Новини минулого тижня відрізняються не кількістю, а якістю. Тут вам і різке підвищення мінімальної зарплати, і веселі історії депутатських декларацій, і сезонне загострення у терористів.
Мінімальна зарплатня
У середу, 26 грудня прем'єр-міністр Володимир Гройсман ошелешив України новиною: з 1 січня 2017 року уряд має намір підняти мінімальну заробітну плату відразу вдвічі – до 3200 гривень на місяць. І заодно виставити такий самий прожитковий мінімум для працездатних громадян.
І справа навіть не в тому, що це дуже некисло. Справа в тому, що, як казав герой відомого радянського фільму, «такі питання з кондачка не вирішуються», а заява Гройсмана стало сюрпризом і для багатьох політиків, і для експертного співтовариства. Забавно було дивитись, як представники окремих фракцій ВР, які люблять умаслювати вуха електорату соціал-популістськими речами, оговталися від початкового шоку і навперебій кинулися завіряти, що це рішення Кабінету міністрів ухвалено в результаті їхнього тиску. У фахівців же повстало питання: а ця реформа точно прорахована? Чи всі її можливі наслідки враховані? Злі язики відразу ж пов'язали це підвищення з спробою «обійти» проблему електронного декларування, що встала перед політиками: мовляв, «порогові» суми, майно дешевше яких у декларуванні не потребує, прив'язані саме до «мінімалки», і з її зростанням зростає і поріг.
Згодом свої коментарі надав міністр соціальної політики Андрій Рева. За його словами, «додруковувати» гроші не доведеться. Уряд бачить два джерела коштів для такого підвищення: зростання економіки України (ВВП, за версією Кабміну, збільшиться за підсумками 2016-го на 3%, або приблизно на 50 млрд грн.) і виведення зарплатні з тіні. Адже якщо зарплатний мінімум збільшиться вдвічі, на стільки ж зростуть податок на доходи фізосіб і відрахування до Пенсійного фонду. Що дозволить знизити бюджетне дотування останнього. Своєю чергою, бюджетний комітет Ради все ще сумнівається і хоче побачити повні розрахунки.
Лещенко, Луценко та квартирний скандал
Народний депутат Сергій Лещенко, який едавно сам знаходився в центрі скандалу з приводу придбання великої квартири в центрі Києва, звинуватив генерального прокурора Юрія Луценка у володінні прихованою нерухомістю. А саме квартирою на окупованій території, в Ялті, записаної на бухгалтера його дружини Світлану Риженко. Луценко, своєю чергою, заявив, що нічим незадекларованим не володіє, а та квартира не має до нього ніякого відношення. Як би там не було, власну перевірку почало Національне антикорупційне бюро. Подивимося.
Задекларуй це!
Одна з головних тем тижня – електронні декларації про доходи. Депутатам і чиновникам треба подати їх у загальну базу Національного агентства з питань запобігання корупції до 31 жовтня. Вони, своєю чергою, скаржаться на складну процедуру заповнення та постійні падіння сайту НАЗКа. Останнє, до речі, правда: адміни сайту списують на хакерські атаки.
При всьому при цьому, декларування триває. Йому варто присвятити окремий матеріал: занадто багато всього яскравого. Мільйони готівкою, колекції антикваріату, старовинні книги, шедеври живопису, пафосні автомобілі і цілі містечка нерухомості – то, що багато українських чиновників і парламентаріїв не бідують, було відомо і раніше, але щоб настільки! Деяких декларацій на сайті все ще немає – так, на момент написання цього матеріалу, на ньому не можна було знайти, наприклад, декларацію Президента Петра Порошенка або відомої скромністю своїх офіційних доходів лідера партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко.
Деякі нардепи виявилися гостряками. Так, Володимир Парасюк як дарувальника недешевого годинника вказав святого Миколая. А екс-комбат «Айдара» Сергій Мельничук задекларував 1 трлн. гривень готівкою (це в два з лишком рази більше річного ВВП нашої країни). Жарти жартами, але взагалі-то за подачу неправдивих даних покладена кримінальна відповідальність, а депутатська недоторканність з того ж Мельничука вже знята через його минулі проблеми з судовими органами.
Злам пошти Суркова
Кілька хакерських угруповань, включаючи «Кіберхунту» і InformNapalm, представили документи, які подаються як вміст зламаних електронних поштових скриньок, пов'язаних із заступником глави уряду РФ Владиславом Сурковим. Спочатку був оприлюднений лише один документ, що описує якийсь «план Шатун», що передбачає «розкачку» ситуації в Україні і провокування сепаратизму в Закарпатській області. Пізніше був викладений цілий гігабайт вмісту поштових скриньок, що приписуються «сірому кардиналу Кремля». З вмістом можна ознайомитися тут. Справжність одного з листувань побічно підтвердив її учасник – емігрувавший із РФ бізнесмен Євген Чичваркін. Міжнародні аналітичні спільноти Atlantic Council і Bellingcat підтвердили автентичність основного масиву даних, хоча і засумнівалися щодо документа, оприлюдненого першим.
Хроніки окупації
Після ліквідації ватажка банди «Спарта» Арсена Павлова, більш відомого під кличкою «Моторола», бойовики «ДНР» погрожували Україні всіма можливими лютими карами. Однак після візиту Володимира Путіна до Берліна, на якому обговорювалися умови повернення окупованих анклавів до складу України, щось зажурилися. І, зажурилися, синхронно з подільниками з «ЛНР», знову відклавши «призначені вибори» на невизначений термін. На низовому рівні панують занепадницькі настрої: думка, що мова йде лише про те, як окремі окуповані райони будуть повертатися в Україну (а не про незалежність або приєднання до РФ) все важче гнати від себе.
До слова, в «ЛНР» своя зрада назріла: вчасно утік від «голови республіки» Плотницького колишній «спікер республіканського парламенту» Олексій Карякін, що дав інтерв'ю, в якому поділився деталями загибелі потрапившого у немилість до Плотницького ватажка терористів Геннадія Циплакова. За «офіційною версією», останній повісився. За версією Карякіна, його повісили люди Плотницького, попередньо розтрощивши йому частину кісток молотками в процесі тортур. Високі, високі стосунки.
Як би там не було, на лінії розмежування в останні дні було неспокійно. Зрозуміло, ніякої «помсти за Моторолу» у терористів не вийшло, але обстріли вони значно посилили. В районі Станиці Луганській вони зображують відведення військ, тому там відносно спокійно. Гарячі точки – північно-західний край Донецька, Авдіївка та Маріупольська дуга, де терористами і росіянами активно використовується заборонена Мінську домовленостями великокаліберна артилерія.