Ще близько півроку може знадобитися Міністерству інфраструктури для того, щоб завершити процес корпоратизації українського залізничного монополіста – «Укрзалізниці». «Слово і Діло» вирішило розібратися, які зміни відбудуться в транспортному держпідприємстві.
«Укрзалізниця» корпоратизується
Хоча у суспільстві й ширилися чутки, що реформа «УЗ» насправді означає приватизацію підприємства, в Мінінфраструктури подібні плітки не підтвердили. «Питання про приватизацію «Укрзалізниці» не стояло, не стоїть, і не стоятиме взагалі. Про приватизацію ані в Міністерстві, ані на рівні Кабінету міністрів ніхто не говорив, і це законодавчо заборонено», – заявив міністр інфраструктури Андрій Пивоварський.
Насправді ж залізничну компанію очікує не приватизація, а корпоратизація. Шляхом злиття «Укрзалізниці», шести залізниць та інших підприємств залізничного транспорту пропонується створити публічну акціонерну компанію зі стовідсотковим державним капіталом без права відчуження. «Укрзалізниця» корпоратизується, це означає, що не буде більше регіональних князівств, що не буде королівств, буде одна-єдина публічна акціонерна компанія «Укрзалізниця», – підсумував чиновник.
Загалом, ідея з корпоратизацією аж ніяк не нова. Законодавча база для подібних змін була закладена ще у лютому 2012 року. Саме тоді в парламенті ухвалили закон «Про акціонування «Укрзалізниці». І хоча, згідно з документом, реформа мала відбутися ще у 2012 році, її виконання «зависло» до червня 2014 року, коли Кабмін схвалив постанову про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на базі «Укрзалізниці» до початку 2015 року. Але й тоді старт реформи не відбувся – «УЗ» з’ясовувала стосунки з Антимонопольним комітетом України.
Процес корпоратизація «Укрзалізниці» має завершитися вже до кінця 2015 року. Сама ж реформа залізничного транспорту – не такий швидкий процес, як здається. «Ще потрібно ухвалити новий закон про залізничний транспорт, новий закон про НКРТ (Нацкомісія регулювання транспорту - Ред.) і після цього змінити близько 50 підзаконних актів. Процес реформування йтиме кілька років. В інших країнах Центральної та Східної Європи такі реформи проходили п'ять-сім років», – повідомив міністр.
У цілому ж, у формі акціонерного товариства функціонують залізниці Росії (РЖД), Німеччини (Deutsche Bahn AG), Польщі (Polskie Koleje Panstwowe SA) та інших країн.
Соціальне замовлення на пасажирські перевезення
Але створення ПАТ на базі «УЗ» – ще не все, що чекає на держпідприємство. Серед іншого, в Мінінфраструктури подумують про допуск приватної тяги на ринок. Втім, це стане можливим лише після 2-річного перехідного періоду, який має пройти після вступу в силу нового Закону «Про залізничний транспорт». У Міністерстві пояснили, що допуск приватної тяги не означає віддати локомотиви і вагони у приватизацію. Тобто, приватні компанії отримають можливість купувати новий рухомий склад і його експлуатувати. Завдяки цьому рухомий склад буде оновлюватися. За словами Пивоварського, зміни на краще українці побачать вже через пару років, коли матимуть можливість подорожувати у нових комфортних умовах.
Також неодноразово піднімалася тема про те, що «Укрзалізниця» припинить дотувати пасажирські перевезення зі своїх засіків, оскільки вони є до того ж збитковими. У Міністерстві заспокоюють: реформою передбачене запровадження соціального замовлення на такі перевезення. Простіше кажучи, витрати на перевезення пільгових категорій населення будуть розділені між державою і місцевою владою, яка після децентралізації матиме більше коштів у своєму бюджеті. При цьому, як стверджують чиновники, соціальне замовлення не означає автоматичної зміни вартості квитків.
Пивоварський заявив, що в результаті реформ «Укрзалізниці» через 6 місяців українці відчують істотне поліпшення в наданні послуг. Йдеться, як мінімум, про чисту постільну білизну, яку «орендують» пасажири. Мінінфраструктури планує виділити більше коштів на вагонне та локомотивне господарства. Ще однією послугою «УЗ» стане безкоштовний Wi-Fi у поїздах далекого та приміського сполучення. Відповідне доручення вже дали керівництву залізничного держпідприємства.
Анастасія Оратовська, спеціально для «Слово і Діло»