Головною темою цього тижня стала парламентсько-урядова криза, яка завершилася переходом коаліції, Кабміну, генерального прокурора, та й всієї політичної системи в стан квантової невизначеності. Коаліція наче є, але її наче й немає; генпрокурор наче у відставці, але наче поки і ні; уряд наче змінюється, але наче не зрозуміло на що.
Семен «Криворізький» Семенченко
Політичні вихідні були неприємні. За це скажемо спасибі партії «Самопоміч», яка рекомендувала висунути в мери Кривого Рогу Семена Семенченка – наче місто недостатньо настраждалося.
Вибачте цей скепсис, шановні читачі, але після того, як та ж партія і той же Семен героїчно відстоювали вибір жителів Кривого Рогу, які проголосували за Юрія Мілобога від «Сили людей», такий фінт вухами – на межі між анекдотом і зрадою. Характерно, що історія пахне подвійним дном. Шанси перемогти у Семенченка тепер не дуже великі, але, можливо, це й не потрібно: статус кандидата в мери захищає від кримінальних проваджень краще, ніж статус народного депутата, чию недоторканність підступні колеги можуть раптово скасувати. Принаймні, на час кампанії. А там, як у тій історії – на той час здохне або емір, або ішак, або Насреддін.
Двостороння блокада фур
Одним з яскравих скандалів тижня стало блокування небайдужими громадянами переміщень російських фур по нашій території. У результаті те, що почалося як низова ініціатива, стало державною – українська влада тимчасово закрила країну для російських транзитних перевізників. Росія відповіла тим же. Обидві сторони, втім, ще збираються обговорювати це питання.
Демарш Каська
На початку тижня у відставку подав заступник генпрокурора Віталій Касько. Ще один вихід людини, з чиїм ім'ям пов'язували надії на зміни. І знову ті ж аргументи: опір старої системи і позбавлення можливості щось вирішувати на практиці – зокрема, в гучній справі «діамантових прокурорів».
«Верховна Зрада»
До слова, не можна забувати, що на цьому тижні у нас другі роковини розстрілу Небесної Сотні і кульмінації Майдану. Тим неприємніше було спостерігати те, що у ці дні відбувалося в парламенті.
16 лютого, у вівторок, уряд повинен був відзвітувати перед парламентом. Цьому передувало голосування за кілька законопроектів, необхідних для скасування візового режиму між Україною та країнами Шенгенської зони.
Вже тут чекала перша «зрада» – у ключовий антикорупційний законопроект про обов'язкове електронне декларування доходів чиновників народний депутат від «БПП» Вадим Денисенко включив кілька поправок «з голосу», які вихолостили його зміст. Наприклад, від декларування майна всієї родини перейшовши до декларування тільки найближчих родичів, до списку яких не входить тесть або свекруха. Можливо, він думав, що не помітять ні виборці, ні європейці. Помітили і ті, й інші.
Був також підтриманий дуже спірний законопроект №3700, згідно з яким лідери партій можуть виключати людей з партійних списків у будь-який момент до прийняття ними депутатської присяги. Це не дуже чесно (люди голосують за один список, отримують інший) і відкриває широкий простір для маніпуляцій. Зате приємно партійним вождям, а також ситуативно вигідно фракції «БПП», за списками якої, у разі переходу хоча б одного нардепа в уряд, міг би потрапити в парламент адвокат Геннадія Корбана Андрій Богдан.
Недовідставка Шокіна
У той же день стало відомо, що Президент закликав генпрокурора Віктора Шокіна подати у відставку. Лояльного Шокіна Президент беріг до останнього і не хотів відпускати, навіть незважаючи на тиск одночасно електорату, політикуму та міжнародних партнерів. Однак ось, довелося. За інформацією низки ЗМІ, ключову роль тут зіграв віце-президент США Джозеф Байден.
Напіврозпад коаліції
Схоже, Президент хотів розміняти Шокіна на переформатування Кабміну. Процес був запущений, але поки знаходиться на стадії невизначеності. Парламент, з одного боку, висловив недовіру уряду, але з іншого – не зміг відправити його у відставку, помітно недобравши голосів. У першу чергу, за рахунок неголосування «Опоблоку» і частини «БПП». Після провалу другого голосування коаліція де-факто припинила існування: її покинула фракція «Батьківщини» (Юлія Володимирівна так чекала відставки прем'єра, що навіть змінила зачіску, готуючись входити в нову роль), а пізніше і «Самопоміч». Однак заяву про своє можливе повернення зробила «Радикальна партія». Якщо цей блудний син приєднається до «Народного фронту», «БПП» і малих сил, які примкнули до них, голосів, принаймні, формально буде вистачати.
