Вся діяльність нинішньої Верховної Ради України – це приклад того, як за високою патетикою та патріотизмом ховається елементарна необізнаність та бажання заробити рейтинг на діях, позбавлених сенсу. Не виняток і вчорашнє резонансне рішення парламенту.
Ухвалення будь-якого нормативно-правового акту в державі має призводити до позитивних результатів. Інакше кажучи, ініціатор повинен пояснити, в чому саме полягає необхідність існування тих чи інших положень закону. При цьому, доцільність правового акту Верховної Ради викладається в пояснювальній записці. Так от, у пояснювальній записці до проекту Постанови ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України з приводу невизнання Україною легітимності виборів до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання, їх результатів та правових наслідків, та, відповідно, складу, повноважень, актів та рішень Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання» вказується: «прийняття проекту Постанови сприятиме захисту державного суверенітету України та її територіальної цілісності, а також базових принципів міжнародних відносин та міжнародного права».
Мені цікаво, чи можна було знайти більш абстрактне формулювання, щоб пояснити користь від такої постанови? Мабуть, ні. Адже з юридичної точки зору цей акт не породжує жодних правових наслідків чи результатів.
По-перше, міжнародне публічне право ґрунтується на консенсусі між основними геополітичними гравцями. Інакше кажучи, для досягнення хоч якогось ефекту позиція України повинна мати підтримку кількох серйозних геополітичних гравців. А чи можливо це в умовах, коли, приміром, США чи Німеччина офіційно заявили про невизнання виборів до Державної Думи РФ лише частково, в межах виборів, які відбулися на території Автономної Республіки Крим, тоді як український парламент пішов значно далі, вказавши, що всі результати виборів є недійсним, а Державна Дума є неповноважною?
По-друге, Рада своє рішення мотивує тим, що, оскільки крім чотирьох обраних депутатів за мажоритарною системою, АРК взяла участь в обранні 225 депутатів за пропорційною системою, то 229 із 450 депутатів Державної Думи РФ є нелегітимними.
Втім, наші депутати в кращому разі погарячкували. Справа в тому, що чисельність виборців у Криму складає 1,467 млн, а чисельність виборців у РФ – 111,724 млн. Таким чином, у процентному відношенні кількість виборців у Криму становить 1,31% від загальної по РФ. Звідси логічне питання: чи можна ставити питання про визнання виборів недійсними та нелегітимності всієї Державної Думи?
До речі, на міжнародній арені рішення Верховної Ради може мати два варіанти наслідків: воно або буде проігнороване міжнародною спільнотою, або викличе подив і легке роздратування.
Втім, це вже зовсім інша історія.
В мене ж питання лише одне: чи варто було Верховній Раді надувати чергову мильну бульбашку? Реакція українського парламенту на вибори в Державну Думу Росії, безумовно, повинна бути – проте адекватна, а не відірвана від реалій життя.
Олександр Москалюк, спеціально для «Слова і Діла»