Не встигли соціальні мережі стихнути після оприлюдненого факту передвиборчої агітації за Олександра Боровика з боку губернатора Одещини Міхеіла Саакашвілі, як вибухова хвиля адміністративного ресурсу охопила інші регіони України. До того ж, подекуди цей ресурс безперечно може вплинути на позитивні електоральні позиції тих чи інших кандидатів, а в окремих випадках, навпаки, може зіграти проти них же.
Журналісти «Слова і Діла» вирішили зібрати декілька прикладів кричущих фактів використання адміністративного ресурсу, що перегукуються в різних регіонах або ж подекуди є унікальними за ступенем власної абсурдності.
Вірні послідовники Корбана в дії
Влада Чернігова в особі чинного міського голови та кандидата від «Нашого краю» Олександра Соколова за лічені дні до виборів анонсувала «неймовірну» ініціативу. Кожен житель міста пенсійного віку може гарантовано отримати матеріальну допомогу від імені мера у розмірі 500 грн. Єдина вимога – отримання довідки про розмір пенсії з позначкою, що вона не перевищує 1300 гривень. Хоча згодом, як повідомили чиновники з управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, скасували й довідку задля того, щоб хоча б трохи зменшити черги бажаючих отримати допомогу. І це при тому, що лише за декілька днів роздачі такої «манни небесної від Соколова», доводилось неодноразово викликати швидку та міліцію, оскільки деяким присутнім людям похилого віку банально ставало зле, а місцевим мешканцям заважав натовп, що починав збиратися у чергу з 2 ночі.
Хоча, вочевидь, це мало хвилює винуватця всього цього «бюджетного бенкету». Адже уже сьогодні на сесії Чернігівської міської ради планується розгляд питання щодо виділення 20 млн грн із міського бюджету на роздачу одноразової матеріальної допомоги тим же таки пенсіонерам та іншим соціально незахищеним особам. Звичайно, сам Соколов та місцеві депутати відзначають, що все це наслідок системної опіки влади над категоріями громадян, що потребують допомоги. Хоча кому-кому, а чернігівським властям послідовності у відповідному питанні в останні роки не вистачало. Адже минулого року матеріальну допомогу учасникам АТО з міського бюджету було передбачено лише на суму в 300 тис. грн. За 9 місяців цього року відповідна сума також не набагато зросла і склала 0,5 млн грн. А ось за місяць до виборів…
Хоча в межах всієї України роздача матеріальної допомоги за рахунок бюджету – вже давно не дивина. У столиці під патронатом міського голови Віталія Кличка повідомлення щодо порахунку грошової допомоги окремим категоріям киян приходить навіть на телефон. Так би мовити, щоб уже кожен дізнався, від кого допомога і з якого приводу її розсилають. З цього питання досить вдало висловив свою думку в коментарі одному із українських видань очільник Центру суспільних відносин Євген Магда. «Кличко пішов боротися за перемогу, використовуючи рецепти екс-мера Києва Леоніда Черновецького. З акцентом на найдешевший хліб і роздачу 100-200грн», – зауважує він. Що, за його словами, породжує ланцюгову реакцію, внаслідок якої інші кандидати починають також вкладати шалені кошти у кампанію.
«Якщо ви працюєте на такій посаді, то маєте підтримувати партію влади і Президента..»
А там, де не працює сила фінансів, красномовний Геннадій Москаль завжди знайде влучні слова й вірний підхід, щоб переконати закарпатських інакодумців балотуватись від «правильної політичної партії». Принаймні такого висновку можна дійти, проаналізувавши заяву одного з кандидатів у депутати Закарпатської облради Любові Мандзич, яка звинуватила губернатора області Геннадія Москаля і його чиновників в адміністративному тиску. За її словами, вона звернулась із відповідною заявою до Перечинського РВ УМВС, де чітко описала факти відповідного тиску.
