Справжній фронт із Росією проходить не лише й навіть уже не стільки за т. зв. лінією розмежування на Донбасі, а глибоко всередині України – в найбільш стратегічно важливих галузях економіки. І тут суцільні «зради», куди не глянь. Наприклад, країну, яка щойно зіскочила з «газового гачка», ворог тепер намагається зловити до своїх «енергетичних мереж». Точніше, йдеться про мережі наші, українські, але вони вже майже остаточно прибрані до рук росіянами. І це ми з вами, споживачі електроенергії, платимо втридорога за придбання держкомпанією «Укренерго» у російського бізнесмена Костянтина Григоришина трансформаторів, вироблених колись нашим із вами, а тепер належним йому підприємством «Запоріжтрансформатор» (ЗТР). Про афери навколо стратегічного державного підприємства, котрі покриваються журналістами, наша сьогоднішня розповідь.
Висока напруга
Посадові особи Дніпровської електроенергетичної системи (входить до складу держпідприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго») підозрюються у зловживаннях службовим становищем, що призвели до присвоєння понад півмільйона гривень бюджетних коштів. Це повідомлення з'явилось у пресі в понеділок. Суть схем у тому, що гроші виділялися нібито на обстеження обладнання потрібним фірмочкам, що навіть не мали на це права. Тендери оголошувалися рівно на добу з такими умовами, що «перемогти» могли винятково свої, причому в прямому сенсі слова – багато фірм через панамські офшори належали близьким до енергетиків людям. Ось так поки прості працівники, ризикуючи життям, практично щодня під обстрілами ремонтують електромережі на Донбасі, дрібні чинуші «тирять по дрібницях», а великі – по-великому, бо ж є де розвернутися!
«Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» – вертикально інтегрована природна монополія в галузі передавання електроенергії. Підприємство є державним унітарним підприємством електроенергетичної галузі й діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності, підпорядковане та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України». Це цитата з офіційного сайту держкомпанії (тому слово «підприємство» вжите аж 4 рази). З монопольним становищем «Укренерго» все зрозуміло, залишається лише додати, що в цього держпідприємства мільярдні бюджети, і стане остаточно зрозуміло чому УЕ викликає такий інтерес з боку російських бізнесменів.
Втім, у період війни нахабну експансію росіян в українську економіку, до того ж, у стратегічні сфери, можна прямо назвати окупацією і навіть не «повзучою», а справжнісінькою. А куди ж дивляться правоохоронні органи?
Зухвалість і масштаб аферистів все ж не змогли не привернути уваги відповідних органів. Трохи більше року тому, в жовтні 2015-го, з посади було звільнено в. о. директора державного енергетичного монополіста Юрій Касіча, після чого в компанії відбулись обшуки. До речі, пан Григоришин не просто не приховував, що саме він рекомендував Касіча на цю посаду, а й прямо говорив про це дуже близькому для нього виданню – «Українській правді».
Саме час коротко розповісти про те, як Касіч відпрацьовував рекомендацію. Отже, в липні минулого року з'явилося скупе офіційне повідомлення СБУ про те, що вони блокували збитковий для держави тендер: правоохоронці з'ясували, що конкурс на закупівлю трансформаторів на суму понад півмільярда гривень виграло підприємство, яке не мало законних підстав для участі в ньому. Тоді спецслужба заявила, що вартість продукції була завищена приблизно на 40%. І це ще дуже скромно в порівнянні з іншими прикладами! Зокрема, видання «Наші гроші» розкрило схему, за якою трансформаторів у Григоришина його протеже з «Укренерго» збирався закупити аж на 4 мільярди державних (!) гривень за більш ніж удвічі завищеною ціною! Скажете, що розмах вражає? Але й це ще не все – закупити збиралися майже три десятки трансформаторів притому, що в Україні відбувається заміна всього лише від 1 до 5 штук на рік!
