Поки український медіа-простір щогодини наповнюється новими подробицями про мега-об’єднання пропрезидентської партії «БПП-Солідарність» із партіями «УДАР» та «Народний фронт», в регіонах свої перші передвиборчі маневри розпочала низка маловідомих партій. Пілотний старт як мінімум 3-х партійних проектів у різних регіонах країни має допомогти нинішній владі отримати додаткові мандати лояльних депутатів у місцевих радах за рахунок голосів тих виборців, які незадоволені діями Президента та його команди за останній рік.
План простий, і чимось у дії нагадує закон сполучних посудин зі шкільної програми з фізики, або так званої гідростатики: рівень рідини в посудинах, сполучених між собою, – однаковий.
Соціологічні дослідження фіксують хоч і не катастрофічну, але поступову втрату довіри пропрезидентських сил і рейтингів самого Президента серед українців. Втім, ті ж таки соцдослідження фіксують і великий відсоток тих, хто ще не визначився, за кого буде голосувати на майбутніх місцевих виборах. Саме за голоси цих громадян, користуючись стародавнім законом володарювання – якщо не можеш щось побороти, це явище потрібно очолити – і вирішили позмагатися в Адміністрації Президента. Додаткові відсотки для влади мають зібрати новостворені партії-супутники в різних регіонах країни. Звичайно ж ті, що діятимуть без прив’язки до президентської команди, а значить у своїй передвиборчій кампанії матимуть більше можливостей для маневрів.
Яких ще цілей прагнуть досягти на Банковій, йдучи на такий крок?
По-перше, мова йде про новизну: виборці завжди готові голосувати за новий проект, якщо за ним немає явного негативного шлейфу. Така стратегія допоможе об’єднати місцевих регіональних політиків і швидко завести в місцеві ради лояльних депутатів.
По-друге, не всі колишні «регіонали» та інші представники уламків колишньої влади на місцях поділяли цінності і позиції своїх колишніх шефів. Далеко не всі потенційні кандидати, які користуються довірою у громадян на місцях, мають бездоганну репутацію та позитивний бекграунд. Багато хто з цих рейтингових кандидатів, особливо у східних та південних регіонах України, не хотів би знову опинитися в лавах «Опозиційного блоку», а тому шукає можливостей співпраці із чинною владою. Завдання нових партійних проектів на місцях – зменшити репутаційні втрати «БПП-Солідарності», одночасно посиливши лояльність в місцевих радах за рахунок «колишніх».
По-третє, – і це наразі одне з головних завдань, що стоїть перед технологами на Банковій – потрібно переламати тенденцію зростаючих рейтингів «Опозиційного блоку» у південно-східних областях. Особливо це стосується Донеччини, Луганщини, Харківської, Одеської та Миколаївської областей.
«Заготовки» під місцеві вибори на Центральній та Західній Україні
Головна мета створення партії-супутника в цих регіонах – «розбавити» зростаючу популярність «Самопомочі», «Батьківщини» та «Радикальної партії Ляшка». Саме кандидати від цих партій можуть отримати більшу прихильність виборців на тлі критичного ставлення до дій влади. На Банковій хочуть цілковитої смиренності, аби погляди на розвиток України абсолютно співпадали із планами та задумками центральної влади. Найяскравіший приклад – вчорашнє звернення Львівської міської ради до народних депутатів не приймати зміни до Конституції. Така дискусія та самостійна політична гра – невигідна владі.
Покращити позиції пропрезидентської політичної сили на місцях має допомогти активність партії «Громадський рух «Народний контроль». Зареєстрована ця політична сила була влітку 2014 року. Нині її очолює колишній нардеп від «БПП» у парламенті, львівський мажоритарник Дмитро Добродомов. Головним полем битви для «Народного контролю» стане Львів – саме у міськраді партія має свою маленьку фракцію і кандидата на мерське крісло. Цікаво й те, як нічим не примітний нардеп Добродомов став гостем численних ефірів політичних ток-шоу – ще один вірний симптом «розкрутки» певної публічної особи в медійному просторі. Допоможуть «Народному контролю» створити свій впливовий політичний бренд на Західній Україні колишні «свободівці», які не знайшли спільної мови із Олегом Тягнибоком, або просто є занадто одіозними персонами для світлого іміджу українського патріота.
