Мушу перепросити за затримку з публікацією цього дайджесту. Але для кого з нас чужі свята? Як би там не було, ось огляд подій за «новорічний» політичний тиждень.
Справа Корбана
На початку тижня намітився новий акт у виставі «справа Корбана». Генпрокуратура (варто зауважити, цей її склад взагалі схильний до деякої театральності) опублікувала не лише платіжки, що пов'язують Корбана з окремими народними депутатами, а й записи розмов з іншими впливовими особами, в яких голос, дуже схожий на голос Корбана, заявляє про готовність зняти ті чи інші підрозділи з фронту в рамках політичних розбірок.
Треба думати, ці записи були у прокурорів «всю дорогу» – порційна подача інформації має скоріше іміджевий ефект. Насмілюся зазначити, що, схоже, саме публічний імідж і політичний капітал екс-заступника глави ДніпрОДА є однією з основних цілей прокуратури: навіть якщо він не сяде у в'язницю, в публічній політиці з таким багажем скелетів у шафі буде не дуже зручно.
Новий командувач НГУ
Президент України скористався нещодавно переданим йому парламентом правом і призначив нового командувача Нацгвардією. Ним став генерал-лейтенант Юрій Аллеров. У соцмережах відразу ж почали шукати факти, що компрометують його. Поки що лідирує наявність сторінки в «Однокласниках», донька, що проживає в Москві, й той факт, що серед «подарунків» на сторінці сина є георгіївські стрічки. Негусто. Як би там не було, саме призначення свідчить: Президент скористався шансом на зміцнення свого впливу на силову вертикаль. Фактично, він сконцентрував на собі всіх ключових силовиків. Що ж, за Конституцією приблизно так йому і належить – хоча, звичайно, багатьом це не сподобається.
Вихід Яроша з «ПС»
А тим часом «команданте» Дмитро Ярош залишив посаду глави «Правого сектору», йдучи кудись у бік ще не анонсованих проектів. Багато хто вже встиг охрестити це «зливом ПС», і це той випадок, коли я схильний погодитися з багатьма. Це ще не смерть і навіть не маргіналізація: «ПС» зберігає за собою певний потужний бренд. Але за цим брендом і в кращі часи стояла непропорційно скромна структура, а зараз і зовсім «від любові залишилося тільки ім'я». Хто хоче посперечатися, нехай назве трьох людей, що залишилися в «ПС», чиї імена достатньо відомі, щоб їх усіх знав хоча б один із сотні перехожих.
«Блакитний вогник сепаратизму»
Новий рік не приніс великих скандалів. Дрібним скандальчиком можна вважати обурення з приводу новорічної програми низки телеканалів, що не зуміли наступити на горло власній пісні та зжити зі святкових телешоу блакить і вогниковість. Втім, як зазначила керівник проекту «Телекритика» Наталія Лігачова, цього року навіть мастодонти радянського телеформату на українському телебаченні вчинили низку рухів у бік бодай формальної «українізації» контенту. Не дуже допомогло, але спроба – вже симптом.
А тим часом своє свято було й у націоналістів. І йдеться не лише про день народження Бандери, знову відзначеному смолоскипною ходою. Незадовго до цього суд змінив запобіжний захід Олександру Медведьку, підозрюваному у вбивстві Бузини. Він, до більшої радості соратників і співчуваючих, поміщений під домашній арешт.
Газові війни
До кінця 2015 року «Газпром» анонсував ціну газу для України станом на перший квартал наступного. Вона впала до $212 за тисячу кубометрів. Перемога? Безумовно. Особливо з урахуванням того, що «Газпром» більше не є для нас монополістом. Газове питання ще не пішло у минуле російсько-українських відносин, але тепер це все менше залежність і все більше – взаємозв'язок.
Втім, усе ще є нюанси. Наприклад, у Генічеську, який є залежним від локальних поставок газу з окупованої території Криму. Історія, яку розповіла Адміністрація президента РФ, згідно з якою Путін відгукнувся на заклик українського мера й дав газ бідному місту, звучить, як хороший новорічний анекдот. Мережа вже наповнилася фотожабами: мовляв, який, у Генічеську авторитетний градоначальник! Не міг би він попросити Путіна ще про що-небудь - наприклад, про відхід з Криму? У якомога більш імперативному порядку.
Але орієнтований цей скандальчик був скоріше на російське, а не на українське вухо. Потрібно ж чимось затінити - вибачте за мимовільний каламбур - той факт, що частина Криму зустрічала Новий рік при свічках, незважаючи на всі крики «Ялинка, гори!». Якраз до свят і завершення контракту на постачання електроенергії на окуповані території біля Каховки раптово впала ключова опора електропередач. А тут ще й українці наполягають на включенні до контракту згадки про те, що Крим - це Україна. Довелося тій ж російській АП оперативно проводити ще один «плебісцит» з такими ж північнокорейськими результатами - цього разу у вигляді опитування про готовність кримчан перетерпіти негаразди. Звичайно, вони готові, Володимире Володимировичу. Куди ж їм від вас, блін, подітися з «непотоплюваного авіаносця»!
Ситуація на Донбасі
Нарешті, ближче до кінця тижня порадували українські військові, а саме бійці 72-ї бригади. Втомившись від постійних «візитів» противника, вони вдалим маневром зайняли безіменну, але стратегічно важливу висоту під Новотроїцьким (Донецька область). Вона дозволяє контролювати навколишню місцевість, а факт перебування на ній українських солдатів переконує бойовиків не ходити околицями.
Загалом, Новий рік зустріли відносно спокійно, з присмаком легкої, але стійкої «перемоги». Хотілося б, щоб він і минув так само.
Віктор Трегубов, спеціально для «Слово і Діло»