Цього тижня Кабінет міністрів має розглянути концепцію медичної реформи – однієї з найбільш довгоочікуваних і важливих державних реформ. Концепція, за словами прем’єр-міністра Гройсмана, має містити всі пункти, що дозволять підняти систему охорони здоров’я України до рівня розвинутих країн. Сам Гройсман ще в червні обіцяв, що стратегія реформи охорони здоров’я буде презентована «найближчим часом». Щось схоже звучало й понад рік тому з вуст тепер уже колишнього міністра охорони здоров'я Олександра Квіташвілі. Зокрема, 1 червня 2015 року він пообіцяв, що пакет законів щодо медичної реформи буде внесений до Ради найближчим часом. Мало того, що Міністерство охорони здоров'я не вклалося в намічені міністром терміни, так ще й Рада підвела: законопроекти Квіташвілі так і не знайшли підтримки в депутатів.
Тепер розчищати авгієві стайні вітчизняної медицини доручено волонтеру Євромайдану, американській українці та екс-директору гуманітарних ініціатив Всесвітнього конгресу українців, а з серпня 2016 року – в. о. міністра охорони здоров’я Уляні Супрун. «Слово і Діло» вже зареєструвало декілька її обіцянок з цього приводу. До прикладу, 12 вересня вона пообіцяла забезпечити державне страхування для первинної медичної ланки (йдеться про гарантовані послуги, що покриватимуться за рахунок Держбюджету). До речі, затвердити перелік таких обов’язкових безкоштовних послуг обіцяв ще в червні цього року віце-прем’єр Геннадій Зубко. Крім того, Супрун пообіцяла, що в ході медичної реформи лікарні через брак коштів будуть не закриватися, а перепрофільовуватися на інші заклади – хоспіси, будинки для літніх людей чи інтернати для людей з особливими потребами.
Зі статусом «у процесі виконання» залишається в досьє «Слова і Діла» ще одна обіцянка прем’єр-міністра Гройсмана, що стосується медичної галузі, – щодо збільшення зарплат вчителям і лікарям на 20% із 2017 року. Зміни в оплаті праці анонсував свого часу й попередній очільник МОЗу Олександр Квіташвілі, за задумом якого зарплата лікарів мала б залежати від обсягу наданих послуг. Проте й це він не встиг реалізувати.
Про те, що депутати часом мають більший вплив на стан медицини в країні (або просто вдало на ній піаряться), ніж чиновники, говорить і статистика обіцянок парламентарів. Наприклад, представник БПП Ігор Артюшенко реалізував обіцянку про підвищення заробітних плат медиків на 18,8%, просто проголосувавши за відповідний законопроект, а позафракційний Анатолій Денисенко пообіцяв працювати над поліпшенням якості та доступності медицини.
Остання обіцянка поки в процесі, хоча варто відзначити, що такі глобальні речі в публічній риториці нардепів – рідкість. Критикуючи дії влади у сфері охорони здоров'я, вони рідко самі пропонують що-небудь конструктивне. А якщо й обіцяють, то найчастіше невдало, як, наприклад, було із заявою депутата від «Відродження» Дмитра Святаша про збільшення бюджетних витрат на медицину або Ольги Богомолець – про допомогу Міноборони в організації навчання військових медиків за спеціальною програмою.
До глобальних депутатських обіцянок у цій сфері можна віднести й заяву нардепа від БПП Геннадія Чекіти збільшити обсяги фінансування охорони здоров’я до 7-8% ВВП та «радикала» Ігоря Мосійчука про внесок у реформування вітчизняної медицини.
Аліна Костюченко, за матеріалами «Слова і Діла»