Партійні проекти для півдня та сходу України
У південно-східних областях все значно складніше. Вони є електоральною базою колишніх «регіоналів», і багато вихідців із цієї партії досі користуються довірою виборців. Своїх розвинених партійних організацій та сильних лідерів пропрезидентська сила тут не має, а значить найкращим виходом буде обережно залучити колишніх «регіоналів» на «світлу сторону сили». До того ж, на п’яти владі наступає всюдисущий Ігор Коломойський та підтримувана ним партія «Відродження». Так, вже вчора мер Харкова Геннадій Кернес, за інформацією ЗМІ, підтвердив свою участь у місцевих виборах саме від цієї політичної сили. Маючи слабку підтримку пропрезидентської політичної сили серед населення цих регіонів, на Банковій вирішили підтримати створення як мінімум двох нових політичних проектів.
Перший з них – «Наш край» – вже зареєстрований як політична партія. Ба більше: головою партії, згідно даних Державної реєстраційної служби, є колишній «регіонал», а нині член депутатської групи «Партія «Відродження», нардеп-мажоритарник Антон Кіссе. На офіційному сайті політика не приховується – презентація політичної сили відбулася на Одещині ще 20 грудня минулого року. Партія позиціонує себе як всеукраїнська, втім про її присутність чутно саме в південно-східному регіоні. Лідерами партії є колишні «регіонали», які давно представляють свої регіони: нардеп-мажоритарник з Харкова Олександр Фельдман, колишній народний депутат від «ПР», який представляв Запорізьку область, Сергій Кальцев, мер Миколаєва Юрій Гранатуров.
Досить болісне питання, яке на Банковій намагаються обережно пояснити виборцю, – чому саме колишні «регіонали» знову йдуть до місцевих органів влади і здатні перемогти, незважаючи на так званий процес люстрації, який нібито досі триває після революційних подій. Очільник Донеччини Павло Жебрівський пояснив можливість існування нового партійного проекту, який об’єднає колишніх «регіоналів» в східних регіонах, «кадровим голодом». «У бюджетників, мерів, керівників підприємств Донеччини, щоб мати роботу й утриматися біля керма, не було тоді жодного іншого вибору крім членства в «ПР». Так, є, звичайно, частина закостенілих і невиправних «регіоналів». Але є й вимушені попутники, які тоді просто підлаштовувалися під ситуацію. Вони й можуть скласти кістяк «Нашого краю». Уявіть собі, що є господарник з досвідом і авторитетом у місті, яке готове працювати за законами України. Але він був у «ПР». І тепер йому справді дають певну нішу. Можливість реалізувати себе й утримати місто. Це щось між «БПП» і «ПР». Такий собі, грубо кажучи, відстійник. Перехідний пункт. Причина? Жорстокий кадровий голод влади», – заявив він у коментарі одному з впливових видань.
До речі, саме на Донеччині влада намагалася промацати можливість створити ще один партійний проект із умовною назвою «За Донбасс!». Такої політичної сили ще не існує, але саме вона може стати прототипом провладної сили в цьому регіоні та об’єднати специфічних представників донбаської еліти, таких собі «одвічних конформістів».
Втім, місцеві вибори на Донеччині, скоріш за все, не відбудуться зовсім. Джерела з АП розповідають про катастрофічні дані так званої «закритої» соціології, яку проводили в середині липня 2015 року. Згідно із результатами соцопитування, проведеного на Донеччині, лише близько 15% громадян взагалі готові брати участь у виборах. При цьому, більшість з тих, хто готові прийти на виборчі дільниці, підтримають «Опозиційний блок». Пропрезидентська політична сила, як і решта партій, які зараз входять до коаліційної більшості, не користується популярністю серед жителів Донецької області.
Олександр Вишневецький, спеціально для «Слово і Діло»