Процес призначення нових членів Центральної виборчої комісії перейшов за межі здорового глузду юридично-процесуальних норм та отримав суто політичне забарвлення. Це й не дивно: змінювати ЦВК потрібно було давно й дискусії про це тривають уже 2 роки.
Одразу після подій Революції Гідності було ухвалене відверто політичне рішення не змінювати склад Центрвиборчкому, аби не зривати процес позачергових президентських та парламентських виборів. Повноваження 12 членів ЦВК разом із її очільником Михайлом Охендовським якраз спливали в червні 2014 року. Тоді ж Верховна Рада внесла зміни до закону «Про Центральну виборчу комісію», згідно з якими парламентарі прибрали норму про припинення повноважень, яка чітко встановлювала терміни перебування на посаді (7 років) і дозволили нинішнім членам ЦВК допрацювати до призначення нового складу Центрвиборчкому. Фактично, йдеться про необмежений термін дії нинішнього складу ЦВК.
Ані Президент, ані парламентські фракції не поспішали з питанням ротацій у ЦВК. Суттєвих змін склад ЦВК не зазнав і в переддень місцевих виборів восени 2015 року. За два роки було змінено всього двох членів комісії.
Нещодавній скандал із «чорною бухгалтерією «Партії Регіонів» укотре актуалізував питання зміни складу ЦВК: начебто у знайдених документах фігурує й прізвище голови комісії Михайла Охендовського. Політичні скандали переслідують ЦВК вже не один рік: саме нинішній її склад звинувачували в потуранні фальсифікаціям на парламентських виборах 2012 року; саме вона ухвалювала рішення про неможливість встановити результат виборів у 5 одномандатних мажоритарних округах у 2012 році, а кандидат у президенти Юлія Тимошенко в 2010 році судилася з ЦВК через фальсифікації результатів тодішніх виборів глави держави. Варто згадати ще й те, що з 12 членів, у яких сплив термін повноважень, семеро працівників Центрвиборчкому ще в далекому 2007 році були обрані за квотою «Партії регіонів», Комуністичної партії та Соціалістичної партії. Двох із цих партій уже немає в парламенті, а КПУ взагалі заборонена законом.
Торги тривають?
За традицією, перед внесенням кандидатур Президент має врахувати пропозиції всіх фракцій парламенту. Втім, такі дії Глави держави не є законодавчо закріпленими – за фактом він може вносити власні кандидатури без узгодження. Однак у такому разі народні депутати можуть не підтримати ту чи іншу кадрову пропозицію Президента.
Без інтриги не минулося й цього разу. Під час останньої прес-конференції Петро Порошенко нарешті оголосив довгоочікувану новину: днями він внесе подання на призначення нових членів ЦВК до парламенту.
Втім, дорогою з АП до Верховної Ради подання «схудло» на 1 позицію: замість 12 необхідних замін на сайті парламенту зареєстрований проект постанови про внесення 11 нових членів Центральної виборчої комісії. До того ж, внесені Главою держави кандидатури далеко не від усіх парламентських фракцій: наразі маємо 5 представників від «БПП», 4 – від «Народного фронту», й по одному від фракції «Самопомочі» та депутатської групи «Відродження». Експерти нарікають: враховані далеко не всі пропозиції, а з таким розкладом голосів коаліції для призначення нових членів ЦВК може не вистачити навіть за сприяння групи «Відродження». До того ж, відносини з «Самопоміччю» у пропрезидентської команди зараз натягнуті: якщо за звільнення старих членів ЦВК підопічні Андрія Садового проголосують залюбки, то з призначенням нового складу можуть підкласти коаліціянтам (а значить, і Президенту) велику свиню.
Ще одне припущення: вакантне, 12-те подання Петро Порошенко залишив для кандидатури нового глави ЦВК. Подейкують, що саме ним може стати один із відсутніх нині серед претендентів до нового складу комісії нинішніх заступників Охендовського – Андрій Магера чи Жанна Усенко-Чорна. Обоє – справжні «ветерани» організації виборчого процесу в Україні, адже працюють у ЦВК ще з 2004 року. Усенко-Чорна вважається висуванкою квоти «Батьківщини», тоді як Магера свого часу був запропонований до складу ЦВК від «Нашої України».
Тож цілком імовірно, що політичні торги довкола призначення членів ЦВК триватимуть ще не один тиждень. Варто також нагадати, що повноваження ще одного члена комісії – Олександра Осадчука (квота фракції «Блоку Литвина») – спливають у лютому 2017 року. Тож не виключено, що ймовірний кандидат, який прийде йому на заміну, також стане об’єктом для перемовин серед фракцій нинішнього парламенту.
