Відзавтра в Україні розпочнеться передостанній етап підвищення тарифів на електроенергію. В середньому ціни на електроенергію для населення зростуть на 23%. Загалом же, українців очікує ще останній, шостий етап підвищення цін на електроенергію з 1 березня 2017 року.
Починаючи з 2014-го до 2017 року ціна на електроенергію для українців, які споживають до 100 кВт⋅год, зросла на 300%, а якщо споживання становитиме від 100 до 600 кВт⋅год – на 400%. І це лише плата за світло в оселях.
Уряд Володимира Гройсмана визнав необхідність зростання тарифів на газ та електроенергію необхідною умовою виходу з кризи та приведення цін до економічно обґрунтованого рівня. При цьому в Кабміні обіцяють не допустити соціального колапсу неплатежів, обіцяючи всім, хто цього потребуватиме, субсидії на сплату комунальних послуг.
Парад тарифів, що зростають
Упродовж останніх двох років тарифи на газ та електроенергію зростали постійно, а з ними суттєво зросла й плата за тепло, ціни на гарячу та холодну воду, світло. Українцям довелося суттєво затягнути паски, встановити лічильники, утеплити свої будинки. Змінилося й саме ставлення до споживання комунальних послуг та до енергозберігаючих технологій.
Водночас зростання цін на комунальні тарифи майже не коригувалося зі зростанням заробітних плат та пенсій, рівнем прожиткового мінімуму. І це при тому, що доходи українців значно знизилися через карколомну девальвацію та не менш вражаючу за рівнем зростання інфляцію.
Влада визнає необхідність такого кроку, адже це знизить енергетичну залежність України, дозволить модернізувати всю сферу ЖКГ, привчить громадян до економії, виведе галузь на ринковий рівень відносин. Внаслідок чого дефіцит Бюджету поступово скорочуватиметься, а рівень зарплат та соціальних виплат – зростатиме.
Насправді ж, українці все частіше наголошують на відсутності суттєвого прогресу в здійсненні реформ та боротьбі з корупцією, натомість вказуючи на соціальну несправедливість такого суттєвого зростання тарифів. Популярною стала теза про те, що справжнє реформування галузі замінили банальним підвищенням цін на енергоресурси.
Вимога МВФ
Частково невдоволення українців не позбавлене здорового глузду. Однією з причин постійного поспіху уряду з підвищенням тарифів є вимога Міжнародного валютного фонду.
Саме непопулярні кроки щодо підвищення тарифів стали основною причиною стрімкого падіння рейтингу екс-прем’єра Арсенія Яценюка та його політичної сили в парламенті – «Народного фронту». З непопулярної тези про необхідність і надалі збільшувати ціну на енергоресурси розпочав свою роботу й уряд Володимира Гройсмана.
Щоправда, якщо Яценюк мав змогу бодай якось «перекривати» ціни в платіжках оформленням субсидій для населення, то в нинішнього уряду залишається все менше ресурсів для таких кроків. В цьому й полягає головна небезпека кризи неплатежів за компослуги з усіма відповідними наслідками – починаючи від судових процесів, закінчуючи масовими акціями протестів.
До слова, в МВФ уже привітали рішення українського уряду вчергове підвищити тарифи для населення. Однак поки що такого бажаного траншу так і не виділили: рішення про надання кредиту вже вкотре перенесли на вересень.
Вихід із глухого кута?
Справді, якщо порівняти із попередніми роками, в 2016-му нас очікує справжній бум на отримання субсидій. Так, у 2014 році за соціальною пільгою звернулося близько 750 тисяч сімей, в минулому – майже 4,8 мільйонів. Цього року, за оцінками експертів, за субсидіями можуть звернутися від 7 до 9 мільйонів родин, а це майже від 50 до 70% від кількості всіх домогосподарств країни.
І якщо в 2015 році на субсидії було виділено майже 24 мільярди гривень, то цьогорічних 35 мільярдів може просто не вистачити на всіх. В уряді вже неодноразово наголошували, що шукають «компенсаторні» рішення, які дозволять мінімізувати негативний вплив від кількаразового підвищення цін на комунальні тарифи. За прогнозами МВФ, у 2017 році виплати за субсидіями можуть сягнути цифри у 80 мільярдів гривень або 10% Державного бюджету.
Йдеться про процес монетизації субсидій, а саме визначення рівня компенсацій із Бюджету тій чи іншій родині залежно від потреб. Досі в експертних колах триває дискусія з приводу того, чи здійснювати виплату субсидій за старою схемою. Тобто, сплачувати з Держбюджету кошти компаніям-монополістам чи монетизувати їх і направляти безпосередньо на рахунки громадян.
Наслідки «комунального зашморгу»
Річ у тім, що послуги ЖКГ українцям надають монополісти. Як такого ринку комунальних послуг досі в Україні не існує. Тому до цього часу виплачувати субсидії з Державного бюджету, покриваючи неспроможність багатьох українських сімей заплатити за ринковими тарифами, було дуже зручною схемою для розкрадання державних коштів.
Однак зараз ситуація дійсно критична. Адже нинішні борги кінцевих споживачів за «комуналку» зросли до рівня 6 мільярдів гривень, а після підвищення тарифів зростуть іще більше. До того ж, за субсидії уряд заборгував із Бюджету вже близько 25 мільярдів гривень.
Економісти попереджають, що цьогоріч комірне може набагато перевищити рівень прожиткового мінімуму, що однозначно призведе до колапсу неплатежів. В уряді заспокоюють: за словами міністра соцполітики Андрія Реви, в наступному опалювальному сезоні домогосподарства, які отримують субсидію, платитимуть 15% за комунальні послуги.
Ще одна задумка уряду – якомога ретельніше перевірити всіх заявників на отримання субсидії. Це ще один крок на шляху до запровадження адресної допомоги, яка є більш ефективною системою підтримки соціально незахищених громадян.
Збирання політичних вершків
Зростанням соціального невдоволення темою тарифів уже давно готуються скористатися опозиційні партії та новиі політичні проекти. Осінь та перші платіжки за «комуналку» – зоряний час для цих політичних сил.
Скоріш за все, питання обґрунтованості тарифів почнуть порушувати саме на місцевому рівні. Протистояння вже розпочалося: низка місцевих рад проголосувала за оголошення мораторію на підвищення тарифів. В уряді вже встигли попередити, що такі рішення не матимуть жодних наслідків, окрім перешкоджання оформленню громадянами субсидій та проведенню заходів із підвищення рівня енергоефективності.
Схоже, війна за настрої українців лише розпочинається. Опозиційні сили змагатимуться за підвищення своєї популярності, тоді як уряд та провладні політичні партії – передусім «БПП» та «Народний фронт» – намагатимуться будь-що переконати українців «потерпіти ще трошки». Звісно, найбільш небажаним наслідком для влади може бути розпуск парламенту та призначення дострокових виборів. Втім, виключати такий сценарій не варто.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»