Отримання третього траншу від МВФ у рамках розширеної програми кредитування у вересні 2016 року, після більш ніж річної паузи у співпраці, надихнуло урядовців на оптимістичні прогнози щодо швидкого отримання наступної порції кредиту. Йшлося про долю 1,3 мільярда доларів, які і в НБУ, і в Кабміні розраховували отримати вже в середині листопада цього року.
Здавалося б, цьому сприяла й гучна кампанія з е-декларування: чиновники змушені були оприлюднити власні статки, які шокували і українців, і світову спільноту. І ось, після двотижневого моніторингу, місія МВФ, очолювана Роном ван Руденом, оголосила невтішний прогноз: скоріш за все, у Фонді не розглядатимуть питання чергового траншу кредиту для України до кінця цього року.
В уряді вже встигли запевнити: Україні впорається й без кредиту. Втім, більшість експертів наголошують на незручному становищі, в якому опинився Кабмін Володимира Гройсмана. З одного боку, МВФ тисне й в обмін на гроші вимагає реформ. З іншого – влада не може піти на чергову порцію непопулярних кроків, які остаточно знищать рейтинги пропрезидентської команди як в уряді, так і в парламенті.
Незручна позиція
В рамках чотирирічної програми розширеного фінансування від МВФ Україна до 2019 року має отримати ще майже 10 мільярдів доларів. Окрім найближчого траншу в 1,3 мільярда доларів, уже в першому кварталі 2017 року Фонд міг би запропонувати ще майже 2 мільярди доларів. Після чого розміри кредитів мали б бути суттєво знижені: розмір двох наступних мав складати не більш ніж 1,3 мільярда доларів, а решти п'яти – до 735 мільйонів доларів.
Втім, будь-яка невпевненість керівництва Фонду в спроможності конкретної держави обслуговувати свій кредит автоматично призупиняє надання фінансування, а в окремих випадках співпраця може бути навіть зупинена. Наприклад, саме через корупційні скандали та політичну нестабільність місія МВФ у 2015 році відмовилася вести перемовини про чергову програму кредитування Молдови.
Ті самі сигнали від Фонду отримали й вітчизняні урядовці. В МВФ наголосили на необхідності посилити роботу в напрямку боротьби з корупцією, адже нинішні успіхи на антикорупційній ниві західні партнери вважають недостатніми. На цьому особливо наголосили в офіційній заяві Фонду за підсумками роботи його місії в Києві 3-17 листопада:
Крім того, критичність нинішньої ситуації в тому, що в МВФ покладають на нинішню українську владу ще більшу відповідальність у дотриманні кредитних зобов’язань. Фактично, у Фонді наголошують, що саме чинна влада відповідальна і за курс реформ, і за політичну й економічну стабільність у державі, і що саме від її дій залежить подальша співпраця з МВФ. «Влада має залишатися єдиною в своїй рішучості продовжувати просувати реформи, чинити опір тиску популістів і долати опір з боку зацікавлених груп інтересів. Вирішальні кроки особливо необхідно вжити щодо боротьби з корупцією, яка залишається найбільш часто згадуваних перешкодою для ведення бізнесу в Україні», – йдеться в заяві МВФ.
Умови ті самі
Окрім боротьби з корупцією, серед основних умов МВФ – збалансувати Бюджет на наступний рік. У зоні особливої уваги Фонду бажання уряду підвищити мінімальну зарплату до рівня 3200 гривень.
В Кабміні наполягають, що це питання попередньо було узгоджене з Фондом. Втім, претензія МВФ полягає не в самому факті підвищення «мінімалки», хоча це й впливатиме на перерахунок основних макроекономічних показників України. Річ у тім, що Кабмін ухвалив рішення підвищити соцстандарти вже після голосування за проект Бюджету в першому читанні. Тепер, щоб збалансувати головний кошторис країни, Верховна Рада має ухвалити низку додаткових законопроектів. У МВФ не мають впевненості в тому, що ініціативи Кабміну щодо підвищення соціальних стандартів знайдуть необхідну кількість голосів у парламенті. А це нове джерело нестабільності в державі, адже може призвести до затягування бюджетного процесу.
