Ситуація з наданням чергового кредиту від Міжнародного валютного фонду є вкрай неоднозначною. З одного боку, кредит потрібен новому уряду для втримання досягнутої макроекономічної стабільності бодай у тих рамках, в яких це можливо на сьогодні. З іншого – для отримання нового траншу потрібно здійснити ще низку непопулярних реформ, на які не наважувався жоден із попередніх урядів. Звісно, в нинішніх непростих економічних та політичних реаліях відмовлятися від позик ніхто не збирається. Втім, затримка надання кредиту з боку МВФ – яскраве свідчення непростих позалаштункових перемовин.
Наприкінці травня місія МВФ позитивно оцінила зусилля української влади виконати взяті на неї зобов’язання та подолати кризові явища в економіці. «Україна за минулий рік у важких умовах домоглася значного прогресу у відновленні макроекономічної стабільності. Стійке проведення структурних та інституційних реформ зараз потрібно перетворити на сильне та стійке зростання... Важливо, щоб влада збільшила свої зусилля щодо закріплення фіскальної та фінансової стабільності, рішучого підвищення відкритості та верховенства закону, а також реформування великого й неефективного сектора державних підприємств», – наголосили у Фонді за підсумками роботи місії.
Своєю чергою, в новому Кабміні передбачали отримати транш вже в першій декаді липня. Проте отримання кредиту, скоріш за все, перенесено на осінь 2016 року. Під час засідання виконавчої ради Фонду питання про надання чергового траншу щодо другого перегляду програми EFF не було внесено до порядку денного. Експерти та урядовці переконують, що перенесення термінів кредитування не є критичним для економіки України. Однак виникає низка логічних запитань, адже українському уряду, попри сприятливі обставини та позитивний досвід минулої співпраці, досі не вдається переконати МВФ у якнайшвидшому наданні обіцяного кредиту.
Перетягування кредитного канату
Останнім часом свій прогноз про отримання чергового кредиту від МВФ робили майже всі вітчизняні високопосадовці. Про це заявляв і Президент, і прем’єр-міністр Володимир Гройсман, і очільниця Нацбанку Валерія Гонтарева. Про більш чіткі терміни отримання позики говорили перший віце-прем'єр-міністр – міністр економічного розвитку і торгівлі України Степан Кубів та міністр фінансів Олександр Данилюк.
В червні Володимир Гройсман підтвердив досягнуті домовленості про надання траншу від МВФ у розмірі 1,7 млрд доларів. І водночас підтвердив, що кредити – не панацея, потрібно проводити реформи. «Ми не можемо вічно жити на траншах», – зауважив прем’єр.
Вже в липні стало зрозуміло: ситуація з наданням кредиту непроста. Всіх подробиць перемовин українцям не розкривають, проте вже зараз ясно, що МВФ вимагає від уряду Гройсмана більш рішучих дій у проведенні реформ. Звісно, наважитися на такий сценарій важко, адже непрогнозованість наслідків може стати фатальною для планів урядовців. На допомогу прем’єру прийшов Президент, який намагався вкотре переконати керівництво Фонду піти на поступки й надати згоду щодо отримання кредиту. «Петро Порошенко поінформував Крістін Лагард про хід українських реформ і боротьбу з корупцією. Співрозмовники обговорили надання Україні наступного траншу. Глава держави подякував директору-розпоряднику МВФ за підтримку й довіру», – коротко повідомили в прес-службі Президента щодо його телефонної розмови з Крістін Лагард.
Щоправда, МВФ недвозначно дає зрозуміти, що без конкретних кроків, які системно змінять економічну політику України, сподіватися на отримання коштів у найближчому майбутньому не варто. І йдеться не лише про підняття тарифів для населення – у Фонді сподіваються побачити більш серйозніші кроки з боку уряду, які б насправді могли б стати передумовами для зростання економіки країни, а не просто «латанням дірок».
Як правило, МВФ дає гроші на певних умовах, які передбачають їх повернення. Ці умови стосуються перш за все запровадження ефективних кроків зі скорочення дефіциту національного бюджету, змін у податковій політиці, лібералізації ринків та прозорої приватизації державної власності. Саме останнє завдання новий Кабмін провалив: через низку причин, конкурс на продаж одного з найбільш привабливих держактивів – Одеського припортового заводу – поки що не відбувся.
