Дисоціативний розлад ідентичності – дуже рідке психічне захворювання, при якому особистість людини розділяється, і складається враження, що в тілі однієї людини існує кілька різних особистостей. При цьому в певні моменти в людині відбувається «переключення», і одна особистість замінює іншу. Після «переключення» активна в даний момент особистість не може згадати, що відбувалося, доки була активна інша.
Інколи в мене складається враження, що розлади психіки – явище, яке може стосуватися не лише людини, а й цілих державних установ, особливо, якщо це стосується України. А як по іншому можна коментувати взаємовиключні заяви, які виходять від уповноважених осіб Генеральної прокуратури протягом невеликого проміжку часу?
Так, Лариса Сарган, прес-секретар пана Луценка, у своєму Facebook вчора написала: «Генпрокурор Юрій Луценко обурений тим фактом, що суд змінив порядок щодо дослідження доказів, визначивши необхідність допиту екс-президента Януковича як свідка за клопотанням адвокатів підсудних».
Вчора ж в ефірі «Громадського» прокурор управління спецрозслідувань ГПУ Роман Псюк розповів, що ім'я Януковича не зазначене в тексті акту проти 5 колишніх співробітників «Беркута» як обвинувачуваного, у зв'язку з чим його неможливо допитувати як підозрюваного. «Саме тому судом було прийнято єдино правильне, зважене, правове рішення про його допит як свідка. Іншого рішення в цій процедурі бути не могло. Хто знає кримінально-процесуальний кодекс, ті погодяться, що іншого в даному випадку не дано», – сказав він.
Втім, у контексті вчорашніх подій увагу привертає не лише цей курйозний факт.
Так, генеральний прокурор обурений тим, що суд змінив порядок дослідження доказів. Безумовно, він має право обурюватися – особливо, якщо не читав КПК України. Між тим, відповідно до частини другої статті 349 Кримінального процесуального кодексу, обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду, і в разі необхідності можуть бути змінені. Інакше кажучи, суд ухвалив законне рішення, а от чи подобається пану Луценку таке рішення – його особиста справа.
Ну і найбільш обговорювана подія – це оголошення підозри Януковичу скайпом. Річ у тому, що КПК можливість проведення процесуальних дій в режимі відеоконференції передбачає, а от повідомлення про підозру – ні. Згідно з частиною першою статті 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення – у спосіб, передбачений цим Кодексом. Інакше кажучи підозра повинна бути доставлена до адресата поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком. Відтак дії Луценка жодного процесуального значення не мають. Щоправда, треба віддати йому належне – Генеральний прокурор повідомив, що підозра через засоби зв’язку була направлена на всі можливі та відомі місця проживання (перебування) Януковича.
Останнім часом у мене складається враження, що в нашій державі відповідальні за функціонування правоохоронної системи особи роблять усе можливе, щоб «добити» й максимально дискредитувати її в очах суспільства. І тут я мушу визнати: якщо вони справді мають таке завдання, то виконують вони його професійно – навідміну від своїх прямих функціональних обов’язків.
Втім, у всьому слід бачити позитив. Суспільство отримало шоу, яке й далі триватиме. Фредді Меркурі мав рацію: show must go on…
Олександр Москалюк, спеціально для «Слова і Діла»