Можливо, саме процес переговорів про призначення нових членів ЦВК може зіграти на руку пропрезидентській команді. Адже доки не буде необхідної кількості голосів за новий склад, старих членів комісії не посунуть, адже триває підготовка до позачергових виборів нардепів у 7 мажоритарних округах. Якщо ж старих членів звільнять і не призначать нових, вибори будуть зірвані. Тож заради такої мотивації нинішній склад ЦВК може проіснувати як мінімум до кінця липня.
Ексклюзивні обставини
Більшість експертів вказують, що заявлені нові кандидати в члени ЦВК є досвідченими юристами та фахівцями в галузі виборчого законодавства. «Огляд потенційного складу свідчить про те, що нові члени не є новими в питаннях виборів, законотворчості, або ж права й проблем в організації виборів навіть у ході кампаній, які вже розпочались, у них не має бути», – вважає координатор парламентських і виборчих програм громадянської мережі «ОПОРА» та учасниця політичної підгрупи Тристоронньої контактної групи з питань Донбасу Ольга Айвазовська. Позитивно оцінили кандидатів і досвідчені юристи в депутатському корпусі «БПП». «Більшість із цих кандидатур обговорювалися в експертному середовищі. Є достатньо гідних людей і спеціалістів, які є експертами у виборчому праві», – зазначив нардеп Валерій Карпунцов у ефірі одного з телеканалів.
«Знаю багатьох із пропонованих кандидатур. За спільною роботою щодо організації виборів, підготовки виборчого законодавства хотіла б підтримати Євгена Радченка, Аллу Басалаєву, Ольгу Желтову. Вони фахівці! Мають досвід роботи із забезпеченням виборчих кампаній адвокати Олег Конопольський і Світлана Кустова, що завжди на виборах працювали з «помаранчевими командами», в тому числі й нинішнього Президента. Має науковий фах у галузі конституційного права Ольга Лотюк», – зазначила голова правління громадського об'єднання «За демократію через право», заступник голови Союзу юристів України Марина Ставнійчук.
Втім, тривалий процес із призначенням нових членів ЦВК, а найголовніше – пошук найбільш оптимальної кандидатури її очільника – має ще одну важливу складову.
Саме новому складу Центральної виборчої комісії, скоріш за все, доведеться займатися призначенням та опрацюванням результатів виборів на Донбасі. Те, що в АП вже ведуть активну підготовчу інформаційну роботу з населенням щодо проведення виборів, не викликає жодних сумнівів.
Ситуація зі звільненням Надії Савченко та поступовим процесом повернення українських в’язнів із полону репресивної машини Кремля, участь Віктора Медведчука в поверненні Савченко й інших полонених, а також подальші заяви вже звільненої льотчиці щодо необхідності налагодження прямого діалогу з ватажками «ДНР» та «ЛНР» щодо проведення виборів як етапу легітимізації української влади на окупованих територіях Донбасу свідчить про існування певних домовленостей на найвищому рівні.
Йдеться про виконання Україною низки пунктів Мінських домовленостей, серед яких і остаточне внесення змін до Конституції в частині надання особливого статусу Донецькій та Луганській областям, і ухвалення законів про особливий порядок управління Донбасом, про вибори на тимчасово окупованих територіях та про відмову Києва від переслідування учасників подій на Донбасі й проголошення амністії для засуджених.
У переліку конкретних дій, який вже встигли охрестити і «планом Медведчука», і «планом Савченко», і «планом Савченко-Медведчука», неабияка роль відведена й новому складу Центральної виборчої комісії.
І саме в цьому питанні влада на чолі з Президентом постала перед неабиякою дилемою: з одного боку, ЦВК – не просто технічний орган із проведення виборів, це ще й своєрідний «політичний арбітр» у суперечливих питаннях. Тож суспільство має цілковито довіряти авторитету членів Центральної виборчої комісії. З іншого боку, в разі проведення виборів на Донбасі владі неабияк стане в нагоді «зручний формат» нового складу ЦВК, який у разі непередбачуваних ситуацій зміг би вчасно легітимізувати певні дії в необхідному ключі.
Проблема з підходом до призначення нового складу ЦВК уже давно є заручником так званого квотного принципу партійного розподілу, якого варто було б позбутися. Саме політико-партійне представництво в ЦВК може неабияк нашкодити суспільству й цього разу, адже на двох учасників парламентської коаліції припадає одразу 9 членів ЦВК. Імовірно, що голова Комісії також буде близький до інтересів пропрезидентської політичної сили. Тож, враховуючи цей факт, згода 10 голосів членів ЦВК буде цілком достатньою підставою для ухвалення будь-яких рішень у виборчому процесі. Головне питання у цьому контексті виникає щодо долі політичного союзу та подальших відносин між «БПП» та «НФ». Поки Петро Порошенко зберігає лідерські позиції в рейтингах на посаду Президента, а рівень підтримки Арсенія Яценюка серед українців перебуває в межах статистичної похибки, такий розклад сил у ЦВК їх цілком влаштовує. Поки що.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»