Ось тепер ви знаєте про розмах афери, але потрібно сказати кілька слів і про нахабство її реалізаторів: навіть коли ЗМІ стражденної від війни країни здійняли галас навколо кричущого розкрадання державних коштів у гігантських розмірах, та ще й на користь бізнесмена з країни-окупанта, схему вперто продовжували втілювати. Незважаючи на те, що всі навколо розуміли: відбувається справжнє мародерство.
Начебто корупція
Коли знімали з посади в. о. директора «Укренерго» Касіча, то тодішні прем'єр-міністр Яценюк і глава АП Ложкін доповіли Президенту про ймовірну корупцію в компанії у питаннях держзакупівель. Але Касіч не сів, НАБУ на сполох не било, спеціалізована прокуратура теж нічого про справи «Укренерго» не заявляла. А Григоришин дуже злився, що така «геніальна» схема в результаті зірвалася. Ну як же так, мовляв, у нього ж склалися дуже продуктивні ділові відносини з новим Президентом. Ну й що з того, що він фінансував свого часу КПУ, яка активно сприяла сепаратистській змові й окупації східних регіонів України? І злість свою росіянин виплеснув на адресу уряду все в тому ж близькому його серцю виданні – «Українська правда».
Нардеп Антон Геращенко тоді ще порекомендував своєму колезі-депутату Сергієві Лещенку, який 13 років пропрацював в УП, взятися за розслідування діяльності самого Григоришина, а не лише тих, кого цей росіянин не любить. Лещенко не прислухався. А ось Григоришин таки втілив саркастичну пораду Геращенка отримати українське громадянство й додав український паспорт у колекцію до російського та кіпрського.
Не можна не згадати тут про те, що добровольці, які приїхали захищати Україну на донбаський фронт із різних країн, у тому числі й із Росії, не можуть (на відміну від Григоришина) отримати наше громадянство, більше того – декому навіть загрожує видворення з України до країни, з якою вони воювали за нас на Донбасі! Пану Григоришину подарували українське громадянство за правом народження і нібито у зв'язку з тим, що його почали утискати на другій батьківщині й начебто навіть оголосили там у розшук (таку версію запустили в потрібну пресу). Однак на сайті МВС РФ у списку розшукуваних злочинців Григоришин відсутній. Перевірити це – хвилинна справа.
«Нинішній фінансовий директор «Укренерго» (як і більшість нинішніх керівників підприємства) раніше працював у структурах Григоришина. Мати лояльного фінансового директора дуже зручно, щоб знати точно, коли тобі зроблять платежі. Тоді як для інших учасників це велика таємниця і серйозні ризики», – розкриває секрети надуспішної співпраці григоришинського заводу ЗТР з «Укренерго» колишній член Нацкомісії з регулювання ринку енергетики й комунальних послуг Андрій Герус.
Він активно коментував ситуацію, коли на початку цього року на державному тендері із закупівлі трансформаторів напередодні подачі цінових пропозицій були скасовані авансові платежі за майбутнім контрактом на суму в мільярд гривень. Герус пише: «Україна виглядає дико, коли в 2015 році тендерний процес іде за одними умовами, а за кілька днів до подачі цінових пропозицій скасовують аванси за контрактом. «Запоріжтрансформатор», яким володіє Костянтин Григоришин, живе в Україні і в гривні, валютних ризиків менше. Якщо цим креативним ходом хотіли відлякати потенційних (іноземних – Ред.) учасників тендерів, то в яблучко! Конкуренція знизиться – ціни зростуть».
Нарешті, в січні цього року на засіданні уряду міністр внутрішніх справ Арсен Аваков підняв питання про перевірку умов тендеру із закупівлі 22 трансформаторів держкомпанією «Укренерго». Правда, зробив він це в дуже м'якій формі: «Я не знаю, чи є тут все правдою або є певні перебільшення, але так виглядає, що це, можливо, злочин», – сказав міністр про десятки публікацій у пресі на тему шахрайських схем проведення тендерів. Звертаючись до тодішнього куратора УЕ, міністра енергетики Демчишина, Аваков сказав: «Я звертаюся до свого колеги, щоб ми відреагували на виступи в пресі щодо рішень, ухвалених наприкінці минулого року – протекціоністських дій на адресу компанії «Запоріжтрансформатор», коли на 2 мільярди гривень були змінені умови на користь Григоришина». Демчишин незабаром пішов у відставку разом з урядом Яценюка, але ще за нього почався дуже дивний конкурс на посаду директора державного монополіста, й епопея ця триває досі.