Крім того, на порядку денному залишаються ще 3 важливі умови: прозорий процес приватизації державних підприємств, вирішення земельного питання, а також рішуча пенсійна реформа. Щодо останнього питання і в уряді, і в парламенті тривають запеклі дискусії. В МВФ наполягають на збалансуванні Пенсійного фонду, витрати якого дуже сильно впливають на баланс бюджету: його дефіцит оцінюється в понад 150 мільярдів гривень, а в 2017 році ця цифра лише може зрости.
Додаткової нервозності ситуації додає те, що в суспільстві все частіше поширюється думка щодо недосконалості нинішньої системи пенсійного забезпечення. Особливо це стосується молоді та громадян віком від 35 до 45 років, які вже зараз розуміють, що за нинішніх обставин сподіватися на солідарну пенсійну систему не доводиться. За таких умов колапс усієї пенсійної системи не за горами. Тож подібне розуміння не додає впевненості в майбутньому, що автоматично призводить до низки соціальних метаморфоз: еміграції, небажання народжувати та виховувати дітей, створювати родини. А головне – така ситуація не сприяє настроям українців платити податки та ініціювати будь-яку підприємницьку діяльність.
Пан або пропав?
Щоб попередити будь-які панічні настрої, в уряді вже встигли повідомити про те, що рішення про надання чи ненадання чергового траншу кредиту поки що не матимуть жодних наслідків для вітчизняної економіки. Мовляв, гострої потреби в грошах МВФ наразі немає.
Так чи інакше, чергова порція кредиту мала б забезпечити стабільність функціонування банківської системи. Адже транш іде не до Бюджету, а поповнює резерви НБУ. Саме останній тиждень ознаменувався черговими «курсовими гойдалками» – гривня знову поступово втрачала позиції.
Залишаючи уряд і НБУ без кредитної підтримки до кінця цього року, в МВФ натякають про необхідність більш рішучих дій з боку і Кабміну, і керівництва Нацбанку. Все частіше від чиновників відчувається незадоволеність від співпраці з Фондом. Тоді як західні партнери наполягають на недостатності нинішніх зусиль влади щодо відновлення економіки. «Незважаючи на прогрес, досягнутий владою, необхідний додатковий час для реалізації напрямків політики з метою забезпечення середньострокової фіскальної стійкості», – наголошують у МВФ.
Та головне, на чому завжди наголошують експерти Фонду, – ефективність використання наданих кредитів. Рекомендації не завжди дають бажаний ефект, до того ж, в Україні звикли на власний розсуд інтерпретувати ті поради, які дають у МВФ. Досвід співпраці між МВФ та іншими країнами, які користувалися кредитами для відновлення економіки чи подолання кризових явищ, не завжди був успішним. І перш за все це стосується тих урядів, які намагалися знайти тонкий баланс між реформуванням економіки та популістськими ініціативами. Саметака ситуація склалася в Греції.
Та є й позитивні приклади. Серед них – досвід Туреччини, яка спромоглася ефективно використати кредити МВФ не просто на погашення боргів і покриття дефіциту платіжного балансу, а вклала частину коштів у національні інфраструктурні проекти, що, своєю чергою, покращило економічну привабливість окремих територій цієї держави. Туреччина повністю погасила свою заборгованість перед МВФ, хоча тривалий час була в списку країн, які найбільше заборгували Фонду.
Щоправда, одним із ключових елементів здійснення реформ було жорстка війна з будь-якими проявами корупції. Поки що українські чиновники та політики, попри всі події останніх років, демонструють слабку волю до антикорупційних заходів. А значить, ані самі кредити, ані їхня кількість не врятують Україну від подальших економічних потрясінь.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»