У 202-гу річницю від дня народження Тараса Шевченка «Слово і Діло» вирішило проаналізувати, як українські політики на ділі, а не на словах ставляться до вшанування великого поета та всього, що з ним пов’язано. Бо виголошувати урочисті промови й зачитувати вірші – це одне, а от залишити по собі справді вагомий слід у розвитку культурної спадщини чи інфраструктури – геть інше.
Фахівці проекту дослідили обіцянки політиків усіх рівнів за останній рік, і підготували підбірку найцікавіших зобов’язань, що стосуються вшанування пам’яті великого поета та названих на його честь культурних та інфраструктурних об’єктів.
До прикладу, на батьківщині поета – в Черкаській області – у політиків із цим туго. Наглядна ілюстрація стану речей – понівечений пожежею драматичний театр ім. Т. Шевченка у Черкасах, відремонтувати який (або бодай знайти кошти на часткову реконструкцію) обіцяв і колишній міський голова Сергій Одарич, і чинні народні депутати Володимир Зубик, Владислав Голуб та Олег Петренко. Однак «віз і нині там», а головний театр Черкас уже більше 8 місяців стоїть без даху.
Новий же мер обласного центру – Анатолій Бондаренко – встиг відзначитися обіцянкою реконструювати бульвар Шевченка. Це зобов’язання поки має статус «у процесі».
Чимало «піарилися» на імені великого Кобзаря й на державному рівні. Наприклад, нещодавно міністр культури В’ячеслав Кириленко пообіцяв ініціювати міжнародне розслідування за фактом знесення в російському Оренбурзі будинку, в якому в 1849-1850 рр. проживав Шевченко. А майже рік тому він заявляв, що ініціює створення Українського інституту Тараса Шевченка – і цього разу свого слова дотримав.
Шанують поета – принаймні на словах – і в інших регіонах України. Так, уже більш як півроку минуло з моменту, коли міський голова Харкова Геннадій Кернес пообіцяв почати реконструкцію саду ім. Т. Шевченка. А відтоді, як мер Рівного Володимир Хомко дав обіцянку облаштувати міський парк Шевченка безкоштовним wi-fi та новенькою сценою, вже минув майже рік, але похизуватися поки нічим: перше зобов’язання вже отримало статус невиконаного, друге – все ще чекає на реалізацію.