Ще у розпал подій Революції Гідності нардепи від фракції «Партії регіонів» переконували: так звані «диктаторські закони» є звичайною практикою для ЄС та США. Не змінилася їхня думка й сьогодні.
«2 роки тому, 16 січня 2014 року, були ухвалені закони, спрямовані на посилення правопорядку. Тодішні політики, опозиціонери, які нині при владі, назвали ці закони «диктаторськими». Якби вони говорили народу правду, то сказали б, що точно такі ж закони, як ті, що ми ухвалили 16 січня 2014 року, діють в Європі, США та в усьому світі», - це нещодавні слова колишнього нардепа Володимира Олійника, який був «архітектором» законів 16 січня, а нині перебуває за межами України та оголошений у розшук.
Звичним методом пропаганди тодішніх «регіоналів» було заперечувати увесь негатив від їхнього «законодавчого» свавілля та звинувачувати ЄС у надмірно високих вимогах до тодішньої влади. Мовляв, європейці самі не знають, до чого доколупатися, аби тільки познущатися над нами й тримати на короткому ланцюжку. Ключова теза тоді лунала з вуст усіх представників влади: нащо нам той ЄС, вони нас не розуміють і вказують, що робити, тоді як самі не можуть вирішити власних проблем.
Рівно через 2 роки вже з уст інших політиків, які прийшли до влади на хвилі Революції Гідності, чуємо схожі виправдання у власній недолугості. В ЄС таки відклали питання надання Україні безвізового режиму на невизначений термін, розділивши в часі з Грузією. Вітчизняні політики не побачили в цьому власної провини, натомість знайшли низку «об’єктивних» причин, чому ЄС такий злий і не хоче бачити біля себе таку слухняну та знедолену Україну. Ми це вже десь чули, чи не так?
Пошуки винного
Одразу ж після появи повідомлення щодо відтермінування розгляду питання щодо надання Україні безвізового режиму з країнами ЄС розпочалася масована іміджева кампанія із врятування рейтингів силами нардепів із пропрезидентської команди. Так, глава фракції «БПП» Юрій Луценко за підсумками «українського тижня» в Брюсселі, назвав одразу 6 причин такого рішення з боку ЄС.
При цьому, перші 3 тези – «Європа в шоці від сирійських біженців», майбутній референдум у Нідерландах та бажання європейських лідерів зняти економічні санкції та поновити економічну співпрацю із Росією – він визначив як першочергові. І лише починаючи з 4 пункту, скромно йшлося про помилки з боку української сторони. «Корупція та олігархія в Україні не подолана. Неможливо домовлятися про стратегію з країною, де уряд втратив підтримку парламентської більшості. В законі про електронне декларування потрібно скасувати звуження осіб, що підпадають під контроль. А також доформувати НАЗК», - перелічив решту «другорядних» причин лідер пропрезидентської фракції у своєму блозі.
Пізніше низка нардепів від «БПП» та блогерів, близьких до АП, розвинули ці тези і в своїх постах, дописах, статтях. Виглядало так, що політики шукали будь-яких приводів, щоб хоч якось виправдатися перед українцями. Втім, допис нардепа від «БПП» Вадима Денисенка зібрав таку критичну масу негативних коментарів читачів, що він змушений був його видалити.
Саме його поправки, внесені з голосу до закону про електронне декларування доходів чиновників, фактично спаплюжили зміст закону, змінивши його суть та реформаторську спроможність. І саме це, за оцінками експертів, стало останньою краплею вагань ЄС стосовно майбутньої співпраці із представниками діючої влади. Що, звичайно, мало своїм наслідком відкладення питання щодо надання безвізового режиму. З «шулерами» в ЄС грати не хочуть – там вже вдосталь награлися «у дурня» за часів президентства Віктора Януковича.
Всі ці події матимуть вкрай негативне вплив на рейтингові позиції Президента. Мабуть, це одна із головних причин, чому Петро Порошенко жодним чином поки що не прокоментував рішення ЄС. В Адміністрації Президента добре знають: за соціологічними опитуваннями, саме надання безвізового режиму із країнами ЄС – тобто саме безперешкодне пересування Європою є базовим розумінням поняття «євроінтеграція» для більшості українців, що так прагнуть до ЄС. В тому числі відстоювали такі свої мрії під час подій Євромайдану взимку 2013-2014 рр.
