Заява про відставку міністра економіки Айвараса Абромавичуса мала стати останнім цвяхом у труні другого уряду «реформаторів» під проводом Арсенія Яценюка. Проте українці вперше стали свідками того, як одразу четверо міністрів, які раніше подали заяви про відставку, відкликали їх та оголосили про єдність урядової команди.
Розібратися у причинах і наслідках подій, які трапилися за останні дні в Кабміні, вкрай важко. Очевидно одне: між основними політичними гравцями триває позиційне протистояння. Головна мета пропрезидентської команди – у будь-який спосіб змінити очільника уряду або бодай міністрів за його квотою. Навіть, якби довелося йти на перевибори парламенту. Завдання прем’єр-міністра – зберегти за собою посаду та не допустити перевиборів до Верховної Ради. Здається, в останньому раунді протистояння переміг Арсеній Яценюк.
«Переформатування» уряду: метод Яценюка
Під час години запитань до уряду, що традиційно відбувається щоп’ятниці в стінах парламенту, очільник Кабміну виглядав вкрай задоволеним. Напередодні йому вдалося переконати 4-х міністрів, які раніше заявили про свою відставку, змінити свої наміри й залишитися на своїх посадах. Усіх, окрім Айвараса Абромавичуса. Втім, і його Яценюк готовий «зрозуміти і пробачити». «Є політичний тиск і про це заявив міністр економіки Абромавичус. Я окремо хочу зазначити, що я присікатиму будь-які дії. Цей міністр під захистом моєї фракції та уряду», - заявив глава Кабміну в сесійній залі парламенту.
У тому, що заява міністра начебто стала «холодним душем» і для Президента, і для прем’єр-міністра, сумніватися не доводиться. А от те, як кожен із них знайшов вихід із цієї ситуації – вже окрема історія. Вочевидь, результатом зустрічі Президента з послами 7-ми країн, які висловили занепокоєння заявами міністра економіки й закликали українську владу знайти спільне рішення для подальшого проведення реформ, мало стати питання остаточної відставки уряду та його очільника. Однак Арсеній Яценюк, також маючи гарантії для своєї посади від західних партнерів, знайшов інший спосіб виходу з урядової кризи, результатом чого стало повернення 4-х міністрів. Подейкують, що таке рішення Юрія Стеця, Олександра Квіташвілі, Олексія Павленка та Андрія Пивоварського стало абсолютною несподіванкою для Банкової.
А от Арсеній Яценюк досяг своєї мети: розуміючи, що голосів за відставку уряду в парламенті немає, він сміливо заявив про те, що в разі рішення Верховної Ради щодо переформатування Кабміну останній має піти у відставку всім складом.
«Ми чітко заявили наступне: ми всі прийшли однією командою, і ми працюватимемо далі однією командою, і якщо буде прийнято рішення про те, що ця команда має бути змінена, ми підемо всі разом», - заявив Яценюк. Таким чином, Арсеній Петрович убив двох зайців, перекинувши м’яч на поле пропрезидентської команди: з одного боку - тепер в очах західних партнерів він виглядає політиком, який прагне закінчити початі реформи; з другого – він фактично позбавив Президента козирів в розмовах стосовно часткової заміни міністрів в його уряді. Якщо ж голоси за відставку Кабміну в парламенті таки знайдуться, відповідальність за усі подальші події, які можуть стати наслідком таких дій, цілковито ляже на плечі Президента.
«У вас є конституційне право внести до парламенту резолюцію про недовіру Кабінету міністрів. Будь ласка, скористайтеся цим правом - поставте на голосування питання про недовіру уряду. Якщо воно набере голоси, ми з честю й гордістю передамо новому складу Кабінету міністрів відповідні повноваження. Зробіть цей крок - це вже буде ваша відповідальність», - ніби дражнячись, звернувся до народних депутатів Арсеній Петрович. Остаточною перемогою очільника уряду стало б повернення на свою посаду міністра економіки. Саме на це розраховують у пропрем’єрській команді.
Тож, за логікою Яценюка, повернення міністрів – це вже «переформатування» уряду. Тоді як Президент та його команда плекали неабиякі надії на звіт уряду, який має відбутися 16 лютого. На Банковій розраховували як мінімум змінити низку міністрів та ще й додати кілька нових урядових посад за своєю квотою.
Тоді як Президент за підсумками зустрічі з послами з метою вирішення політичної кризи, сповідував дещо інший підхід: мовляв, уряд потребує кардинального переформатування. «Суспільство чекає рішучих реформ. Для цього потрібно негайно перезавантажити уряд. При цьому міністри-реформатори та їхні команди мають лишитися», - заявив Петро Порошенко.
Про що домовились Президент і прем’єр-міністр та чи дійсно були якісь домовленості, залишається лише здогадуватися. Втім, перемовини таки відбулися, а у пропрезидентської команди є ще час до 16 лютого, щоб запропонувати свою модель виходу з незвичайної ситуації.
Парламентський параліч
Наступний театр політичних бойових дій відбуватиметься в стінах парламенту. Після своєрідного виклику, який пролунав з вуст прем’єра у стилі «ну ж бо, спробуйте звільнити цей Кабмін», депутати мали б дати гідну відповідь на таку самовпевненість Яценюка.
Вочевидь, непроста ситуація всередині найбільшої парламентської фракції – «БПП». Після останніх закритих засідань стало зрозуміло, що частина нардепів цілком спокійно розглядає можливість дострокових виборів парламенту, інша – орієнтується на Президента та наполягає на компромісному варіанті змін в уряді шляхом «переформатування». Позиція одного з фігурантів скандалу з відставкою міністра економіки – близького до президента нардепа Ігоря Кононенка – щодо складання повноважень заступника голови фракції «БПП», не виглядає аж надто переконливим кроком, який міг би консолідувати опонентів всередині політсили.
В «Народному фронті», скоріш за все, підтримають Арсенія Яценюка й не проголосують за висловлення недовіри Кабміну. З іншого боку, певну кількість «фронтовиків» можуть переконати проголосувати за відставку прем’єр-міністра із подальшим переформатуванням коаліції та уряду. Адже остаточний демарш «НФ» призведе до позачергових виборів, а для цієї політсили із рейтингом трохи більше 2% такий сценарій вигідним аж ніяк не назвеш.
Підставити плече могли б інші фракції коаліції, а також опозиції. По-перше, крок із відкликанням заяви міністра АПК Олексієм Павленком викликав неабияку образу у фракції «Самопомочі», яка делегувала його в уряд за своєю квотою. Тепер окремі представники «Самопомочі» почали говорити про перехід до опозиції, адже якщо в Кабміні немає їхніх представників і уряд фактично працює без врахування думки коаліційної більшості у Верховній Раді – це свідчення глибокої парламентської кризи.
Своєю чергою, «поторгуватися» за голоси щодо відставки Кабміну Яценюка можуть у фракціях «Батьківщини» та «Радикальної партії». Втім, їхніх голосів може бути недостатньо. На допомогу «БПП» можуть прийти депутатські групи «Відродження» та «Воля народу» та низка позафракційних депутатів. І навіть не останню роль у допомозі звільнення Кабміну може відіграти й «Опозиційний блок».
Втім, навіть якщо нинішній склад Кабміну таки вдасться відправити у відставку, без переформатування коаліції та створення нової більшості не обійтися. Але це вже інша історія. Знайти 226 голосів для нової коаліції теоретично можливо, а от чим для цього доведеться пожертвувати її учасникам та чи воно того вартуватиме – питання залишається відкритим.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»