Директор-розпорядник Фонду Крістін Лагард заявила, що рішення про виділення третього кредитного траншу за програмою EFF буде ухвалено лише після виконання всіх поточних зобов’язань з боку парламенту та уряду України. «Я віддаю належне владі України в тому, що було зроблено за останні два роки в економіці, в соціальній сфері. Разом з тим, ми не можемо не розуміти, що багато рішень ще потрібно ухвалити, й ухвалити їх має парламент – Верховна Рада», – заявила Лагард. Питання в тому, що поки в МВФ бачать затримку саме з боку Верховної Ради, натомість деякі нардепи називають причиною гальмування саме дії Кабміну.
До прикладу, попри невдалий конкурс із продажу ОПЗ, в Міжнародному валютному фонду вважають, що одним із невиконаних зобов’язань є необхідність приведення у відповідність до європейських норм законодавства України, що регулює ринок цінних паперів. Зокрема, у Фонді наголосили на необхідності збільшення повноважень Нацкомісії з питань цінних паперів та фондового ринку. «Українська нормативно-правова база в частині зловживань на ринку та розкриття інформації емітентами цінних паперів має суттєві прогалини, негативний вплив яких посилюється недостатніми наглядовими, слідчими й правозастосовними повноваженнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦБФР)», – повідомляється в звіті МВФ. Важливість цього кроку полягає в тому, що нинішня ситуація сприяє відсутності прозорості на ринку та випуску недійсних цінних паперів.
Як би там не було, і Верховна Рада, і керівництво Фонду через літню перерву на відпустки не прийматимуть важливих рішень принаймні до кінця літа. В Мінфіні вже спрогнозували, що МВФ повернеться до «українського питання» в серпні. «Неухвалені парламентом законопроекти не мають вплинути на відновлення програми», – підкреслив очільник відомства Олександр Данилюк.
Валіза без ручки
Експерти зазначають, що поки для української економіки відсутність траншу не є чимось критичним. Втім, подібна ситуація не може тривати довго. «З огляду на поступове відновлення української економіки та зростання валютних резервів центробанку на тлі сприятливої зовнішньої кон'юнктури, скорочення суми траншу й можлива його затримка до серпня не несуть загрози для економіки або фінансових ринків», – вважає головний економіст інвестиційної компанії Dragon Capital Олена Бєлан.
Окрім приватизації, від уряду очікують і ефективних кроків для реформування пенсійної системи. Дискусії з приводу цього питання ведуться вже не один рік, однак досі жодна влада не знаходила оптимальної конфігурації для запровадження подібних змін. Наразі знову йдеться про необхідність підняття пенсійного віку, що, безумовно, на тлі підвищення тарифів, політичної нестабільності й війни на Донбасі може стати остаточним вироком для чинної влади.
Ситуація ускладнюється ще й тим, що ані МВФ, ані українські політики не можуть відмовитися від послуг один одного. Перші розуміють, що в іншому разі Україну очікує карколомне падіння економіки й дефолт. А значить, усі зусилля та попередні кошти просто неможливо буде повернути назад. Вітчизняні можновладці розуміють, що іншого шляху, крім як опертися на кредитні кошти Фонду, в них немає. Тож усе зводиться до якості перемовин та умов досягнення чергових домовленостей. До слова, раніше МВФ планував виділення 1,7 млрд доларів в першому півріччі, а до кінця 2016 року – ще два транші на загальну суму в понад 3 млрд доларів. Важливий аспект надання кредитів також полягає в тому, що вони є таки собі «гарантами» й для інших кредиторів та партнерів України.
До кінця літа українським політикам потрібно буде нарешті визначитися – чи далі намагатися переконати МВФ надати кредитні ресурси під обіцянки здійснення реформ або погодитися на умови кредиторів. В останньому випадку уряду Володимира Гройсмана не позаздриш: потрібно буде пояснити українцям увесь спектр непопулярних реформ на тлі осіннього періоду із новими платіжками за комунальні послуги. В разі ж відсутності співпраці з МВФ першим на собі наслідки відчує курс національної валюти. Тож урядовцям необхідно якнайшвидше вигадати «план Б», щоб утримати ситуацію під контролем.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»