Після того, як стало відомо про те, що вона буде кандидатом в депутати обласної ради, на неї почали тиснути з метою примушення зняти її кандидатуру з виборів та відмовитись від балотування за списками політичної партії «Єдиний Центр». Вперше таке прохання прозвучало 22 вересня 2015 року від керівника обласного управління охорони здоров’я Закарпатської облдержадміністрації, розповіла у своїй заяві до міліції Любов Мандзич. Після цього кандидатка мала розмову з головою Перечинської районної державної адміністрації Віктором Олефіром, який у відповідь сказав, «щоб я не ображалась, бо сама вибрала такий шлях». І що «якщо ви працюєте на такій посаді, то маєте підтримувати партію влади і Президента, а якщо ні, то маєте йти на вільні хліба», розповіла жінка. До того ж, за словами очільника району, «це також і думка голови Закарпатської обласної державної адміністрації Геннадія Москаля».
Хоча, як би дивно це не звучало, але цього тижня в губернаторських провладних кабінетах знайшовся той, хто зумів переплюнути у своїх поглядах на застосування адмінресурсу навіть Геннадія Москаля. Таким головою ОДА став очільник Тернопільщини Степан Барна.
Він, спілкуючись в ході аудіонаради з керівниками районів, задекларував чітке бачення і побажання Адміністрації Президента та, зокрема, партії «Блок Петра Порошенка-Солідарність» щодо застосування адміністративного ресурсу на виборах.
«Всіх тягнути під себе», – повідомив головам РДА Барна і додав: «Хто має інше бачення, він працює напряму з комісаром».
Агітатор-терапвет
Проте не обходиться політична боротьба із застосуванням адміністративного ресурсу й без курйозів. Так, один із дописувачів соціальних мереж на Івано-Франківщині нещодавно повідомив, що агітувати за провладну політичну силу до нього приходили дільничний терапевт та головний лікар міського центру первинної медико-санітарної допомоги. А коли ж у відповідь «бюджетні агітатори» почули те, що відповідна інформація не цікавить, заявили, що запам’ятають адресу громадянина і у разі, якщо з його квартири надійде виклик, до нього ніхто не прийде.
«Аварійна агітація»
Ще далі пішли в Кіровограді, де все ті ж таки дописувачі соціальних мереж зафіксували факт, як працівники рятувальної служби перевозять власним комунальним транспортом рекламну продукцію одного з кандидатів у міські голови від партії «Блок Петра Порошенка-Солідарність» Андрія Райковича. Саме того Райковича, який наразі є головним опонентом ще одному рейтинговому кандидату в мери Андрію Табалову і який є геть не бідною людиною не лише в Кіровограді, але й далеко за його межами. Адже він є генеральним директором м’ясокомбінату «Ятрань», продукцією якого особисто Райкович свого часу пригощав не кого-небудь, а самого Віктора Януковича.
І хоча м’ясна продукція на підприємстві Райковича не найгірша, чи вдасться досягти йому хоча б такої оцінки у кріслі мера – питання риторичне. До того ж і сам факт його появи кандидатом у мери Кіровограда, як мінімум, викликає посмішку, адже навряд чи успішний бізнесмен всерйоз задумався проміняти власне комфортне життя у австрійському Відні на постійне недофінансування і комунальні будні забутого центральною політичною тусовкою Кіровограда.
Дехто з експертів говорить про те, що висунення Райковича – це плід кулуарних домовленостей між владою та представниками «Опозиційного блоку» в особі Сергія Ларіна. А тому застосування такого, подекуди навіть комічного, адміністративного ресурсу, вочевидь, може свідчити лише про те, що для досягненні власної мети як у влади, так і у колишніх соратників Януковича в Кіровограді немає і не буде жодних меж.
І ця теза стосується не лише Кіровограда, але й усієї України. Оскільки мета для сучасних владних політичних еліт давно стала виправданням застосування найбрудніших за своїм змістом засобів виборчої боротьби. І адміністративний ресурс – це лише один із них.
Юрій Червоний, спеціально для «Слово і Діло»