Репутаційними втратами вирішили опосередковано скористатися і «союзники» «БПП» у коаліції. Нардепи з «Народного фронту», розуміючи, що в суспільстві сформувалася негативна думка з приводу того, як їхні колеги з парламенту хочуть позбавитися політичної відповідальності за свої рішення, вирішили підкинути дров у багаття. Однією з причин, яка нібито заважає безвізовому режиму, Юрій Луценко назвав відсутність довіри до уряду та як вихід із ситуації запропонував терміново створити «технократичний» Кабмін.
У «Народному фронті» вустами нардепа Остапа Семерака вже застерегли колег від «БПП» від подібного сценарію. Додавши, що в ЄС висловили довіру нинішньому складу Кабміну. «Уряд отримав підтримку. Конфлікти в коаліції повинні припинитися. Це непристойно і, врешті-решт, шкодить не уряду, а країні. Тому що іншої конфігурації наявної коаліції не існує. Не можна вести переговори з країною, де непрогнозована парламентська коаліція, на трибуні Ради - популізм, губернатори в передвиборчих турне, а лідери фракцій коаліції вправляються в словесних образах власного уряду. Нагадаю вам слова Арсенія Яценюка: після цього уряду буде технократичний. Але не довго. Тому що йому на зміну прийде російський», - застеріг колег із коаліції нардеп від «Народного фронту».
Вочевидь, бачимо ще один яскравий приклад коаліційної «єдності». Тож наступні кілька тижнів у житті парламентської більшості будуть визначальними. Або хтось таки поступиться власними амбіціями на користь змін у країні, або всі політичні гравці підуть ва-банк, що призведе до позачергових парламентських виборів. Тобто ще глибше поглибить політичну кризу.
Стан «останньої надії»
Зрозумівши можливі репутаційні втрати, у пропрезидентській фракції готуються форсованими темпами змінювати ситуацію. Вже на вечір п’ятниці Петро Порошенко планує зустрітися з нардепами від «БПП». Головними питанням порядку денного буде пошук шляхів розв’язання коаліційної кризи та кадрові зміни в уряді. Цього разу команді Президента потрібно діяти рішуче й водночас обережно.
Нинішні події нагадують 2013 рік, коли влада вагалася із підписанням договору про Асоціацію з ЄС та всіляко демонструвала то загравання із Заходом, то відверто нехтувала вимогами партнерів. За цими маневрами вгадувалося бажання знайти ідеальну формулу для маніпуляцій, аби просто отримати якнайбільшу вигоду. Обман у ЄС бачили, але до останнього сподівалися на співпрацю із тодішньою владою. Цікаво, що в ті часи на режим Віктора Януковича потужний вплив мала Росія, тоді як нинішні політики вже позбавлені такої залежності. Тож, скоріш за все, в найближчі місяці ключову роль зіграє позиція Президента й більшість невиконаних обіцянок парламенту щодо безвізового режиму таки будуть проголосовані в позитивному ключі.
Про необхідність виконання саме такого сценарію вже наголосив спікер ВР Володимир Гройсман. «У нас залишилося два технічних питання. Я думаю, до кінця цього місяця ми їх вирішимо», - заявив він під час зустрічі з главою МЗС Нідерландів. При цьому пізніше на сайті парламенту голова ВР висловив впевненість, що рішення про лібералізацію візового режиму із Україною буде ухвалено в 2016 році. «Можливо, навіть у першому півріччі. Це залежить від Єврокомісії та Європарламенту», - заявив Гройсман.
Двома «технічними питаннями» є закон про електронне декларування та запуск Нацагентства із запобігання корупції. Створення останнього не матиме практичного значення без ухвалення відповідного вимогам ЄС закону про електронне декларування, адже саме НАЗК має займатися перевіркою задекларованих статків високопосадовців. До речі, в ЄС неодноразово наголошували, що для виконання вимог із лібералізації візового режиму запуск НАЗК має запрацювати до квітня 2016 року.
Вітчизняні політики, схоже, звикли працювати на межі фолу. Навіть якщо відповідні питання будуть ухвалені парламентом, на запуск роботи НАЗК та створення електронної бази декларування потрібен час. Крім того, залишається невирішеною доля уряду та коаліції. Тим часом, серед українців знову з’являються радикальні заклики відкрито вплинути на інтереси народних обранців. Наприклад, громадяни пропонують розглянути електронну петицію щодо позбавлення нардепів такої пільги, як використання дипломатичних паспортів. Мовляв, нехай так само оформлюють візи та для своїх поїздок користуються послугами консульств.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»