Що далі?
Зараз на Печерських пагорбах ідуть активні торги. Зрозуміло, що уряд буде переформатовано. Питання в тому, наскільки. Цілі Банкової – якщо не відставка прем'єра (в нинішній ситуації не дуже вірогідний сценарій, враховуючи необхідність утримати «Народний фронт» в коаліції), то ослаблення його нинішніх позицій в уряді. Об'єктивно, Арсеній Яценюк повинен піти на поступки – його положення зараз дуже хитке. Питання лише в тому, на які поступки.
Підсумки підіб’ємо: коаліція формально є – для її розпаду потрібно, щоб депутати особисто відкликали свої підписи, а не просто заяви фракцій, але де-факто її немає. Вона збирається заново. Те ж саме стосується уряду. І вишенька на торті – генпрокурор недозвільнений. Президент представив його до звільнення, але підписав цей указ у п'ятницю ввечері – після закінчення пленарного тижня. Таким чином, до Ради це представлення дійде ще не скоро. У підсумку – у нас не влада, а суцільна кішка Шредінгера.
І все ж Рада встигла прийняти пакет безвізових законів. Це – безумовний плюс. Схоже, що доведеться переголосувати тільки горезвісний законопроект про електронне декларування. В іншому – це дійсно фінішна пряма перед безвізовим режимом.
Арешт київського поліцейського
Окремий скандал вибухнув навколо Національної поліції і гучної «справи про БМВ». Нагадаємо суть: київські поліцейські переслідували підозрілу БМВ, за кермом якої сидів молодий чоловік, 24-річний Ростислав Храпачевский, у стані наркотичного сп'яніння. У процесі спроб зупинити екіпаж один з поліцейських, Сергій Олійник, відкрив вогонь по автомобілю, але в результаті застрелив єдиного тверезого пасажира в машині – 17-річного Михайла Медведєва. У результаті Ростислав Храпачевского відпустили, а патрульного Олійника судять за навмисне вбивство.
Проблема в тому, що після того, як за цю справу взялася київська прокуратура, у ній з'явився неприємний запашок підроблення. Прокуратура поширила відео – неповне, але яке включає в себе графічну реконструкцію, на якій поліцейський нібито веде вогонь по вже нерухомій машині. Аналогічні заяви робили адвокати Храпачевського, а також військовий прокурор Анатолій Матіос, який чомусь взявся коментувати цю справу. Однак навіть на опублікованому відео видно, що поліцейський відкриває вогонь тоді, коли, здається, вже зупинене авто починає різко здавати назад, йдучи від переслідувачів, і «бортуючи» його напарника.
Також питання викликає рідкісна за українськими мірками жвавість суду і слідства, та й обраний Печерським судом запобіжний захід у 60 діб СІЗО – з урахуванням того, що підозрюваним у розстрілі Небесної Сотні цей же суд призначав домашні арешти та підписки про невиїзд, результатом чого стала втеча багатьох з них.
Виникає неприємна підозра, що Сергій Олійник ризикує стати жертвою внутрішніх розборок у силовому блоці: багато впливових людей зараз зацікавлені у знятті глави Нацполіціі Хатіі Деканоїдзе. Про міністра Арсена Авакова і говорити нічого: його пост – один з ключових предметів торгу в нинішній урядовій кризі (хоча, будемо чесні, сам Арсен Борисович протягом своєї каденції також давав приводи засумніватися в ньому). Як би там не було, частина громадськості вирішила підтримати Національну поліцію і анонсувала на неділю, 21 лютого мітинг на її підтримку.
І про ситуацію на Донбасі
А поки всі ці чвари лихоманять український політикум, терористи готуються і нарощують сили на західних околицях Донецька. Штаб АТО був змушений закрити контрольний пункт в'їзду-виїзду в Мар'їнці: це селище у передмісті Донецька знову стало метою терористів. Українські війська успішно відбили ворожі наміри, проте з самого Донецька приходить інформація про продовження концентрації сил противника на цьому напрямку.
Цей тиждень залишає дуже бридкий присмак. З іншого боку, кожен елемент його «невизначеності» ще може вирішитися у позитивному для українців ключі. Якщо його обережно туди направити. Хотілося б побажати політикам мудрості, а громадянському суспільству – вміння цю мудрість у них пробудити.
Віктор Трегубов, спеціально для «Слово і Діло»