Новий закон «Про місцеві вибори», окрім багатьох вад, вперше запровадив низку норм демократії прямої дії. Зокрема, у прикінцевих положеннях закону створений механізм відкликання депутатів місцевих рад, мерів, сільських і селищних голів за допомогою так званої процедури «народної ініціативи».
Фактично, дані норми нового закону запроваджують поняття імперативного мандату – певної відповідальності для депутата за його дії перед політичною силою, яку він представляв на виборах, або виборцями. Критерії позбавлення депутатського мандату були прописані в змінах до закону «Про статус депутатів місцевих рад» (розділ 5), сама ж процедура в законі «Про місцеві вибори» деталізована до дрібниць. Цікаво й те, що наразі імперативний мандат не прописаний для депутатів Верховної Ради. В законі «Про вибори народних депутатів» є норма, яка дозволяє відкликати нардепа лише з ініціативи рішення політичної партії, від якої він обирався. Втім, ця процедура жодного разу не була застосована. Є ще один спосіб позбавлення мандату депутата ВР – він прописаний у законі «Про статус народного депутата» й допускає можливість дострокового позбавлення мандата парламентаря у судовому порядку.
Нещодавно електронна петиція на сайті Глави держави про можливість дострокового відкликання будь-якої обраної особи, що не виправдала довіри виборців, набрала більше 25 тисяч голосів. Президент Петро Порошенко доручив голові Конституційної комісії й спікеру парламенту Володимиру Гройсману забезпечити «ґрунтовний і всебічний розгляд можливості створення механізму відкликання виборцями народних депутатів». А поки механізм відкликання за народною ініціативою можна буде протестувати на депутатах місцевих рад, мерах, сільських та селищних головах.
Норми «прямої демократії» в дії
Щоправда, згідно із нормами законодавства, вперше застосувати своє право на відкликання депутата українці зможуть не раніше, ніж через рік. Відповідний мораторій закріплений у законі для того, щоб виборці могли у всій красі оцінити реальну роботу обраних ними ж депутатів, мерів, селищних та сільських голів.
Втім, досконало проаналізувавши усю процедуру відкликання за новим законом, мусимо констатувати: насправді, «народна ініціатива» щодо покарання несумлінного депутата є нічим іншим, як ілюзією «прямої демократії». Насправді, кінцеве рішення про відкликання депутата ухвалює керівництво партії, від якої він балотувався.
Отже, згідно із внесеними змінами до закону «Про статус депутатів місцевих рад», виборці можуть ініціювати його відкликання у 3 випадках (ст.37): 1) порушення депутатом місцевої ради положень Конституції і законів України, що встановлено судом; 2) пропуск депутатом місцевої ради протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, невиконання ним без поважних причин, передбачених статтею 10 закону, обов'язків депутата місцевої ради у виборчому окрузі; 3) невідповідність практичної діяльності депутата місцевої ради основним принципам і положенням його передвиборної програми, невиконання депутатом місцевої ради передбачених статтею 16 закону зобов'язань звітувати перед виборцями та проводити зустрічі з ними.
Якщо перелічені вище підстави діють щодо окремого депутата місцевих рад, обраного в багатомандатному виборчому окрузі (обласної, районної та міської рад), тоді виборці можуть зібрати ініціативну групу для збору підписів щодо відкликання свого представника у відповідній раді. Терміни та кількість учасників ініціативної групи регулюються в законі «Про місцеві вибори». Так, для внесення пропозиції щодо відкликання депутата обласної ради, потрібні завірені підписами звернення не менше 400 виборців з конкретного округу, для відкликання селищного голови – буде достатньо 20 виборців. Відповідно для створення ініціативної групи для відкликання депутата обласної ради потрібно не менше 100 осіб, для селищного голови – 10 осіб. Так само із збором підписів: у першому випадку термін складає 30 діб, у другому – 10. А от із кількістю підписів може виникнути перші складнощі: для відкликання депутатів обласної та міської рад, потрібні підписи «більше виборчої квоти, але не менше ніж кількість голосів, яку отримала місцева організації партії у відповідному територіальному виборчому окрузі». Для відкликання селищного голови потрібно зібрати підписи односельців, кількість яких перевищуватиме кількість отриманих ним голосів на виборах. Тобто в несумлінності депутата/мера/сільського голови потрібно переконати більше половини кількості виборців, які проголосували на конкретному окрузі.
Та навіть процедурні питання за сильного бажання виборців не можуть стати на заваді до відкликання депутатів/мерів/сільських голів. На заваді може стати рішення партії. Після вчасного збору підписів, виборці передають усю документацію на розгляд відповідної ТВК. Остання, згідно норм закону, може ухвалити рішення лише про звернення до вищого керівного органу партії, місцева організація якої висувала відповідного депутата, щодо відкликання. Тобто на практиці всі зусилля виборців можуть бути марними, якщо партійне керівництво вирішить не давати «зеленого світла» щодо відкликання депутата.
Приховані небезпеки
Однак і це ще не все. Річ у тім, що навіть у разі позитивного рішення керівництва партії про відкликання депутата обласної, міської чи районної ради, ТВК не оголошує перевибори на окрузі, а «зобов'язана визнати обраним депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати від місцевої організації партії». Тобто такий механізм відкликання депутата не дає право виборцям обрати нового представника, а лише «посунути місце» для наступного кандидата в списку партії. Такий цікавий механізм означає, що виборці можуть лише висловити своє невдоволення чинним депутатом, проте ніяк не зможуть оцінити професійні якості його наступника. За них це вже зробила партія, яка набрала в окрузі 5% і «зарезервувала» місце під час місцевих виборів у тій чи іншій раді.
А от у випадку з відкликанням мерів-самовисуванців обласних центрів, великих міст, селищ та сільських голів діє дещо інша схема. ТВК може направити подання про розгляд звернення виборців про відкликання мера до місцевої/сільської ради, яка більшістю голосів може задовольнити це прохання. Тоді вже в. о. міського/селищного/сільського голови не пізніше як на 15-й день з дня ухвалення рішення має звернутися до Верховної Ради з клопотанням про призначення позачергових виборів. І знову ж таки: якщо мер/сільський голова балотувався від партії, то лише її керівництво може задовольнити чи не задовольнити подання ТВК про відкликання.
На практиці прецеденти із відкликанням місцевих депутатів/мерів/сільських голів можуть з’явитися лише за рік. За великим рахунком, механізм із відкликання «за народної ініціативи» може бути вигідний самому партійному керівництву, щоб позбавитись «некерованих» депутатів на місцевому рівні й замінити їх більш лояльними. Якщо процедуру поставити «на потік», черговий сплеск політичного протистояння переміститься на місцевий рівень. Втім, потрібно визнати: подібна процедура відкликання може спрацювати лише в разі наявності широкої підтримки серед виборців регіону. Не слід забувати і про корупційну складову, адже подібні процеси можуть бути ініційовані за допомогою аналогічної схеми купівлі голосів, яку застосовують під час передвиборчих кампаній.
Серед іншого варто наголосити на одній цілком притомній істині: саме виборці відповідають за тих депутатів, яких вони обрали на місцевих виборах. Вони несуть спільну відповідальність за дії їхнього обранця. Тому, щоб зайвий раз не застосовувати процедуру з відкликання депутатів, громадяни повинні відповідально ставитися до самого вибору.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»