Протягом останнього місяця народні депутати внесли одразу два законопроекти щодо легалізації лобіювання державницьких рішень. Навряд чи причиною такої активності нардепів стало щире бажання розділити бізнес і владу.
Про це пише в ексклюзивному матеріалі «На сторожі чужих інтересів. Чи змінить легалізація лобізму українську політику?» для «Слова і Діла» політичний експерт Олександр Радчук.
«Драйвером подібних змін є аж ніяк не відповідний запит у суспільстві. Скоріше, йдеться про зобов’язання перед західними партнерами та заходи в контексті багатостраждальної боротьби з корупцією. Так, саме в Угоді про асоціацію з ЄС сказано про необхідність врегулювання лобістської діяльності в Україні. А вже в державній програмі з реалізації антикорупційної стратегії у 2015-2017 роках чітко вказано про розробку та запровадження відповідного законодавства», - розповідає політичний експерт.
«Для українських реалій характерний не сам процес лобіювання, а безпосередній вплив зацікавлених груп на вирішення тих чи інших питань бізнесу шляхом безпосереднього впливу на політиків», - пояснює Радчук.
«Найчастіше політики-лобісти «заховані» в другому-третьому десятку виборчого списку партії. Що вище рейтинги політичної сили, то дорожче доводиться платити фінансово-промисловим групам за свого представника у прохідній частині списку. Але, як показує практика останніх 15-20 років, воно того варте», - міркує експерт.
Він зазначив, що цього року першою законопроект «Про лобізм» внесла група народних депутатів, наближених до бізнесмена Ігоря Коломойського та його політичної сили «Укроп».
На його погляд, в тому, що лобізм може бути закріплений законодавчо, є хороший сигнал для тих компаній і груп інтересів, які раніше не мали безпосереднього доступу до великої політики.
«Виразниками великих фінансово-промислових груп були самі нардепи, що було досить зручно і з точки зору ведення бізнесу: таким чином закріплювалося певне монопольне становище в тій чи іншій галузі економіки. Або, наприклад, основні гравці могли без сторонніх партнерів розділити між 3-4 основними учасниками 80% частки ринку в певній галузі. Решта 20% і були полем для конкуренції всіх інших», - констатує він.
Однак закон про лобізм не вирішить проблеми впливу та продавлювання інтересів.
«Якщо бізнес і професійні компанії-лобісти можуть бути зацікавлені в подібних нововведеннях, то якраз політичні гравці будуть чинити істотний опір», - резюмував він.
Детальніше читайте в матеріалі «На сторожі чужих інтересів. Чи змінить легалізація лобізму українську політику?»