Щорічно старт нового політичного осіннього сезону традиційно активізує всі найкритичніші суспільні тенденції. Цей рік не стане винятком, а скоріше буде поворотним для кар’єри багатьох вітчизняних політиків як у владі, так і в опозиції.
Перша суттєва відмінність, яка неодмінно матиме найбільший вплив на перебіг подій цього політичного сезон, – зниження довіри до всіх інститутів влади та значні рейтингові втрати політичних сил, які наразі формують коаліційну більшість.
Натомість вчергове зростають рейтинги популістів. Українське суспільство вкотре лихоманить. Однак цього разу всі ці процеси відбуваються на тлі війни на Донбасі, а непроста економічна ситуація лише пришвидшить перебіг усіх подій.
В полоні рейтингів
Вперше за 2 останні роки напередодні нового політичного сезону українці демонструють суттєве розчарування діями влади. Про це свідчать кілька соціологічних досліджень, які проводилися в останні місяці літа.
Останнє з них, проведене Соціологічною групою «Рейтинг», засвідчило факт значного падіння рейтингів Президента Петра Порошенка. Так, згідно з опитуванням, у разі проведення президентських виборів нинішній Глава держави з 6,4% підтримки поступається кандидатам Юлії Тимошенко – 10,4% («Батьківщина») та Юрію Бойку – 7% («Опозиційний блок»).
При цьому 6% опитаних проголосували б за голову фракції «Радикальної партії» в Раді Олега Ляшка, 5,5% – за мера Львова, лідера партії «Самопоміч» Андрія Садового, 4,4% – за лідера партії «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка, 3,6% – за народного депутата від «Батьківщини» Надію Савченко, 2,4% – за голову ВО «Свобода» Олега Тягнибока.
Схожою є ситуація й із рейтингами політичних партій. Серед тих, хто має намір голосувати й визначився з вибором, за «Батьківщину» проголосували б 18,3%, за «Опозиційний блок» – 12,6%, за «Самопоміч» – 11,0%, «Радикальну партію» – 11,0%, «БПП» – 9,1%, «Свободу» – 5,6%.
Своєю чергою, дані соцдослідження, проведеного центром «Соціальний моніторинг» і Українським інститутом соціальних досліджень ім. Яременка, свідчать про зростання бажання українців провести дострокові президентські вибори – за такий сценарій висловилися 53% опитаних.
Безумовно, на тлі падіння рейтингів провладних політиків зростають показники всіх опозиційних політичних сил, які використовують відверту популістську риторику. До того ж, активізуються різноманітні проекти лівого спрямування, під виглядом яких штурмувати нові політичні вершини рушать і колишні «регіонали». Зростання реваншистських настроїв спостерігається не лише на тлі відсутності реальних політичних досягнень, але й прискорюється за рахунок погіршення економічної ситуації. Навіть найоптимістичніші прогнози про зростання української економіки на 2,5% в 2017 році навряд чи суттєво вплинуть на настрої українців.
Глухий кут Мінських угод
Головний ризик політичної осені-2016 – відсутність бодай якогось прогресу щодо встановлення миру на Донбасі. В українському суспільстві очікують зрозумілого вирішення цього питання: громадяни стомилися не лише від гібридної війни із зовнішнім агресором на фронті, але й у інших сферах життя – з внутрішніми ворогами.
Президент опинився у вкрай важкому становищі: з одного боку, зміни до Конституції є найбільш ризикованим кроком у плані виконання Мінських угод. На Петра Порошенка тисне не лише агресивний Кремль, але й інші учасники переговорного процесу – Франція та Німеччина, лідери яких не надто приховують планів щодо необхідності якомога швидшого запровадження умов для встановлення миру на Донбасі. Політичні позиції канцлера Ангели Меркель усередині Німеччини слабнуть (не без допомоги прибічників Путіна), такі процеси відбуваються й у Франції. До того ж, президентські вибори у США можуть значно послабити проукраїнські позиції або принаймні змінити порядок денний у відносинах з Україною.
