Якщо раптом ви стежите за публічною риторикою дипломатів і міжнародних медіа, ви мали це помітити. Саме цього тижня тон висловлювань щодо Росії змінився настільки різко, що це навіть дряпає очі.
Занадто багато подій склалося в системне відчуття. Знищення гуманітарного конвою, бомбардування Алеппо, доповідь щодо загибелі рейсу MH17. Здається, в світі визначилися з кандидатом на роль головного лиходія.
На останньому засіданні Радбезу ООН слово «військові злочини» в контексті того, що відбувається в Алеппо, звучало прямо та неодноразово. Називався й конкретний винуватець – Росія.
Наприклад, представник Великобританії в ООН Метью Райкрофт, пряма мова. «Протибункерні бомби, призначені для військових цілей, руйнують будинки, знищують бомбосховища, ранять, калічать, вбивають десятки, якщо не сотні, людей. Запальні боєприпаси скидаються на цивільні об'єкти, так що Алеппо знову у вогні. Коротко: складно заперечувати, що Росія в партнерстві із сирійським правлячим режимом здійснює військові злочини».
Заперечувати складно, але Чуркін постарається. Втім, риторика змінилася не лише в британців. Американська делегація в особі Саманти Пауер просто назвала дії росіян «варварством». Навіть генеральний секретар ООН Пан Гі Мун був занадто різким, описуючи ситуацію в Алеппо як «гірше, ніж бійня – на бойні хоч іноді буває місце гуманності».
Це було на початку тижня. А вже за день була оприлюднена доповідь щодо вбивства пасажирів рейсу MH17. Наразі встановлено: «Бук» заїхав на окуповану територію України з Росії і, відстрілявшись по «Боїнгу», туди ж і повернувся. В контексті цих даних гарячкові спроби Росії виправдатися, раптово опублікувавши «дані з радарів» за кілька днів до оголошення доповіді, виглядають просто-таки шапкою, що палає на злодієві. Точніше, кашкетом.
«Сирійський режим і його російський союзник здійснюють військові злочини», – The Independent. «Тепер ми знаємо: Росія також безсила в Сирії, як і Захід», – The Daily Telegraph. «Держава-бандит Володимира Путіна», – The New York Times (прямим текстом, у редакційній колонці). «Нинішній вибух обурення після знищення росіянами гуманітарного конвою в Сирії виглядає, як потенційний перелом в обговоренні проблеми на Заході», – пише в Financial Times оглядач Гідеон Рахман. Щоправда, відразу уточнює, що такий ефект може й пройти.
Однак для того, щоб такий ефект не пройшов, потрібно, щоб його не підкріплювали новими інцидентами. А це зараз малоймовірно. РФ серйозно націлилася допомогти Асаду взяти Алеппо. А для цього треба організувати в місті повноцінну гуманітарну катастрофу.
Поки що, однак, йому вдаються лише окремі елементи радянського суспільного договору. Пропаганда, «торгівля страхом», створення дисидентського руху – досягнення з «радянізації» російської внутрішньої політики.
Тепер справа доходить до зовнішньої. Як ніколи близька велика мета – формування образу власної країни як головного страхопуда для всіх розвинених країн. Щоправда, про СРСР все ж говорили в більш поважних виразах. Навіть після його власних Алеппо в Афганістані й власного «Боїнга» – південнокорейського.
Можливо, тому, що досягти інших показників Радянського Союзу у Володимира Путіна поки не виходить. Свою головну трагедію – трагедію розпаду СРСР – він програє, не маючи ані того впливу, ані тих ресурсів, ані того кадрового потенціалу.
Поки виходить фарс. Хоча й дуже кровопролитний.