Голова Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник на брифінгу 19 вересня повідомив про результати перевірки законності придбання народним депутатом Сергієм Лещенком елітної нерухомості. Як відомо, нещодавно Лещенко придбав квартиру за 320 тисяч доларів США, і відразу в суспільстві виникла цілком логічна підозра, що його офіційні статки не дозволяли це зробити.
Таким чином, питання джерел походження коштів Лещенка, а також законності їх отримання лишалось нез'ясованим. Пояснення народного депутата, що змінювались чи не щодня і суперечили одне одному, ще більше заплутували ситуацію. Суспільство покладало надії на НАБУ, до якого Лещенко сам і звернувся з проханням перевірити законність цього правочину.
Але брифінг Ситника продемонстрував, що НАБУ фактично є ангажованим органом, який може спокійно покривати злочини лояльних до нього політиків, і в цьому сенсі нічим не відрізняється від інших правоохоронних органів, просякнутих корупцією та специфічними особистими стосунками з різними представниками українського політикуму.
Для початку давайте систематизуємо публічні звинувачення, які закидали на адресу Лещенка його опоненти.
Незрозумілість походження коштів на купівлю квартири, що може бути пов’язано або з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом, або з використанням коштів, прихованих від оподаткування, або банальне використання хабарів;
Вивченням оприлюднених декларацій народного депутата не було встановлено активів, що дозволяли б йому придбати квартиру, і це, у свою чергу, дало привід для підозр у приховуванні відповідних активів;
Вивченням поданих депутатом податкових декларацій про доходи не було виявлено доходів, достатніх для отримання коштів у такому розмірі;
Суперечність між даними підписаного договору й публічними поясненнями політика. У договорі купівлі-продажу зазначалось, що витрачені ним на купівлю квартири кошти є його особистою власністю, і не брались у борг. Проте, в публічних поясненнях депутат зазначив, що він отримав кошти в борг частково від головного редактора «Української правди» Олени Притули та частково – від своєї співмешканки Анастасії Топольської, яка де-юре є дружиною іншого чоловіка. Звідси – підозра в тому, що нардеп або незаконно вніс завідомо недостовірні відомості до офіційного документу (нотаріально засвідченого договору), або ж просто публічно збрехав людям.
Також існують питання до законності походження коштів, що начебто були надані йому в борг громадянами Притулою та Топольською.
Незрозумілим залишилося й питання про те, з яких коштів народний депутат планував віддавати позику. Надані ним пояснення, що все це здійснюватиметься за рахунок «коштів, зароблених від журналістської діяльності» та зарплати в журналі «Новое Время», де він «курує напрямок журналістських розслідувань» є щонайменше дивними. Закон прямо забороняє депутатам займатися журналістською діяльністю та здійснювати будь-яку керівну діяльність у суб'єкті господарювання, яким є «НВ».
Висновки Ситника
Отже, в ході перевірки НАБУ виявила два порушення: незаконне отримання коштів за безпроцентною позикою та приховування від декларування активів матері депутата, які, за його словами, були фактично його активами. Таким чином, Ситник технічно перевів рейки в напрямку НАЗК, наголосивши, що Лещенко не скоїв злочину, передбаченого статтею 368-2 Кримінального Кодексу України (незаконне збагачення). При цьому, незрозуміло, яким чином Антикорупційне бюро взагалі проводило перевірку, щоб дійти такого висновку, бо податковий аудит так не був проведений, працівники структур ДФС та інших контролюючих органів до проведення перевірки не залучались, банківська документація у відповідних установах не була вилучена.
Суть порушення й помилка НАБУ
Закон прямо забороняє депутатам отримувати подарунки в розмірі, вищому за мінімальну зарплату (тобто 1450 гривень). Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», подарунком є грошові кошти, які одержують безоплатно або за ціною, нижчою за мінімальну ринкову. Враховуючи те, що кошти від Притули були отримані безоплатно, а договір не передбачав виплати відсотків, НАБУ не розцінило цю позику як подарунок.
Визначаючи вартість подарунку, Бюро виходило з того, що, відповідно до законодавства, облікова ставка визначає «орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів». Тобто, мінімальна ринкова вартість отриманих депутатом коштів становить 15% річних. Враховуючи суму позики (3,77 млн грн), мова йде про отримання вигоди від такої операції в розмірі 550 тисяч гривень на рік.
Треба зазначити, що в даному випадку НАБУ відверто помилилося, коли обраховувало розмір подарунку, бо, відповідно до закону, подарунком є самі кошти, а також відсотки за їх користування. Тобто сюди слід віднести всю суму позики плюс відсотки, тоді як Антикорупційне бюро врахувало лише відсотки.
Крім того, антикорупційне законодавство України зобов’язує кожного держслужбовця, у тому числі народного депутата, зазначати у своїй декларації відомості про активи членів його сім’ї. Батьків депутата закон однозначно відносить до членів сім’ї. Тобто, відомості про їхні кошти, що перебувають на банківських рахунках, повинні відображатися в декларації. Проте в оприлюднених деклараціях Лещенка відсутні дані про те, що члени його сім’ї мають кошти на банківських рахунках, що також є порушенням вимог чинного законодавства.
Імовірні наслідки
Відповідальність за виявлені НАБУ порушення передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення: стаття 172-5 («Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка») і 172-6 («Порушення вимог фінансового контролю»).
Притягнути до відповідальності за такі дії може суд на підставі протоколу, складеного поліцією або Національне агентство з питань запобігання корупції. За повідомленням голови НАБУ, НАЗК не має ресурсів для проведення таких перевірок, у зв’язку з чим випадком Лещенка займалося саме Антикорупційне бюро. Таким чином, той факт, що НАБУ надіслало матеріали для складення протоколу стосовно Лещенка саме до НАЗК, напевно знаючи, що агентство не здатне провести перевірку, дає підстави для підозри у змові НАБУ, НАЗК, самого народного депутата Лещенка та його лобістів.
Але якщо протокол буде складено, а суд усе ж визнає Лещенка винним у скоєнні корупційоного правопорушення, то з нього має бути стягнутий штраф у розмірі до 3400 гривень, а сам подарунок має бути конфіскований. Враховуючи викладене вище, йдеться про конфіскацію всієї суми, отриманої за безпроцентною позикою, тобто 3,77 млн грн.
На притягнення до адміністративної відповідальності депутатська недоторканість не поширюється. Також, у випадку притягнення Лещенка до відповідальності, відомості мають бути внесені до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення. Тобто, Сергій Анатолійович може офіційно отримати тавро «корупціонер».
Що не було з'ясовано НАБУ
Основне – джерело походження коштів Лещенка. Ситник повідомив, що кошти були отримані з легальних джерел, оскільки нардеп їх позичив у осіб, чиї доходи перевищували витрати. І тут виникає викликає цілком логічне запитання: чому НАБУ вивчило лише доходи Лещенка, Притули і Топольської, але при цьому не досліджувало витрати? Очевидно, що для вирішення цього питання важливим є саме залишок коштів станом на кінець літа 2016 року, а не сума доходів за 10 років. Складно повірити, що кожен із фігурантів перевірки за 10 років нічого не витратив, а займався виключно накопиченням. Проте, висновки НАБУ ґрунтуються саме на такому припущенні, хоча, за даними Кабінету електронних сервісів Мінюсту України, раніше Лещенко вже отримував у власність квартиру.
Словом, перевірка була проведена формально. За таких обставин про її об’єктивність, повноту та всебічність узагалі краще не згадувати. Суцільний саботаж.
Сергій Іванов, спеціально для «Слова і Діла»