Цей політичний тиждень міг би залишатися таким же спокійним, як і попередні... Але не судилося. Частина тижня пішла на скандали і судові розгляди, заради різноманіття - не тільки навколо Корбана, а інша частина - на обговорення заяв Президента, яких цього разу виявилося досить багато. Тому ці дні були особливо багатими на лайку прихильників тих чи інших сил - на жаль, занадто часто «чисто спортивну».
Бійка на Драгобраті
Найбільшим скандалом тижня став мордобій на закарпатському курорті «Драгобрат», де за однією версією охорона донецьких бізнесменів, власників комплексу «Хата Магната», підстерегла, спровокувала і побила героїв війни, а за іншою - кілька колишніх бійців «Правого сектора» влаштували п'яний дебош, але не розрахували сил. Не будемо уподібнюватися безлічі коментаторів цієї історії і почекаємо розвитку подій. Поки тільки можна зробити замітку на пам'ять: статус добровольця і ветерана війни як і раніше є вагомим аргументом в побутових конфліктах, дозволяючи швидко перевести їх у політичну площину.
«Зрада» від Філатова: призначення Епіфанцевої
Другою великою подією стало призначення мером Дніпропетровська Борисом Філатовим свого нового заступника. Призначення виявилося, буквально, приголомшливим: ним стала «права рука Вілкула», представник «Опоблоку» Світлана Епіфанцева, відома палкою ненавистю до Евромайдану, а також сумнівними інтелектуальними здібностями.
Так, виклавши в соціальні мережі власні фото в нижній білизні, вона дуже ображалася на журналістів, які їх розповсюдили, і вимагала з них $1100, оскільки, мовляв, саме стільки у неї попросили «засновники Гугла» за зняття фото з мережі. Сам Філатов аргументував свій вибір тим, що «Свєта дуже цільна, зухвала і безкомпромісна». Судячи з реакції соцмереж, громадськість, включаючи багатьох прихильників мера, такий крок не оцінила. Не в останню чергу тому, що Філатов, як і його партія «УКРОП», ще буквально кілька днів тому люто критикували будь-які «договорняки» з колишніми «регіоналами». В іншому випадку, може, і увійшли б у ситуацію: зрозуміло, місто розділене, у міськраді значна частка «опоблоківців» - але після такої риторики це вже просто смішно.
Крим
Продовжуючи тему веселого: «парламент» Криму звернувся до правоохоронних органів Російської Федерації з проханням розслідувати геноцид кримчан злісними українцями. Під «геноцидом» вони мають на увазі блокаду півострова. Навіть якщо не зациклюватися на досить оригінальному трактуванні панами «депутатами» слова «геноцид», слід зауважити, що саме за це - незалежність від континентальної України - багато з них виступали. Більше того, якщо вірити нещодавнім опитуванням про «чи згодні ви потерпіти, щоб нам не довелося підписувати документ, де Крим є територією України?», 94% кримчан погодилися на геноцид. Не те щоб ми вірили цим опитуванням, але ці ж депутати стверджують, що вірять!
Візит Гризлова до України
Героєм або антигероєм — кому як більше подобається, - тижня став Президент України Петро Олексійович Порошенко. По-перше, через приліт до Києва екс-спікера Держдуми, а нині учасника контактної групи з врегулювання кризи на сході України Бориса Гризлова. Прихильники і противники Президента довго сперечалися про те, чи зустрічався Порошенко з Гризловим особисто чи замість нього це зробив Кучма.
Насмілюся помітити, що ситуація була на поверхні. Навіть сам факт особистої бесіди Гризлова і Порошенка не мав практичного значення: Гризлов у даному випадку - не самостійна фігура, уповноважена на ведення переговорів, а, скоріше, вдосконалена версія поштового голуба, покликана донести розгорнуте повідомлення. Чи отримав його Порошенко особисто або через інші руки - не настільки й важливо: в будь-якому випадку, навряд чи мало місце розгорнуте обговорення. Максимум - таку ж відповідь єдиною розгорнутою реплікою. Що було у повідомленні Гризлова, теж очевидно: уточнення російської позиції щодо імплементації Мінських угод. Знову ж таки, відповідь Порошенка теж не могла нести в собі нічого принципово нового: серйозні нові пропозиції навряд чи озвучувалися б приховано від наших західних партнерів.
Прес-конференція Порошенка
Як би там не було, вже через кілька днів на прес-конференції Петро Порошенко підтвердив свою зустріч з представниками контактної групи (а в кулуарах по її завершенню - і те, що серед них був Гризлов). Але про суть переговорів відповів досить ухильно.
Взагалі на цьому тижні Порошенко говорив багато - як на конференції, так і в публічних виступах до неї. Але в основному - вже відомі речі: підкреслював незмінність наших ключових позицій і описував вже існуючі здобутки і проблеми. Але було й дещо нове. А саме дві речі:
- Групу Roshen передали у сліпій траст. Тобто формально вона виведена з власності Петра Олексійовича Порошенка. Його критиків, втім, це не надто влаштувало: мовляв, це не продаж, а симуляція якась;
- Україна наполягатиме на формулюванні конкретних дат виконання Мінських угод і зведе до цього основні дипломатичні зусилля в нинішньому році.
При цьому Банкова схиляється до Женевського формату переговорів - за участю України, РФ, США і єдиного представника від ЄС, а також, можливо, країн-підписантів Будапештського меморандуму. Одним словом - виведення питання з локального в глобальний порядок.
Виправдання мера-сепаратиста Дебальцевого
Також цього тижня виплив скандал минулого місяця: кілька народних депутатів, включно з Мустафою Найємом, розкопали рішення Костянтинівського міського суду від грудня минулого року. У ньому суддя Міроседа А. І. не знайшов складу злочину в діях екс-мера Дебальцевого Володимира Проценка, який виніс на голосування у міськраді питання про проведення в місті сепаратистського «референдуму». Тепер суддю, можливо, буде чекати перевірка Вищою кваліфікаційною комісією суддів, якщо звичайно депутати доб'ються свого. Тут важливе не стільки конкретне рішення, скільки сама тенденція: правосуддя як система у нас так і не хоче запускатися. Особливо коли йдеться про людей з хоч якимись грошима.
Чудовою новиною можна вважати вступ у дію договору про «відкрите небо» між Україною та США. Це - малопомітний, але важливий крок у цивілізований світ і явна перемога Мінінфраструктури.
Сьома хвиля мобілізації
З важливого і спрямованого в майбутнє: у Генштабі зізналися, що серйозно обмірковують доцільність проведення сьомої хвилі мобілізації. Відразу скажемо, що думати тут особливо нічого: доцільно, враховуючи, що четвертій хвилі пора на «дембель» і її треба кимось замінювати. Питання у термінах. Поки всі ознаки вказують на початок нового набору в лютому.
Це, безумовно, викличе у народі багато бурчання. Але така вона - війна на виснаження противника. Є обґрунтовані приводи вважати, що терпіти залишилося не дуже довго: з подальшим падінням нафти і курсу російського рубля люди, прямо відповідальні за продовження війни в Україні, перейшли зі стану погано прихованої істерики в стан неприхованої. Якщо вже для відволікання народної уваги перейшли до публічної жорсткої критики Кадирова - схоже, «ріжуть останній огірок».
Буде цікаво.
P.S. Коли цей текст уже готувався до публікації, з Ірану були зняті санкції. Що означає повернення на світовий ринок четвертого за масштабом експортера вуглеводнів. Здається, цікаве вже почалося.
Віктор Трегубов, спеціально для «Слово і Діло»