, що такі речі лежать далеко поза можливостями міських голів, і, як наслідок, справжні та актуальні інтереси громади знову відійдуть на другий план.
Залишається лише вірити, що серед широкої палітри кандидатів обов’язково є особистість, що так потрібна Житомиру і його мешканцям, людина, яка насправді захоче і зможе перетворити депресивний і занедбаний обласний центр на перспективне та охайне місто, за яке буде не соромно перед рештою України та світу.
Петро Пронін, спеціально для «Слово і Діло».