Іранська ядерна програма не допоможе вітчизняним споживачам нафтопродуктів.
Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповів директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар, аналізуючи інформацію про те, що парламент Ірану схвалив угоду щодо ядерної програми.
«Те, що парламент Ірану ратифікував, – це лише частина шляху, а не весь шлях. Конгрес США має розглянути все, й останнє слово буде за американцями, тому що не Іран же впрваджував санкції. Чи стануть підписані домовленості реальністю, залежить лише від позицій американського Конгресу. Іран зробив крок назустріч, але в США існує великий скептицизм. Настрої такі, що ці угоди мали були бути ухвалені до 17 вересня, а зараз уже жовтень», – аналізує фахівець.
За його словами, поточна динаміка щодо цін на нафту така, що ми бачимо підйом цін, але це тимчасово.
«РФ, розкручуючи сирійське протистояння, не в останню чергу переслідувала мету підвищення ризиків масштабного військово-політичного конфлікту з тим, щоб підняти ціни на нафту. Але Сирія не та країна, що може серйозно впливати на нафтовий ринок. Там видобувається мало нафти і вона лежить далеко від транзитних шляхів. Спекулятивний характер впливу, звичайно, є», – вважає експерт.
Однак, на його думку, ціни на нафту будуть знаходиться на низькому рівні, й навіть у Росії вже змирилися з тим, що ціна на нафту буде не $100, не $80, а обраховують сценарій, коли вона може мати ціну в $30.
На Україні це ніяк не позначиться, оскільки ми не є імпортерами істотних обсягів нафти на світовому ринку.
«По-друге, в сусідніх країнах випущені нафтопродукти мають нижчу вартість. Але коли їх продають нам, сам постачальник хоче заробити, й імпортер, який віз, також хоче заробити. Тому постачальники та імпортери, навіть якщо буде маржа на зниження, поділять її між собою», – пояснює Гончар.
Підсумовуючи, він підкреслив, що очікувати дива для вітчизняних споживачів нафтопродуктів через те, що з Ірану знімуть санкції й ціни впадуть, не доводиться.
Як відомо, ОПЕК значно підвищила прогноз попиту на свою нафту в 2016 році, чекаючи скорочення видобутку в країнах, що не входять до організації.