Щоправда, в своєму зверненні до депутатів Верховної Ради Петро Порошенко таки перестрахувався, зазначивши, що другого читання щодо конституційних змін про статус окупованих територій Донбасу не відбудеться доти, доки Україна не поверне собі контроль над кордоном, а РФ не виведе свої війська й техніку. Проте, як і про що тоді домовлятися в рамках Мінських угод та «нормандського формату», не зовсім зрозуміло.
Війни компроматів
Цієї осені на українців чекає чергова потужна хвиля «зливу» політичних компроматів, потужних інформаційних кампаній та низка гучних «камінг-аутів».
Передвісником цих процесів є останні скандальні подробиці з приватного життя народного депутата від «БПП» Сергія Лещенка. Вочевидь, нардеп не очікував такого посилення уваги до його персони з боку громадськості після неоднозначних вчинків із купівлею квартири та оплатою послуг у «Сбербанку Росії». Адже, будучи журналістом, він займав позицію борця з корупцією та провідника нових політичних цінностей й навряд чи міг передбачити, що довіра до нього може так швидко згаснути. Тепер його вчинки як одного з імовірних лідерів оновленої партії «Демальянс» посіяли суттєві сумніви щодо щирості намірів усіх політиків нової генерації, що лише розпочинали свій шлях під вітрилами цієї політсили.
Економічна криза – без світла в кінці тунелю
Одразу кілька економічних факторів посилюватимуть політичні ризики в новому сезоні. Йдеться перш за все про підвищення тарифів. Уже в жовтні українці отримають нові платіжки із захмарними для більшості громадян цифрами. Уряд обіцяє врівноважити ситуацію субсидіями, однак уже зараз експерти передбачають украй тривожну ситуацію – грошей на пільги вистачить геть не всім, хто справді цього потребує.
Тож «тарифною» темою неодмінно скористаються опозиційні політики-популісти, щоб іще більше наростити власний рейтинг та досягти своїх цілей – відставки уряду та дострокових парламентських виборів.
Ще один ризик – відсутність довгоочікуваного траншу від МВФ. Без нього втримати курс гривні, що постійно зростає, буде дедалі важче: за останні 2 тижні національна валюта знецінилася майже на 2 гривні щодо долара та євро. Економісти стверджують, що питання надання чергового кредиту лежить радше в політичній площині. Тож, можна зробити висновок, що нинішня влада, ймовірно, робить щось не за попередньо узгодженим із Заходом сценарієм.
Третій фактор, який витікає з двох попередніх, – інфляційні процеси та поступове зростання цін.
Ризик урядової та парламентської криз
Наразі двом найбільшим фракціям парламенту, які формують більшість у ВР, – «Народному фронту» та «БПП», – потрібно продемонструвати справжню єдність та бажання системних змін у державі. Інакше урядової кризи не уникнути, а з нею – і парламентської.
Уряд Володимира Гройсмана, як і його попередника на посаді прем’єр-міністра, поки що демонструє кволі результати реформування країни. Більше того, аналітики вказують на недостатній рівень комунікації із суспільством: більшості з тих скандалів, які супроводжують нинішній Кабмін, можна було б уникнути, якби вчасно та ефективно пояснити українцям інформацію про необхідність тих чи інших змін. Натомість цього не відбувається.
Так само критичною є ситуація й у Верховній Раді. Найболючіші питання досі залишаються не розглянутими парламентом. Наприклад, так і не вирішені питання зі складом ЦВК, змінами до виборчого законодавства. Вочевидь, дуже гострою буде дискусія щодо формування нового Бюджетного кодексу на 2017 рік.
Сказати, що ті політики, які нині перебувають при владі, не мали достатніх повноважень, ресурсів, чи кредиту довіри з боку суспільства для того, щоб змінити ситуацію на краще, не можна. Однак ми можемо знову стати свідками занепаду суспільних очікувань та повернення на політичну арену чергових популістів. Вочевидь, ані політики, ані українське суспільство поки що дорослішати не збираються.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»