У травні політичне життя сповільнилася. Основною новиною тижня, крім святкування 9 травня, стало просування Юрія Луценка на позицію генерального прокурора України.
9 травня
9 травня очікувалося днем ідеологічного протистояння. Такі дати хороші для замірів суспільних настроїв: скільки прихильників є у тій чи іншій ідеології, і наскільки вони агресивні, видно просто-таки на око.
Що ж, в цей раз агресивно налаштовані персонажі були з різних сторін. Найбільш гарячими точками були:
Київ, в першу чергу - Парк Слави. Спроба лівих політсил (в основному, маргінальних) провести там православно-соціалістичну ходу натрапила на опір не менш маргінальних правих. До серйозних бійок, втім, не дійшло - поліція постаралася. Також проблеми з групами ідеологічних супротивників виникали у депутатів від «Опозиційного блоку», включаючи Юрія Бойка і Вадима Новінського, які намагалися покласти квіти до Вічного вогню. Ну, їм ще з минулого тижня не щастить.
Слов'янськ. Спроба нардепа від «Оппоблока» Наталії Королевської виступити перед жителями міста була перервана кидком флакона з зеленкою. Зеленка, як відомо, погано відмивається. Тому замість того, щоб відмити Королівську, її прихильники відразу вимазалися зеленкою самі. Що ж, теж самовираження.
Львів. Там представники правих сил, мабуть, позаздривши містам, в яких ще залишилися комуністичні пам'ятники і можливість їх урочисто розбити, намагалися знести бюст радянського письменника Степана Тудора. Проблема була в тому, що пам'ятник під закон про декомунізацію не підпадає. Відповідно, його захищала поліція. Знесення не вийшло, зате хоч розім'ялися.
Своєрідно відзначили свята і на окупованих територіях. У «ДНР» і «ЛНР» - урочистими парадами, котрі особливо яскраво виглядали на тлі загального економічного стану «республік». У Криму ж всіх порадувала «прокурор» Наталія Поклонська, що вийшла на акцію «Безсмертний полк» (де належало йти з портретами загиблих в роки війни родичів) з іконою государя-імператора Миколи Другого. І якщо спорідненість між ним і Поклонською можна припустити хоча б теоретично, то його загибель в роки Другої Світової - це точно нове слово у світовій історії.
Луценко і парламент
Три дні пішло у парламенту на те, щоб все-таки обрати Юрія Луценка на посаду генпрокурора. Цього дуже хотів Президент. «Затик» був в законодавстві, згідно з яким генпрокурор повинен був мати юридичну освіту. У Луценка зовсім небагато не те: електротехнічне.
Тому, для початку потрібно було змінити кваліфікаційні вимоги. Парламент не дуже успішно намагався зробити це кілька днів. Причому справа була не тільки в небажанні народних депутатів (страйкувала навіть частина підшефної Луценку фракції «БПП»), але і в характерній для нашого парламенту низькій відвідуваності. Спроби нового спікера Андрія Парубія змусити депутатів хоча б іноді ходити на роботу поки що особливого успіху не мають.
Як би там не було, за три дні і одне явне порушення (один і той самий законопроект з мінімальними змінами реєстрували два рази поспіль) парламенту все ж вдалося змінити вимоги до генпрокурора, після чого призначення Луценка пішло просто з третьою космічною швидкістю. Коли ще у нас голосування, підпис Президента і вихід «Голосу України» відбувалися день в день, причому вихід газети де-факто випереджав голосування? Таку швидкість пов'язують з роботою органів прокурорського самоврядування: депутати хочуть дати новому генпрокуророві призначити собі заступників до того, як це зроблять нові ради прокурорів. Правда, поспіх - завжди втрати: злі язики подейкують, що за вирішальні голоси груп «Відродження» та «Воля народу» президентським учасникам переговорів довелося заплатити преференціями для бізнесу групи «Приват».
Повернення Кононенко
Хто ж очолить фракцію БПП за відсутності Юрія Луценка? Поки що, за логікою субординації - скандально відомий Ігор Кононенко. Днями Національне антикорупційне бюро оголосило про відсутність до нього фактичних претензій, і нардеп був відновлений на посаді першого заступника голови фракції. Втім, сам Юрій Луценко запевняє, що насправді Кононенко фракцію не поведе: мовляв, просто не хоче.
Справа Коцаби
12 травня суд Івано-Франківська виніс вердикт у гучній справі активіста Руслана Коцаби, який закликав зривати мобілізацію в Збройні сили України. Винним у державній зраді його не визнали, але засудили за перешкоджання законній діяльності армії та дали 3,5 роки. Взагалі-то, ця стаття передбачає «від п'яти до восьми», але суд прийняв до уваги наявність у підсудного двох неповнолітніх дітей. З огляду на закон Савченко,яким зараховується день в СІЗО за два дні у в'язниці - вийде досить скоро.
Нова поліція в Краматорську та Слов'янську
А до кінця тижня в сусідніх Краматорську та Слов'янську була запущена оновлена поліція. Урочисту подію відвідав Президент України. І правильно: запуск поліції нового зразка на деокупованій території несе не тільки практичну користь, це ще й важливий символічний крок.
Крим і Умеров
Тим часом в Криму тривають обшуки і неправомірні затримання кримських татар. На цьому тижні узаконеного рейдерства зазнали будинки кількох приватних осіб. Також було затримано чотирьох осіб, включаючи заступника голови Меджлісу Ільмі Умерова. Звинувачення, як правило, беруться «зі стелі» - від вбивств до економічних злочинів (так, в разі штурму будинку кримського татарина Абдулли Баєва в селі Піонерське, окупанти так і не змогли визначитися навіть з формальним звинуваченням). Трохи інакше йде справа з активістами Меджлісу - їх звинувачують в симпатіях до радикальної організації «Хізб-ут-Тахрір».
Лінія розмежування
На лінії українсько-терористичного фронту на цьому тижні було тихіше, ніж в попередні місяці. Але все одно були і обстріли, і підриви, і втрати - особливо в районі Авдіївки. Зниження інтенсивності боїв пояснюється тривалими святами у терористів - відразу після 9 травня вони відзначали «Дні республік» і, схоже, дещо втратили боєготовність.