Українська енергетична правда
«Після цілої низки неправдоподібно дивних збігів обставин та відвертих маніпуляцій переможцем конкурсу було оголошено такого собі Сергія Зуєва, який раніше працював у «Рівнеобленерго» та «Київобленерго», що належали російській компанії VS ENERGY, котрою володіють наближені до Кремля російські олігархи Олександр Бабаков та Євген Гінер. Також Зуєв тісно пов'язаний із топ-менеджментом корпорації ДТЕК Ріната Ахметова», – написав журналіст і блогер Сергій Іванов у статті для видання «Цензор.НЕТ». Резюме Зуєва до комісії чомусь відправив співробітник хедхантерской компанії, яка одночасно була представлена і у складі самої конкурсної комісії – очевидний, м'яко кажучи, конфлікт інтересів, якщо не прямий лобізм. Презентації інших кандидатів на сайті профільного міністерства чомусь довго не з'являлись, а сам майбутній переможець навіть не з'явився на конкурс, полетівши до Амстердама! Співбесіду він проходив... скайпом (як Янукович із Ростова-на-Дону). За сукупністю порушень інші кандидати звернулися до суду, який і заблокував призначення Зуєва.
І ось тут у справу активно включається нардеп-журналіст Сергій Лещенко. Він готує матеріал, де Зуєв постає не просто світочем у справах енергетики, але й патріотом, готовим принести себе в жертву рідній Україні (а народився-то він, до речі, в Росії) та працювати в держкомпанії «Укренерго» за якісь жалюгідні 15 тисяч доларів на місяць, тоді як у Казахстані він отримував набагато більше!
Журналіст Сергій Іванов, що багато писав на тему «конкурсу», так прокоментував перемогу пана Зуєва: «Його проштовхує російське лобі. Григоришин, зокрема. З усією його командою. З якою метою Зуєв іде з високооплачуваної посади в американській компанії сюди, де й зарплата нижча, і вбити можуть. Який мотив?»
А тепер знову про підтримку Лещенком свого тезки Зуєва, але вже з використанням депутатського мандата й членства в комітеті з протидії корупції. На початку жовтня Зуєв прийшов на засідання цього комітету, про що Лещенко детально відзвітував у своєму акаунті в Facebook. Почав свій пост депутат по-журналістськи лірично: «На антикорупційний комітет прийшов Сергій Зуєв. Напевно, ви не знаєте цю людину, але я розповім. Зуєв мав нещастя виграти конкурс на керівника державної компанії «Укренерго», звільнився з американської корпорації AES в Казахстані, приїхав в Україну, але вже чотири місяці не призначений на посаду». Далі депутат гнобить суддю, який заблокував призначення Зуєва, потім прокурора АР Крим, чиє відомство відкрило кримінальне провадження щодо нього. Та й саму згадану прокуратуру звинуватив у «відпрацюванні замовлення», а Дніпровський район Києва народний депутат від БПП назвав «вотчиною депутата Грановського» – свого колеги по тій же президентській фракції. Ну, їм там видніше у фракції, де чия вотчина. Закінчує свій пост депутат-журналіст дуже грізно: «Час називати речі своїми іменами: саме Президент Порошенко блокує конкурси з призначення керівників державних компаній. Додам, що про Зуєва й суддю Келеберду я розповідав минулого тижня на зустрічах на Раді національної безпеки США». Це він ще при демократах там скаржився, а тепер залишається дочекатися реакції республіканця Трампа на «сигнал» Лещенка?
Максим Кречетов, спеціально для «Слова і Діла»